ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/10434/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Прокурора м. Жовті Води Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 2728,18грн.,-

ВСТАНОВИВ:

30.08.12 р. Прокурор м. Жовті Води в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області звернувся з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати єдиного внеску за травень 2012 р. на загальну суму 2728,18 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Жовтих Водах Дніпропетровської області з 30.08.1999р. є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нарахувати, обчислити і сплачувати єдиний внесок, не пізніше ніж 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Відповідач не виконав обов'язків, покладених на нього законодавством внаслідок чого у відповідача виникла перед Пенсійним фондом заборгованість по єдиного внеску за травень 2012 року в сумі 2728,18грн., у зв'язку з чим позивач просить стягнути зазначену суму боргу з відповідача.

Прокурор в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності до суду не звернувся, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка.(а.с. 15).

Позивач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка (а.с. 16).

13.09.2012р. факсом на адресу суду від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату з причин недостатності коштів на відрядження представників та неможливістю забезпечення представництва в судовому засіданні його представника.

Розглянувши зазначене клопотання, суд не находить підстав для його задоволення у зв'язку з тим, що на підтвердження даного клопотання жодних доказів не надано, крім цього, викладена обставина не може бути підставою для відкладення розгляду справи, оскільки це призведе до порушення строків розгляду справи, визначених ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

На думку суду, у такий спосіб позивач, як суб'єкт владних повноважень намагається затягнути строки розгляду справи, що є недопустимим.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності до суду не звернувся, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення від 08.09.2012р.(а.с. 18).

Відповідач своїм правом згідно до ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України на участь у судовому засіданні не скористався, свого представника в судове засідання не направив, письмових заперечень на вимогу суду не надав.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд не находить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Жовтих Водах Дніпропетровської області з 30.08.1999р., як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується повідомленням про взяття на облік від 06.09.2012р. № 246. (а.с. 22).

Порядок сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08.07.2010р., який набрав чинності з 01.01.2011р. та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010р., яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.10. 2010 року за № 994/18289.

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів на відповідача покладено обов'язки по нарахуванню, обчисленню і сплаті в установлені строки та в повному обсязі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Статтями 4, 9 Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08.07.2010р. та пунктом 4.3 наведеної вище Інструкції № 21-5 встановлено, що фізичні особи-підприємці, підприємства, установи й організації, інші юридичні особи утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання проводять щомісячне обчислення єдиного внеску на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок. Єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. Нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платником шляхом перерахування безготівкових коштів з його банківського рахунку не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом є календарний місяць. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, відповідач надав до Управління звіт про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за травень 2012р., відповідно до якого у рядку 8 розділу І звіту самостійно обчислив суму єдиного внеску у розмірі 2728,18грн. (а.с. 6-7).

Відповідач у встановлені законом строки вищезазначену суму єдиного внеску не сплатив у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість, яка становить 2728,18грн., що підтверджується розрахунком суми боргу. (а.с. 4).

Сума єдиного внеску не сплачена у строки, встановлені вищевказаним Законом визнається недоїмкою у відповідності до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08.07.2010р.

У відповідності до ч. 4, 5 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Отже, з аналізу ст. 25 вказаного Закону вбачається, що державною виконавчою службою виконується вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки.

Так, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, на виконання вимог ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"№ 2464-УІ від 08.07.2010р. у зв'язку з несплатою відповідачем вказаної вище суми єдиного внеску, позивачем була направлена на адресу відповідача вимога № Ф-177 від 05.07.2012р. про сплату боргу у розмірі 2728,18грн., яка була отримана відповідачем 19.07.2012р., що підтверджується копією корінця зазначеної вимоги та копією поштового повідомлення. (а.с. 23-24).

При цьому, позивачем надані суду докази того, що зазначена вище вимога про сплату боргу пред'явлена до примусового виконання до органу державної виконавчої служби та державним виконавцем за постановою від 01.08.2012р. відкрито виконавче провадження про стягнення з відповідача 2728,18грн. боргу за вимогою № Ф -177.(а.с. 25).

Приймаючи до уваги те, що вимога про сплату боргу є виконавчим документом, суд приходить до висновку про те, що позивачем реалізовано його право на стягнення з відповідача зазначеної суми боргу у розмірі 2728,18грн. у примусовому порядку шляхом пред'явлення вказаної вимоги про сплату боргу до органу державної виконавчої служби, що підтверджується копією постанови органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження від 01.08.2012р.(а.с.25).

При цьому, позивачем не було надано суду доказів неможливості стягнення органом державної виконавчої служби суми боргу за пред'явленою позивачем вимогою Ф-177 про сплату бору або доказів повернення вказаної вимоги у зв'язку з неможливістю її виконання.

Тобто, станом на 14.09.2012р. предмет спору у даній справі відсутній, а право позивача на стягнення з відповідача заборгованості по сплаті єдиного внеску у сумі 2728,18грн. не порушено та реалізовано ним у спосіб, передбачений ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" шляхом пред'явлення вимоги про сплату боргу до примусового виконання до органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що не може бути стягнуто у примусового порядку з відповідача двічі одна й та ж сума заборгованості, а саме: на підставі вимоги ПФУ про сплату боргу та на підставі рішення суду.

Згідно ст.ст. 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивачем заявлені в порушення вимог ст.61 Конституції України, а також в порушення ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-УІ від 08.07.2010р. у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 41, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Прокурора м. Жовті Води Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 2728,18грн - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 14.09.2012р.

Суддя С.О. Конєва