Справа № 1202/4777/2012
Провадження № 2/1202/1449/2012
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2012 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області в складі:
головуючого - судді: Ладиченка С.В.
при секретарі: Долголенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Антрацит справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про встановлення факту втрати джерела засобів до існування, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області, в якому просить встановити факт втрати джерела засобів до існування після смерті її чоловіка ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивачка ОСОБА_1 зазначила, що з 05.02.1977 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу, серії НОМЕР_1, виданий Антрацитівським міським відділом ЗАГС Ворошиловградської області, від 05.02.1977 року. За все життя її чоловік отримував дохід, який набагато перевищував дохід позивачки ОСОБА_1 У 2004 році її чоловік захворів і позивачка ОСОБА_1 з 20.05.2004 року була вимушена звільнитися з роботи за сімейними обставинами у зв'язку за доглядом за хворим чоловіком, що підтверджується відомостями в трудовій книжці. На час смерті її чоловік отримував пенсію за віком у розмірі 699 грн. 39 коп., що підтверджується довідкою Управління пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області № 1107 від 20.08.2012 року. Єдиним та основним джерелом до існування був дохід її чоловіка, бо позивачка ОСОБА_1 на той час не могла працювати, оскільки доглядала за хворим чоловіком, який потребував постійного стороннього догляду. До часу смерті, позивачка ОСОБА_1 та її чоловік мешкали разом за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою № 641 від 21.08.2012 року ДП «Надєжда» КП ЖЕК № 6. Спільно мешкали однією родиною з померлим чоловіком, були пов'язані спільним побутом, вели сумісне господарство, мали взаємні права та обов'язки як чоловік та дружина, забезпечували себе всім необхідним для життя (підтримували квартиру у належному стані, коли було необхідно, робили ремонт в цій, купували меблі, техніку та другі речі, які необхідні для життя), грошові кошти знаходилися у позивачки ОСОБА_1 і вони спільно витрачалися. Її чоловік, ОСОБА_3, помер ІНФОРМАЦІЯ_3, про що в Книзі реєстрації смертей 03.03.2005 року зроблено актовий запис за № 28, та видано свідоцтво про смерть виконавчим комітетом Кріпенської селищної ради м. Антрацит Луганської області. Після смерті її чоловіка позивачка ОСОБА_1 втратила єдине джерело засобів до існування, оскільки через поганий стан здоров'я працювала періодично, розмір її заробітної плати був невеликий. З квітня 2012 року позивачка ОСОБА_1 отримує пенсію за віком при повному стажі у розмірі 973 грн. 03 коп., що підтверджується довідкою Управління пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області № 1094 від 17.08.2012 року. У червні 2012 року вона звернулася до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області з приводу призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника, але згідно рішення № 138 від 26.06.2012 року позивачці ОСОБА_1 було відмовлено та було роз'яснено, що факт втрати джерела до існування встановлюється в судовому порядку, що змушує її звертатися з відповідним позовом до суду.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що за життя її померлого чоловіка ОСОБА_3, єдиним та основним її джерелом до існування був його дохід: заробітна плата, а з 2002 року ще і пенсія за віком, яка з 01.03.2005 року по 31.03.2005 року складала 699 грн. 39 коп. Дохід позивачки ОСОБА_1 був набагато менший ніж у нього, а коли він захворів, то вона взагалі була змушена звільнитися з роботи, бо доглядала за хворим чоловіком, який потребував постійного стороннього догляду, про що свідчить запис в її трудовій книжці. Також за його життя вони спільно мешкали однією родиною, були пов'язані спільним побутом, вели сумісне господарство, мали взаємні права та обов'язки як чоловік та дружина, забезпечували себе всім необхідним для життя (підтримували квартиру у належному стані, коли було необхідно, робили ремонт в цій, купували меблі, техніку та другі речі, які необхідні для життя), мали спільний бюджет, який спільно витрачався. Після смерті її чоловіка вона втратила джерела засобів до існування, тому що єдиним та основним джерелом до існування був дохід її чоловіка ОСОБА_3 Через поганий стан здоров'я позивачка ОСОБА_1 не мала постійної роботи, а звідки і постійного джерела засобів до існування (з 08.04.2005 року до 22.06.2005 року отримувала допомогу по безробіттю, з 22.06.2005 року до 15.04.2012 року працювала оператором котельної, але ця ж робота не є постійною, а носить сезонний характер). З 16.04.2012 року вона отримує пенсію за віком, у зв'язку із чим вважає, що згідно пп.2 п. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.06.2003 року, має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника та немає підстав вважати, що зі смертю чоловіка, яка мала місце більше 7-ми років, вона втратила джерело засобів до існування, тому що на законодавчому рівні не передбачено обмеження строку звернення за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від 07.09.2012 року (а.с.30), в судовому засіданні позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на вищенаведені обставини.
Представник відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області в судове засідання не з'явився, проте 11.09.2012 року подав до суду заяву, згідно якої просить розглянути справу за його відсутності та просить відмовити позивачці ОСОБА_1 в задоволенні вимог, оскільки позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент смерті чоловіка не досягла встановленого Законом пенсійного віку - 55 років (їй було 49 років) і інвалідом не визнана, то вона не відносилась до кола непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника, визначеного законом, які одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним та основним джерелом засобів до існування.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтвердила, що з позивачкою ОСОБА_1 та її померлим чоловіком ОСОБА_3 була знайома з 1961 року. Часто відвідувала їхню родину, бачила їхні теплі сімейні стосунки та турботу позивачки ОСОБА_1 до її хворого чоловіка. До часу смерті, позивачка ОСОБА_1 та її чоловік мешкали разом за адресою: АДРЕСА_1. Позивачка ОСОБА_1 не працювала, оскільки була вимушена звільнитися з роботи за сімейними обставинами у зв'язку за доглядом за хворим чоловіком, який потребував постійного стороннього догляду. Єдиним та основним джерелом до існування був дохід її померлого чоловіка, який отримував на той час пенсію за віком.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтвердив, що знайомий з позивачкою ОСОБА_1 та її померлим чоловіком ОСОБА_3 До часу смерті, позивачка ОСОБА_1 та її чоловік спільно мешкали однією родиною за адресою: АДРЕСА_1, були пов'язані спільним побутом, вели сумісне господарство, забезпечували себе всім необхідним для життя. ОСОБА_3 свої грошові кошти довіряв своїй дружині ОСОБА_1, які вони спільно витрачали на свої потреби.
Заслухавши сторони, дослідивши докази по справі та надані матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Згідно з копією свідоцтва про укладання шлюбу, серії НОМЕР_1, виданий Антрацитівським міським відділом ЗАГС Ворошиловградської області, від 05.02.1977 року вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі (а.с.7).
Згідно з копією довідки № 641 від 21.08.2012 року, яка видана ДП «Надєжда» КП ЖЕК № 6, вбачається, що ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_3 мешкали однією родиною за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).
Відповідно до копії довідки № 1094 від 19.08.2012 року, яка видана управлінням Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області, ОСОБА_1 знаходиться на пенсійному обліку та отримує пенсію за віком при повному стажі в розмірі 973,03 грн. (а.с.9) та відповідно до копії довідки № 1107 від 20.08.2012 року, яка видана управлінням Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області, ОСОБА_3 перебував на пенсійному обліку та отримував пенсію за віком з 01.03.2005 року по 31.03.2005 року в розмірі 699,39 грн. (а.с.10) вбачається, що основним джерелом до існування позивачки ОСОБА_1 був дохід її чоловіка.
Згідно з копією свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, про що в Книзі реєстрації смертей 03.03.2005 року зроблено актовий запис за № 28, та видано свідоцтво про смерть виконавчим комітетом Кріпенської селищної ради м. Антрацит Луганської області.
Згідно з запису у трудовій книжці вбачається, що ОСОБА_1 з 20.05.2004 року звільнена за сімейними обставинами (за доглядом за хворим чоловіком), не мала постійної роботи, а звідки і постійного джерела засобів до існування (а.с.13-18).
З рішення № 138 від 26.06.2012 року управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника (а.с.19).
Аналізуючи вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що є всі підстави для встановлення факту втрати джерела засобів до існування позивачки ОСОБА_1 після смерті її чоловіка.
Суд не може брати до уваги заперечення управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с.25), оскільки управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області посилається на норми пп. 1 п. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але позивачка ОСОБА_1 в своїй позовній заяві посилалась на норми пп.2 п. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.06.2003 року № 1058-ІV, згідно якої батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Також суд вважає, що на законодавчому рівні не передбачено обмеження строку звернення за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 75 Сімейного кодексу України один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законодавством.
Згідно пп.2 п. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.06.2003 року № 1058-ІV батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Таким чином факт втрати джерела засобів до існування позивачки ОСОБА_1 після смерті її чоловіка ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.
Встановлення даного факту необхідне позивачці ОСОБА_1 для отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.10, 11, 60, 174, 209, 212-218 ЦПК, ст. ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 75 Сімейного кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про встановлення факту втрати джерела засобів до існування - задовольнити.
Встановити факт втрати, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, джерела засобів до існування, після смерті її чоловіка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Суддя
Антрацитівського міськрайонного суду С. В. Ладиченко