УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1152/2012Головуючий суду першої інстанції:Лісовська В.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т.

"11" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівМоісеєнко Т.І., Самойлової О.В.,

При секретаріХорунжий О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про поділ земельної ділянки, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_10 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 08 травня 2012 року та за апеляційною скаргою представника ОСОБА_9 - ОСОБА_11 на додаткове рішення Судацького міського суду АР Крим від 22 червня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2011 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_9, у якому просять поділити земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що будинок по АДРЕСА_1 є спільною частковою власністю сторін. Земельна ділянка за вказаною адресою площею 0,0995 га на підставі рішення Судацької міської ради АР Крим від 04 грудня 2002 року передана вказаним особам для індивідуального житлового будівництва у спільну сумісну власність, на підставі чого виданого державний акт про право власності на землю. Щодо поділу вказаної земельної ділянки сторони згоди не дійшли, тому просять здійснити поділ у судовому порядку, встановивши земельний сервітут для проходу до земельних ділянок, виділених в натурі.

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 08 травня 2012 року здійснено поділ земельної ділянки по АДРЕСА_1 між співвласниками, відповідно до часток у праві власності на житло, з відступом від ідеальних часток співвласників, з влаштуванням сервітуту: на 7/50 частку ОСОБА_7 виділено у власність земельну ділянку площею 250 кв.м., у тому числі площа, зайнята під будівлями, вартістю 104235,9 грн., що на 46155,6 грн. більше, ніж припадає на ідеальну частку, з цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва (на схематичному плані додатка № 7 до висновку експерта № 2317 від 23 січня 2012 року земельна ділянка зафарбована жовтим кольором); на 4/25 частку ОСОБА_9 виділено у власність земельну ділянку площею 214 кв.м., у тому числі площа, зайнята під будівлями, вартістю 89225,9 грн., що на 22848,5 грн. більше, ніж припадає на ідеальну частку, з цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва (на схематичному плані додатка № 7 до висновку експерта № 2317 від 23 січня 2012 року земельна ділянка зафарбована блакитним кольором); на 27/100 частку ОСОБА_8 виділено у власність земельну ділянку площею 239 кв.м., у тому числі площа, зайнята під будівлями, вартістю 99649,6 грн., що на 12363,2 грн. менш, ніж припадає на ідеальну частку, з цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва (на схематичному плані додатка № 7 до висновку експерта № 2317 від 23 січня 2012 року земельна ділянка зафарбована помаранчевим кольором); на 43/100 частку ОСОБА_6 виділено у власність земельну ділянку площею 292 кв.м., у тому числі площа, зайнята під будівлями, вартістю 121747,6 грн., що на 56641,8 грн. менш, ніж припадає на ідеальну частку, з цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва (на схематичному плані додатка № 7 до висновку експерта № 2317 від 23 січня 2012 року земельна ділянка зафарбована зеленим кольором). Встановлено сервітут на частину земельної ділянки площею 27 кв.м., яка виділяється у власність ОСОБА_7 для проходу по земельній ділянці до часток земельної ділянки, що виділяється співвласникам - ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (на схематичному плані додатка № 7 позначена жовтим кольором з чорним штрихуванням); встановлено сервітут на частину земельної ділянки площею 26 кв.м., яка виділяється у власність ОСОБА_9 для проходу по земельній ділянці до часток земельної ділянки, що виділяється співвласникам - ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 (на схематичному плані додатка № 7 позначена блакитним кольором з чорним штрихуванням); встановлено сервітут на частину земельної ділянки площею 24 кв.м., яка виділяється у власність ОСОБА_8 для проходу по земельній ділянці до часток земельної ділянки, що виділяється співвласникам - ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7 (на схематичному плані додатка № 7 позначена помаранчевим кольором з чорним штрихуванням). Визначені межі розподілу земельної ділянки. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 46155,6 грн. компенсації за перевищення вартості частки земельної ділянки; стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 10486,20 грн. компенсації за перевищення вартості частки земельної ділянки; стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 12362,30 грн. компенсації за перевищення вартості частки земельної ділянки. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Судацького міського суду АР Крим від 22 червня 2012 року зазначено висновок суду про задоволення позову та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду від 08 травня 2012 року представник ОСОБА_7 - ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким здійснити поділ земельної ділянки згідно другого варіанту експертизи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Так апелянт зазначає, що обраний судом першої інстанції варіант поділу земельної ділянки порушує права ОСОБА_7 і суперечить порядку користування земельної ділянкою, що склався між сторонами і був визначений у судовому порядку.

Представник ОСОБА_9 - ОСОБА_11 не погодившись з додатковим рішенням суду подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить додаткове рішення суду скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, сторонам: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на праві спільної часткової власності належить жилий будинок по АДРЕСА_1

ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 10 серпня 2002 року є власником 7/50 часток вказаного будинку, що складає: у жилому будинку літ. «А»: кімната 1-2, прибудова літ. «А1», тамбур літ. «а», ? сараю літ. «В», вбиральні літ. «М». (а.с. 10). ОСОБА_6 є власником 43/100 часток вищезазначеного будинку, що складає: у жилому будинку літ. «А2»: кімната 4-3, кімната 4-5, комора 4-4, веранда літ. «А3» та господарських будівель: сарай літ. «Е», гараж літ. «И», сарай літ. «З», сарай літ. «К». ОСОБА_8 є власником 27/100 часток будинку, що складає: у жилому будинку літ. «А2»: коридор 3-3, кімната 3-2, кухня 3-1, господарські будівлі: сарай літ. «Ж», гараж літ. «Л», сарай літ. «Г».

ОСОБА_9 на підставі договору дарування від 28 липня 1193 року є власником останніх 4/25 часток спірного будинку, які складаються з квартири НОМЕР_1, житловою площею 21,2 кв.м., кімната 2-1 пл.12,5 кв.м., кухні 9,5 кв.м., кімнати 2-3 пл. 8,7 кв.м., прибудови а1, ? частка сараю , ? частка сараю В.

Земельна ділянка за вказаною адресою площею 0,0995 га на підставі рішення Судацької міської ради АР Крим від 04 грудня 2002 року передана ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 для індивідуального житлового будівництва у спільну сумісну власність, про що видані сторонам у встановленому порядку відповідні державні акти про право власності на землю, копії яких наявні в матеріалах српави.

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 3 червня 2009 року між вказаними співвласниками визначений порядок користування вказаною земельною ділянкою. Виділено у користування ОСОБА_7 земельну ділянку площею 227 кв.м., що на 100 кв.м. більше, ніж їй повинно приходиться на 7/50 долі. ОСОБА_9 виділено у користування земельну ділянку площею 188 кв.м., що на 41 кв.м. більше ніж їй повинно приходитись на 4/25 долі. ОСОБА_6 та ОСОБА_8 виділено у користування земельну ділянку площею 530 кв.м. Частина земельної ділянки площею 50 кв.м. виділена у загальне користування усіх співвласників.

За змістом ст. 78, 126 ЗК України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Право власності посвідчується державними актами, які видаються та реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами.

Ст. 89 ЗК України, встановлено, що в осіб - співвласників жилого будинку виникає спільна сумісна власність на земельну ділянку.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Згідно роз'яснення, викладеного у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, тому відповідно до ст. 88 ЗК слід брати до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, що є об'єктом права спільної сумісної власності сторін, підлягає поділу між останніми виходячи з розміру їх часток у спільній власності на будинок.

В цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Згідно з висновком Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз №2317 від 23 січня 2012 року та доповнень до цього висновку запропоновано чотири варіанти розподілу земельної ділянки у додатках №4,№5,№6,№7.

Обираючи варіант № 4 судової будівельно-техничної експертизи № 2317 від 23 січня 2012 року для поділу спірної земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний варіант є більш прийнятний для співвласників земельної ділянки, оскільки відповідає інтересам сторін та розміру їх часток у спільній власності на будинок.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до положень ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно роз'яснення, викладеного у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я.

Судом першої інстанції при визначенні варіанту розподілу земельної ділянки враховані вказані обставини, а саме: можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, можливість проходу з вулиці на подвір'я, та за обраним варіантом встановлений земельний сервітут, який є найменш обтяжливим для власників земельної ділянки.

Також, суд першої інстанції, при здійсненні поділу спірної земельної ділянки правильно виходив з розміру часток сторін у праві спільної власності на будинок та обґрунтовано обрав варіант № 4 повторної комісійної судової будівельно-техничної експертизи № 2317 від 23 січня 2012 року який найбільш відповідає розміру їх часток у спільній власності на будинок.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом варіант поділу позбавляє ОСОБА_7 проходу до своєї власності у вигляді вбиральні літ. «Н».

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з правовстановлюючих документів на частку житлового будинку та технічного паспорту ОСОБА_7, вищезазначена вбиральня літ. «Н» є самочинним будівництвом, а тому в силу ч. ст. 376 ЦК України ОСОБА_7 не набула на неї права власності.

До того ж, за обраним судом першої інстанції варіантом поділу земельної ділянки для проходу власниками земельної ділянки до своїх часток, зокрема де знаходиться вказана вбиральня встановлені земельні сервітути.

Також не можна визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неможливості розподілу земельної ділянки за варіантом №4, обраним судом першої інстанції оскільки він суперечить порядку користування земельною ділянкою, що встановлений у судовому порядку, за тих підстав, що при розподілі земельної ділянки в натурі пріоритетним є право власника і збільшення площі земельної ділянки, яка виділена співвласнику, істотно порушує право власності іншого власника. Крім того, за рішенням суду, яким був визначений між сторонами порядок користування земельною ділянкою, передбачалося залишення частки земельної ділянки у спільному користуванні сторін, а при розподілі земельної ділянки в натурі, за умови можливості такого розподілу, не доцільно залишення частки земельної ділянки у спільній сумісній власності.

Доводи апеляційної скарги про те, що обравши 4 варіант для поділу земельної ділянки, суд першої інстанції порушив норм процесуального права, оскільки проведена за ухвалою суду експертиза містить лише 2 варіанта, додатково експертиза у встановленому порядку не проводилась, а 3 та 4 варіанти зроблені експертами за бажанням відповідачки не можна визнати обґрунтованими.

Відповідно до положень ст. 189 ЦПК України для роз'яснення і доповнення висновку експерту можуть бути поставлені питання. Першою ставить питання експертові особа, за заявою якої призначено експертизу, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторін, першим ставить питання експертові позивач і його представник. Суд має право з'ясовувати суть відповіді експерта на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання експерту після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі. Викладені письмово і підписані експертом роз'яснення і доповнення висновку приєднуються до справи.

Таким чином чинним процесуальним законодавством встановлена можливість доповнення висновку експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, експерта було викликано у судове засідання, в якому поставлені запитання, доповнення висновку експертизи складені з дотриманням вимог процесуального закону.

Доводи апелянта про те, що додаткова експертиза не була призначена, а тому вказані в доповненнях експертами варіанти поділу земельної ділянки не могли були обрані судом, є неспроможними, оскільки доповнення висновку експертизи у вигляді зазначення всіх можливих варіантів поділу земельної ділянки відповідає вимогам процесуального закону.

Враховуючи, що суд першої інстанції при визначенні варіанту поділу земельної ділянки врахував інтереси всіх співвласників, врахував місце розташування будинку та споруд та можливість в подальшому їх використання, і обрав більш сприятливий варіант, який найбільш відповідає розміру ідеальних часток співвласників земельної ділянки, доводи апеляційної скарги представника позивача щодо порушення судом норм матеріального права є необґрунтованими.

Також не заслуговують уваги доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_9 - ОСОБА_11 щодо скасування додаткового рішення суду від 22 червня 2012 року.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема таке питання - чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

У резолютивній частині рішення зазначається висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково (ст. 215 ЦПК України).

Однак ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не зазначив свій висновок щодо позовних вимог (чи слід позов задовольнити або в позові відмовити).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом позивачі сплатили судовий збір загальною сумою 419 грн.

Між тим частиною 2 статті 79 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» (який набрав чинності з 1 листопада 2011 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання позовної заяви майнового характеру ставка становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. (ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»).

Відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2011 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений на 1 січня 2011 року, складає 941 грн.

Таким чином, виходячи із визначеної під час розгляду справи ціни позову судовий збір мав складати 2823 грн. (3 розмірів мінімальної заробітної плати).

За змістом ст.ст. 80, 82 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо сплати недоплаченого або несплаченого судового збору.

Відповідно до правил статті 88 ЦПК у разі визначення при відкритті провадження у справі судового збору в розмірі меншому, ніж передбачено законом, або несплати його взагалі, відповідна сума судового збору стягується в дохід держави з позивача при відмові в позові, а при задоволенні позову - з відповідача (п. 12 Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Судом першої інстанції при ухваленні рішення від 08 травня 2012 року вказані вимоги закону виконані не були.

На підставі наведеного судом першої інстанції правильно та обґрунтовано ухвалено додаткове рішення, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_10 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 08 травня 2012 року та апеляційну скаргу представника ОСОБА_9 - ОСОБА_11 на додаткове рішення Судацького міського суду АР Крим від 22 червня 2012 року - відхилити.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 08 травня 2012 року та додаткове рішення Судацького міського суду АР Крим від 22 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Т.С. Авраміді Т.І. Моісеєнко О.В. Самойлова