РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/987/2012Головуючий суду першої інстанції:Белоусов Е.Ф.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

РІШЕННЯ

"28" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави, за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 03 квітня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2011 року ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, у якому з урахуванням уточнень позовних вимог просить: передати в заклад ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» шляхом вилучення у ОСОБА_6 належне їй на праві власності заставлене майно, яке зазначено у договорі застави рухомого майна № DN4KAK19950895 від 06 серпня 2008 року, а саме автомобіль Chery, модель Kimo, 2008 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1; у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DN4KAK19950895 від 06 серпня 2008 року в сумі 8821,64 доларів США, що складає 70431,97 грн. звернути стягнення на предмет застави - автомобіль Chery, модель Kimo, 2008 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_6 06 серпня 2008 року укладений кредитний договір № DN4KAK19950895, за яким ОСОБА_6 отримала грошові кошти у сумі 10298,53 доларів США з оплатою 15 % річних за користування кредитом, з кінцевим терміном поверненням 06 серпня 2013 року. В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором укладено договір застави, предметом якого став автомобіль Chery, модель Kimo, 2008 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. Однак свої зобов'язання за договором відповідачка належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка складає 8821,64 доларів США, що еквівалентно 70431,97 грн.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 03 квітня 2012 року у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що чинним законодавством не передбачено обмеження або позбавлення права кредитора на звернення стягнення на предмет застави у зв'язку із відсутністю співмірності між вартістю застави та наявною заборгованістю, що не було враховано судом першої інстанції.

Також в апеляційній скарзі йдеться про невідповідність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення кредитних коштів строк повернення яких ще не настав положенням ст. 1050 ЦК України.

Будучи повідомлені про розгляд справи, сторони та їх представники у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, тому судове засідання проведено відповідно до положень частини 2 статті 197, частини 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 серпня 2008 року між ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_6 укладений кредитно-заставний договір № DN4KAK19950895, за яким ОСОБА_6 отримала грошові кошти у сумі 10298,53 доларів США та зобов'язалася їх повернути частинами з оплатою 15 % річних за користування кредитом, з кінцевим терміном поверненням 06 серпня 2013 року. Зобов'язання ОСОБА_6 забезпечено заставою, предметом якої є автомобіль Chery, модель Kimo, 2008 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

ОСОБА_6 кредитні зобов'язання належним чином не виконує і має заборгованість за кредитним договором.

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що визначена сторонами вартість заставного майна значно перевищує розмір заборгованості за кредитним зобов'язань, а тому у зверненні стягнення на предмет застави слід відмовити. Крім того суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не має право вимоги на повернення залишку кредиту у сумі 3997,52 доларів США, оскільки згідно встановленого сторонами графіку термін повернення кредитних коштів у вищезазначеному розмірі не наступив, а вимог щодо розірвання договору позивач не заявив.

З таким висновком не може погодитись колегія суддів, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вище встановлено ОСОБА_6 кредитні зобов'язання щодо повернення грошових коштів порушила (не виконала).

Таким чином, у ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» виникло право вимоги на повернення кредиту зокрема, на частину термін повернення якої не настав за графіком повернення, а тому висновок суду першої інстанції про необхідність виключення суми кредиту у розмірі 3997,52 доларів США із суми на яку банк має право вимоги є помилковим.

За розрахунком банку на 16.03.2012 року розмір заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором складає - 8821,64 доларів США, що еквівалентно 70431,97 грн., яка включає: заборгованість за кредитом - 6238,54 доларів США, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 1684,59 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 127,33 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язання - 321,28 доларів США штрафів у розмірі 31,31 доларів США (фіксована частина) і 418,59 доларів США (процентна складова) (а.с.63-66).

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (ст. 572 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вказані норми закону та виходячи з невиконання відповідачкою зобов'язань, що забезпечені заставою, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет застави у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором DN4KAK19950895 від 06 серпня 2008 року.

Посилання суду першої інстанції як на підставу для відмови у позові на неспівмірність заборгованості за кредитним договором - з вартістю предмета застави яка складає 54160 грн. (п. 17.10 Договору) є неспроможними.

Так, законодавець не пов'язує з вищенаведеними обставинами право кредитора на одержання задоволення за рахунок заставленого майна у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання.

Чинним законодавством не передбачено можливості відмови у зверненні стягнення на предмет застави у зв'язку з не співмірністю заборгованості по основному зобов'язанню із вартістю переданого в заставу майна.

Наслідки перевищення суми, вирученої від реалізації предмета застави, над сумою боргу встановлені ст. 25 ЗУ «Про заставу» згідно якої якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.

Вимоги про звернення стягнення на предмет застави позивач обґрунтував наявністю у відповідачки заборгованості в розмірі 70431,97 грн., пославшись при цьому на виникнення у нього права на повернення всієї суми кредиту у зв'язку з тим, що відповідачкою прострочено повернення сум кредиту.

Вказуючи на прострочену заборгованість в розмірі 38496,48 гривень суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскільки вимог щодо розірвання кредитного договору не заявлено, позивач не має права вимагати повернення всієї суми отриманого кредиту, а відповідно і звертати стягнення на предмет застави на її погашення.

Вказаний висновок суду суперечить нормам матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Відповідно до п 13.1 кредитно-заставного договору після настання події дефолту та спливу строку для добровільного погашення Забезпечених вимог предмет Застави може бути використаний для задоволення з його вартості всіх Забезпечених вимог.

Тобто, невиконання боржником зобов'язання у визначений договором термін надає заставодержателю право звернення стягнення на предмет застави. Зазначене право, відповідно до норм закону та умов договору, є одним з засобів захисту прав кредитора, яке здійснюється за вибором заставодержателя (банку).

Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" установлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону визначено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Спосіб звернення стягнення на предмет застави, на якому наполягає позивач, відповідає вказаним положенням Закону.

Разом з тим, за рахунок предмета застави не підлягають задоволенню вимоги банку про сплату штрафів.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Тобто пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Пунктом 14.9 кредитно-заставного договору № DN4KAK19950895 встановлена відповідальність у вигляді сплати штрафу за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Також за порушення зобов'язання щодо повернення кредиту та сплаті процентів встановлена відповідальність пунктами 14.2 та 14.3 Договору у вигляді пені.

Як вбачається з відповіді Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» від 26.07.2012 року №630, згідно умов договору, укладеного між сторонами, банком за порушення Позичальником зі сплати основної суми кредиту та винагород Банку, нараховані штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,15% на день від суми простроченого платежу, а також штраф за порушення зобов'язань за договором понад 30 днів фіксована частина - 250 гривень та 5% від суми невиконаного зобов'язання.

У підсумку розрахунку заборгованості позивачем вказані суми штрафів, які становлять у розмірі 31,31 доларів США (фіксована частина) і 418,59 доларів США (процентна складова).

Нарахування пені та сум штрафів, враховуючи що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, тобто за одне й те саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду, а тому їх одночасне застосування суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З урахуванням вказаного, розмір заборгованості відповідачки станом на 16.03.2012 року становить 8371,74 доларів США (сума заборгованості за виключенням сум штрафів), що еквівалентно 66806,49 грн.

Таким чином, за рахунок предмету застави підлягають задоволенню вимоги банку в розмірі 8371,74 доларів США (сума заборгованості за виключенням сум штрафів), що еквівалентно 66806,49 грн.

Згідно ст. 44 ЗУ "Про заставу" заклад це застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя.

Частиною 2 статті 575 ЦК України визначено, що закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі. Відповідно до п.12.2.2 кредитно-заставного договору, укладеного між сторонами, у випадку порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором позичальник зобов'язаний усунути подію Дефолту негайно або передати предмет Застави у володіння банку за актом прийому-передачі.

Враховуючи, що відповідачкою порушені умови кредитного договору щодо своєчасного погашення суми кредиту, відсотків за його користування, винагороди, пені та умови договору застави щодо передачі заставного майна в заклад, вимоги банку щодо передачі заставного майна в заклад підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, що відповідно до 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, підтверджені документально пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 668,06 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 03 квітня 2012 року - задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 03 квітня 2012 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити частково.

Передати в заклад Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» шляхом вилучення у ОСОБА_6 належне їй на праві власності заставлене майно, яке зазначено у договорі застави рухомого майна № DN4KAK19950895 від 06 серпня 2008 року, а саме автомобіль Chery, модель Kimo, 2008 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DN4KAK19950895 від 06 серпня 2008 року в сумі 8371 (вісім тисяч триста сімдесят один) долар США 74 центів США, що еквівалентно 66806 (шістдесят шість тисяч вісімсот шість) грн. 49 коп., звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Chery, модель Kimo, 2008 року випуску, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_6, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України для його подальшої реалізації, а також з наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» у рахунок відшкодування судових витрат 668 (шістсот шістдесят вісім) гривень 06 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В.Самойлова