УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1402/2012Головуючий суду першої інстанції:Захарова К.П.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т.

"11" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівМоісеєнко Т.І., Самойлової О.В.,

При секретаріХоружий О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики, стягнення процентів трьох процентів річних від простроченої суми, відшкодування збитків, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 08 серпня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 4000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ним та відповідачем у серпні 2010 року в усній формі був укладений договір позики, за умовами якого яким він передав відповідачу грошові кошти у розмірі 4000 грн., а останній зобов'язався їх повернути до квітня 2011 року. ОСОБА_7 свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим позивач просить позов задовольнити.

Заочним рішенням Керченського міського суду АР Крим від 14 грудня 2011 року позов задоволений.

Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 03 травня 2012 року задоволена заява представника відповідача про скасування заочного рішення. Заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 14 грудня 2011 року скасовано.

У лютому 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, у якому просив стягнути з відповідача проценти за користування позикою у розмірі облікової ставки Національного банку України у сумі 399,9 грн. та три процента річних від простроченої суми, що складає 74,80 грн., а також збитки, заподіяні порушенням відповідачем зобов'язань за договором підряду у розмірі 3061,05 грн.

Позовні вимоги про стягнення процентів за користування позикою та трьох процентів річних від простроченої суми мотивовані тим, що відповідачем порушені строки повернення вищезазначеної суми позики та не сплачені проценти за користування нею.

Вимоги про стягнення збитків, заподіяних порушенням договору підряду, мотивовані тим, що між сторонами був укладений договір підряду, за яким ОСОБА_7 зобов'язався протягом місяця здійснити ремонт належного позивачу автомобіля. Проте протягом п'яти з половиною місяця ремонт не виконав, у зв'язку з чим він не продав вказаний автомобіль і вимушений був сплатити подвійну суму завдатку, який передався третій особі у розмірі 2400 грн. у зв'язку з домовленістю продати автомобіль. Крім того, позивач був вимушений сплати дорожній збір та застрахувати цивільну відповідальність, витрати з приводу чого підтверджені квитанціями та склали 661,05 грн.

Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 03 травня 2012 року цивільні справи об'єднані в одне провадження (а.с.87).

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 08 серпня 2012 року у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, надання неналежної оцінки доказам.

Так, апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що отримані ОСОБА_7 від позивача 4000 грн., були передані на виконання умов договору підряду, тобто увійшли у суму 8400 грн., переданих на виконання договору підряду ґрунтується на припущеннях та не підтверджений належними та допустимими доказами.

Також в апеляційній скарзі йдеться про необґрунтованість висновку суду щодо відмови у задоволенні вимог про відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок порушення умов договору підряду в розмірі 3061,05 гривень.

Будучи повідомлені про розгляд справи, сторони та їх представники у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, тому судове засідання проведено відповідно до положень частини 2 статті 197, частини 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши відмовний матеріал №4254 за заявою ОСОБА_6, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики, а також процентів за користування позикою у розмірі облікової ставки Національного банку України та трьох процентів річних від простроченої суми, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем факту укладення між сторонами договору позики і дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з приводу договору підряду, за яким позивач передав відповідачу грошові кошти.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

За змістом ч. 2 ст. 218 ЦК України підтвердження однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Однак належні та допустимі докази, на підстав яких можливо було б безперечно встановити факт укладення між сторонами договору позики відсутні.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та випливає з матеріалів справи, між сторонами був укладений договір підряду, за яким відповідач зобов'язався на свій ризик виконати роботу з ремонту автомобілю ОСОБА_6, а останній зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу.

У процесі виконання вказаного договору ОСОБА_6 були передані відповідачу грошові кошти у сумі 8400 грн., частина цих грошових коштів з вказаної суми, зокрема 4000 грн. була витрачена останнім на власні потреби.

Договір підряду у зв'язку з порушенням його умов ОСОБА_7, згодом був розірваний, що сторонами не заперечується.

На виконання зобов'язань щодо повернення грошових коштів, отриманих відповідачем за договором підряду, матір'ю відповідача ОСОБА_8 написана розписка про повернення грошових коштів позивачу в строк до 31.12.2010 року, які повернуті останньому у вказаний строк про що свідчать розписки позивача (а.с. 99), а також наявність у ОСОБА_8 боргового документу.

Аналіз зібраних по справі доказів, які всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені судом з додержанням правил належності доказів та допустимості правил доказування, враховуючи достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що грошові кошти в сумі 4000 гривень були отримані відповідачем від позивача в рахунок виплат за договором підряду, а тому правильно відмовив у задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики та як наслідок залишив без задоволення вимоги позивача про стягнення процентів за користування грошовими коштами та трьох процентів річних за прострочення виконання зобов'язань, оскільки вказані вимоги є похідними від вимог про стягнення боргу за договором позики.

Доводи апеляційної скарги цей висновок суду першої інстанції не спростовують.

Постанова про відмову у порушені кримінальної справи не є безперечним доказом наявності між сторонами правовідносин з договору позики, а лише свідчить про визнання в відповідачем факту отримання від позивача грошових коштів у вказаній сумі.

З пояснень ОСОБА_7, які він надав у міліції з приводу заяви ОСОБА_6 23 вересня 2010 року та 09 листопада 2010 року(арк.10,23 відмовного матеріалу №4254), а також постанови про відмову у порушені кримінальної справи від 09.11.2010 року (арк.20 відмовного матеріалу №4254) вбачається, що між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 837-864 ЦК України (договір підряду) і саме у рамках цих правовідносин відповідач скористався грошовими коштами в сумі 4000 грн. не за цільовим призначенням, на власний розсуд.

Ці пояснення узгоджуються з текстом розписки ОСОБА_8 від 13.10.2010 року, яка видана позивачу матір'ю відповідача щодо обов'язку повернути грошові кошти у строк до 31.12.2010 року, на яку посилається відповідач ОСОБА_7, визнаючи наявність обов'язку перед позивачем щодо повернення отриманих від ОСОБА_6 грошових коштів(арк.23 відмовного матеріалу №4254), а також з поясненнями ОСОБА_6 від 08.11.2010 року щодо відсутності претензій до відповідача у зв'язку з повернення частки грошей та написання розписки про виконання обов'язку до 31.12.2010 року (арк.22 відмовного матеріалу №4254),.

Твердження апелянта про те, що суд, розглядаючи позов у заочному порядку про стягнення боргу, посилаючись на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, задовольнив заявлений позов не беруться колегією суддів до уваги, оскільки не мають правового значення для вирішення спору.

Вирішуючи вимоги позивача ОСОБА_6 про відшкодування збитків, завданих внаслідок невиконання відповідачем договору підряду, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для їх задоволення.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів.

Статтею 633 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (ст. 22 ЦК України).

Обґрунтовуючи вищезазначені позовні вимоги позивач посилається на такі витрати: 2400 грн. (різниця між завдатком та сумою подвійного завдатку, що була сплачена позивачем третьої особі); 661,05 грн. (витрати понесені у зв'язку зі сплатою дорожнього збору та страховки цивільної відповідальністю).

Однак, вищезазначені витрати не можна вважати збитками, виходячи з такого.

Така відповідальність як повернення боржникові завдатку та додатково сплата суми у розмірі завдатку за порушення зобов'язання, що сталося з вини кредитора встановлена ст. 571 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Зі змісту вказаної статті випливає, що укладення угоди про завдаток можливе лише після укладення основної угоди. В даному випадку після укладення договору купівлі - продажу автомобіля позивача з третій особою.

Однак, як вбачається з матеріалів справи такий договір не укладався, а тому додаткова сплата позивачем суми в розмірі завдатку третій особі, не є збитками внаслідок невиконання відповідачем умов договору підряду в розумінні ст.22 ЦК України.

Також з урахуванням положень ст.ст22, 322 ЦК України суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача витрат, понесених ОСОБА_6 на сплату дорожнього збору та на укладення договору страхування цивільної відповідальності.

Наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 08 серпня 2012 року - відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 08 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Т.С. Авраміді О.В. Самойлова Т.І.Моісеєнко