а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2008 р. Справа № 2-а-6547/08
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Іващук Олену Іванівну,
Суддів: Сауляка Юрія Васильовича
Мельник-Томенко Жанни Миколаївни
При секретарі судового засідання: Задерей Ірина Василівна
За участю представників сторін:
позивача : не з'явилися, проте надали заяву про розгляд справи у їх відсутність
відповідачів :
територіального управління Державної судової адміністрації України
у Вінницькій області, Державної судової адміністрації України - не з'явилася, надала заяву
про розгляд справи у її відсутність
Державного казначейства України - не з'явився по невідомим суду причинам
розглянувши матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
до: Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України
про: стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб
ВСТАНОВИВ :
Позивачі звернулися до суду з позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.
Позовні вимоги мотивовані тим, що протягом 2006-2008 років з їх заробітної плати стягувався податок з доходів фізичних осіб. На думку позивачів, відповідачами при стягненні податку з доходів фізичних осіб порушено норми чинного законодавства України - Конституцію України, Закон України “Про статус суддів”, Закон України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Так, в заяві позивачі зазначають, що відповідно до статей 126, 130 Конституції України та ст. 11 Закону України “Про статус суддів”, визначено і закріплено гарантії незалежності суддів, згідно яких держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Державним бюджетом України окремо визначаються видатки на утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України. Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з гарантій незалежності суддів при здійсненні правосуддя.
Указом Президента України “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів”від 10.07.1995 року №584/95, судді звільнялись від сплати прибуткового податку. З моменту вступу в дію Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”вищезазначений Указ Президента України втратив чинність, а Законом передбачалось лише соціальні пільги по оплаті прибуткового податку, які не поширювались на суддів.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про статус суддів”та рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року по справі №1-1/2004 про офіційне тлумачення положень ч.1 та ч.2 ст. 126 Конституції України та ч.2 ст. 3 Закону України “Про статус суддів”визначено, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального та соціального забезпечення, не можуть бути скасовані або занижені без відповідної компенсації. По своїй суті пільги, компенсації і гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів, або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Надання суддям таких пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися у залежність від бюджетного фінансування. Дане твердження також знайшло своє відображення і у рішенні Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №22-р від 20.01.2004 року “Про деякі питання оплати суддів”передбачено механізм виплати компенсації, пов'язаної із справляння податку.
Ухвалою суду від 05.06.2008 року до участі у справі в якості відповідача залучено Державне казначейство України.
На адресу Вінницького окружного адміністративного суду 04.06.2008 року надійшла заява від позивачів, якою останні збільшили свої позовні вимоги з урахуванням стягнутого з них податку з доходів фізичних осіб за квітень та травень 2008 року, та просили стягнути на користь ОСОБА_1 - 17531,78 гривень, ОСОБА_2 -16706,82 гривень, ОСОБА_3 -16219,59 гривень. Крім того, до суду від позивачів факсом надійшла заява, в якій просили розглядати справу у їх відсутності. Позовні вимоги підтримують у збільшеному розмірі відповідно до поданої заяви від 30.05.2008 року.
Представник відповідачів - територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Державної судової адміністрації України в судове засідання також не з'явилася, надала заяву вих. №01-19/1007 від 20.06.2008 року, в якій просила розглядати справу у її відсутності.
Представник Державного казначейства України в судове засідання не з'явився по невідомим суду причинам, хоча про день та час слухання справи був повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №1605568.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача -суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, суд приходить до висновку розглядати справу за відсутності учасників процесу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, судом встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
До суду з позовною заявою про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб звернулись судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Підставою для звернення було те, що протягом 2006-2008 років з їх заробітної плати стягувався податок з доходів фізичних осіб, а саме:
ОСОБА_1 -17531,78 гривень,
ОСОБА_2 -16706,82 гривень,
ОСОБА_3-16219,59 гривень.
В підтвердження вказаної обставини, позивачами надано розрахункові листи за 2006-2008 роки щодо утриманих сум податку з доходу фізичних осіб.
Крім того, позивачі просили суд поновити пропущений строк звернення до суду, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у 2007 році тривалий час перебували на лікуванні, про що свідчать наявні в матеріалах справи рішення ЛКК Мурованокуриловецької ЦРЛ №1109 від 22.04.2008 року та довідка Могилів-Подільського міського територіального медичного об'єднання вих. №73 від 22.04.2008 року, а ОСОБА_2 в зв'язку з зайнятістю на роботі, оскільки виконувала об'єм роботи за відсутніх суддів, а тому не мали змоги звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Однак, ч.2 ст.100 КАС України передбачено, що у разі визнання судом причини пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про поважність причин пропущення позивачами строку звернення до суду, а тому наявні всі підстави для поновлення позивачам строку звернення до суду за захистом їх прав та інтересів.
В силу статей 126 та 130 Конституції України, а також статей 3 та 11 Закону України “Про статус суддів”визначено і закріплено гарантії незалежності суддів, згідно яких держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Державним бюджетом України видатки на утримання суддів за рахунок останнього визначаються окремо.
Забезпечення особливого порядку фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя. Указом Президента України “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів”від 10.07.1995 року №584/95, судді звільнялись від сплати прибуткового податку. З моменту вступу в дію Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” вищезазначений Указ Президента України втратив чинність, а Законом передбачались лише соціальні пільги по оплаті прибуткового податку, які не поширювались на суддів.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про статус суддів”та рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року по справі №1-1/2004 про офіційне тлумачення положень ч.1 та ч.2 ст. 126 Конституції України та ч.2 ст. 3 Закону України “Про статус суддів”визначено, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального та соціального забезпечення, не можуть бути скасовані або занижені без відповідної компенсації. По своїй суті пільги, компенсації і гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів, або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.
Надання суддям таких пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися у залежність від бюджетного фінансування. Дане твердження також знайшло своє відображення і у рішенні Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року.
Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України №22-р від 20.01.2004 року “Про деякі питання оплати суддів”передбачено механізм виплати компенсації, пов'язаної із справляння податку, а саме: дозволено Голові Конституційного Суду України та головам судів загальної юрисдикції здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб, буде нижчою ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за четвертий квартал 2003 року.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З пояснень представника відповідачів - територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Державної судової адміністрації України - вбачається, що з позовом вона не погоджується. Однак, заперечення та документи, що надані в судовому засіданні, не містять доказів правомірності дій щодо неповернення грошової компенсації за стягнення податків з доходів фізичних осіб при нарахуванні заробітної плати працюючим суддям, разом з тим такі пасивні дії суб'єктів владних повноважень Територіального управління Державної Судової Адміністрації України у Вінницькій області, Державної Судової Адміністрації України є необґрунтованими та розцінюються судом як бездіяльність.
Частиною 2 ст.162 Кодексу встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України, суд вважає, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ТУ ДСА у Вінницькій області, ДСА України, Державного казначейства України про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб є обґрунтованим та підлягає задоволенню. При цьому, права позивачів потребують судового захисту, шляхом зобов'язання Державного казначейства України до проведення видатків з Державного бюджету грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, справлених з заробітних плат позивачів за 2006-2008 роки на їх користь.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ :
Поновити пропущений строк звернення до суду.
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність суб'єктів владних повноважень - Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області щодо неповернення грошової компенсації за стягнення податків з доходів фізичних осіб при нарахуванні заробітної плати працюючим суддям.
Стягнути з Державної судової адміністрації України шляхом зобов'язання Державного казначейства України до проведення видатків з Державного бюджету грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, справлених з заробітних плат працюючих суддів Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області на користь:
ОСОБА_1 в сумі -17531,78 гривень;
ОСОБА_2 в сумі - 16706,82 гривень;
ОСОБА_3в сумі - 16219,59 гривень.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 26.06.08
Головуючий /підпис/ Іващук Олена Іванівна
Станом на 26.06.2008 року постанова не набрала законної сили
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: