копія

Провадження № 11/2290/581/2012

Справа № 1/2210/24/2012 Головуючий в 1-й інстанції Лазаренко А.В.

Категорія: ст.187 ч.3КК України Доповідач Лінник П. О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.08.2012 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Лінника П.О.

суддів Матущака М.С., Болотіна С.М.,

з участю прокурора Павлишина В.І.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи, засудженого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_5 та в його інтересах захисника ОСОБА_2, представника потерпілих -адвоката ОСОБА_7, засудженого ОСОБА_6 на вирок Летичівського районного суду від 30 травня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Летичівського районного суду від 30 травня 2012 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Кадикчан Сусуманського району. Магаданської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, не працюючого, не судимого в силу ст. 89 КК України;

засуджено за ч.3 ст. 186 КК України на 4 роки 4 місяці позбавлення волі.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше судимого:

- 18.02.2002 року Корольовським районним судом м. Житомира за ст.ст. 141 ч. 2, 142 ч. 2, 42 КК України (в редакції 1960 року) на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

засуджено за ч.3 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця та жителя АДРЕСА_3, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, не працюючого, раніше судимого:

- 05.09.1997 року Корольовським районним судом м. Житомира за ст.ст. 140 ч. З, 44, 46-1 КК України (в редакції 1960 року ) на 3

роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

- 24.12.1998 року Корольовським районним судом м. Житомира за ст.ст. 17 ч. 2, 140 ч. 2, 140 ч. 2, 206 ч. 2, 141 ч. 2, 42, 43 КК України (в редакції 1960 року ) до 4 років позбавлення волі; 06.05.2004 року

Житомирським районним судом по ст. 185 ч. З КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

- 09.06.2005 року Корольовським районним судом м. Житомира за ст.ст. 190 ч. 2, 190 ч. 4, 358 ч. 2, 358 ч. 3, 70, 74 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 06.02.2009 року постановою Коростенського районного суду умовно-достроково звільнений на невідбутий строк 3 місяці, за ст. 187 ч. 3 КК України, -

засуджено за ч.3 ст. 186 КК України на 6 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 рахується з 19 листопада 2011 року.

Запобіжний захід ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

Стягнуто на користь ОСОБА_9 із ОСОБА_6 6000 грн., ОСОБА_5 4000 грн. та ОСОБА_4 2500 грн. моральної шкоди та солідарно збитки заподіяних злочином в сумі 160 грн.

Стягнуто на користь ОСОБА_10 із ОСОБА_6 6000 грн., ОСОБА_5 4000 грн. та ОСОБА_4 2500 грн.

Стягнуто на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_10 із ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по 300 грн. з кожного за надання правової допомоги.

Стягнуто на користь ОСОБА_11 із ОСОБА_6 6000 грн., ОСОБА_5 3750 грн. та ОСОБА_4 2250 грн. моральної шкоди.

Стягнуто на користь ОСОБА_12 із ОСОБА_6 5000 грн., ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по 2500 грн. з кожного.

Стягнуто на користь ОСОБА_11 та ОСОБА_12 із ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 по 300 грн. з кожного за надання правової допомоги.

За вироком суду ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 визнано винними та засуджено за те, 18 листопада 2011 року близько 22 години 40 хвилин вони, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за

попередньою змовою між собою з метою повернення викрадених у них ОСОБА_9, ОСОБА_11 і ОСОБА_14 двох бензопил «Штіль»та заволодіння їх майном на автомобілі », д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_15, приїхали у с. Новокостянтинів Летичівського району до господарства ОСОБА_16 з метою дізнатись місце проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_11

Під'їхавши разом із ОСОБА_16 до господарства ОСОБА_9, вони, зайшовши до будинку і застосувавши насильство, яке не є небезпечне для життя та здоров'я потерпілих, заволоділи майном потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 При цьому ОСОБА_6 заштовхав ОСОБА_10 в коридор, де, завчасно заготовленим для нанесення тілесних ушкоджень молотком, наніс удар по лівій нозі, від чого потерпіла упала на підлогу, де ОСОБА_6 зірвав з її шиї золотий ланцюжок з хрестиком, 2 золоті сережки та золоту обручку. Після цього зайшли в житлову кімнату, де знаходився ОСОБА_9 і ОСОБА_6 навмисно наніс останньому удар молотком по лівій нозі, від чого той впав, при цьому продовжуючи наносити удари руками по голові і молотком по правому плечі, ОСОБА_6 забрав з його рук бувший в користуванні мобільний телефон «Нокіа 5130с-2» з сім-карткою абонента мобільного зв'язку

«Київстар», яку витягнув і поклав на сервант, картою пам'яті формату Micro Sd об'ємом 1 Гб та чохлом та вимагав віддати гроші в сумі 300 грн. Налякана злочинними діями нападників, ОСОБА_10 передала ОСОБА_6 гроші в сумі 350 грн., а ОСОБА_9 - золоту обручку. Після цього

ОСОБА_5 наказав останньому написати розписку про відсутність з його боку до нападників будь-яких претензій, при цьому навмисно нанісши йому завчасно заготовленим насосом удар в область правої скроні. Отримавши розписку, примусили ОСОБА_9 показати місце проживання

ОСОБА_11

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_9 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: підшкірних крововиливів - нижньої повіки лівого ока, задньої поверхні середньої третини правого плеча, нижньої третини задньої поверхні лівого плеча, середньої третини зовнішньої поверхні лівого стегна; осаджень - задньої поверхні грудної клітки зліва в проекції нижнього кута правої лопатки, задньої поверхні грудної клітки справа в проекції лопатки, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 275 від 21.11.11 р. в своїй сукупності відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки, а ОСОБА_10 -тілесні ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу середньої третини зовнішньої поверхні лівого стегна, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №274 від 21.11.11, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки, а також у потерпілих було викрадено: золотий ланцюжок з хрестиком загальною вагою 4,24 г вартістю 927,83 грн., дві золоті

сережки загальною вагою 1.32 г, вартістю 287.87 грн., золоту обручку вагою 1.29 г вартістю 282.29 грн., золоту обручку вагою 1,36 г вартістю 297,61 грн.. бувший в користуванні мобільний телефон «Нокіа 5130с-2»вартістю 492,15 грн., карту пам'яті формату Micro Sd об'ємом 1 Гб вартістю 35 грн., чохол вартістю 11,5 грн., гроші в сумі 350 грн., а всього майна на загальну суму 3484,25 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 18 листопада 2011 року близько 23 години 40 хвилин, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом із ОСОБА_9 на тому ж автомобілі під'їхали до господарства ОСОБА_11, проникли в його помешкання, де застосувавши насильство, яке не є небезпечне для життя і здоров'я потерпілих, заволоділи майном ОСОБА_11 та ОСОБА_12, де ОСОБА_6 навмисно наносячи численні удари по тулубу молотком, а ОСОБА_5 - ручним велосипедним насосом, заволоділи майном потерпілих, а саме: золотою каблучкою вагою 1,46 г вартістю 319,49 грн., золотим перснем вагою 1,55 г, вартістю 339,19 грн., двома золотими сережки із камінцями рожевого кольору вартістю 667, 43 грн., золотим ланцюжком вагою 4,24 г вартістю 927,84 грн., чим спричинили матеріальну шкоду на загальну суму 2253,95 грн., при цьому ОСОБА_4, перебуваючи в кухні, змусив ОСОБА_11 написати розписку про відсутність з його боку до нападників будь-яких претензій. При цьому ОСОБА_6 навмисно наніс потерпілому удар молотком по обличчю та лівій руці. Таким чином, ОСОБА_11 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу лівої скроневої ділянки; осаджень шкіри - зовнішньої поверхні лівої кисті, задньої поверхні шиї, які, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №276 від 21.11.11 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, мають незначні скороминущі наслідки, а ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді підшкірних крововиливів правої навколочної ділянки, середньої третини зовнішньої поверхні лівого стегна, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 277 від 21.11.11 p., відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

В поданій апеляції прокурор не заперечуючи правильності висновків суду про доведеність вини засуджених у вчинені злочину вважає, що суд неправильно застосувавши кримінальний закон та перекваліфікував їх дії на ч.3 ст.186 КК України, призначив засудженим покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину внаслідок своєї м'якості, тому просить вирок скасувати, постановити новий, яким ОСОБА_5 засудити за ч.3 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, ОСОБА_4 засудити за ч.3 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, ОСОБА_6 засудити за ч.3 ст.187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. При цьому зазначає, що судом невірно перекваліфіковано дії засуджених з ч.3 ст.187 на ч.3 ст.186 КК України, оскільки останні використовували заздалегідь приготовлені знаряддя, застосували насильство та погрожували застосуванням насильства до потерпілих, небезпечного для їх життя та здоров'я, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність засуджених.

В поданій апеляції захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4, як вбачається з її змісту, просить вирок змінити у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладеним у вироку, фактичним обставинам справи, істотним порушенням кримінально -процесуального закону, а також невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, визнати ОСОБА_4 винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.355 КК України та із застосуванням ст.69 КК України призначити покарання нижче нижчої межі, встановленої санкції ч.2 ст.355 КК України у вигляді позбавлення волі, і на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання, а також зменшити суму відшкодування потерпілим. При цьому вказує, що вина його підзахисного не підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд повністю не взяв до уваги одні показання, а взяв інші, тобто ті, які доводять вину ОСОБА_4 Крім того зазначає, що судом не надано критичної оцінки непослідовним та неправдивим показанням потерпілих, зробивши однобічні висновки, поклавши їх у підтвердження обвинувачення, не визнано недопустимим доказом протокол огляду місця події, яким було господарство ОСОБА_11, оскільки такий проведено в порушення вимог статей КПК України, злочин вчинено внаслідок неправомірної поведінки потерпілих. Апелянт посилається і на те, що судом не враховано, що ОСОБА_4 має на утриманні малолітнього сина, дружину та матір, по місцю проживання характеризується позитивно, давав правдиві показання, а також незадовільний стан здоров'я його підзахисного, який потребує лікування.

На аналогічні доводи у своїй апеляції посилається і засуджений ОСОБА_4

Представник потерпілих -адвокат ОСОБА_7 в поданій апеляції, як вбачається з її змісту, просить вирок в частині призначення засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покарання змінити, обравши більш суворіше покарання, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 800 гривень за викрадений зварювальний апарат. При цьому вказує, що злочин було скоєно в складі групи, в якій кожному із учасників була відведена своя роль, судом критично оцінено показання потерпілого ОСОБА_9 стосовно викрадення у нього зварювального апарату, не взято до уваги, що вину у вчиненому визнав лише ОСОБА_6, а інші засуджені намагалися уникнути відповідальності, даючи неправдиві показання.

Захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5 в поданій апеляції просить вирок змінити, визнати останнього винним у вчинені злочину, передбаченого ст.355 ч.2 КК України та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України і на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням. При цьому вказує, що судом не враховано непослідовні та суперечливі показання потерпілих, зміна яких пов'язана з намаганням отримати відшкодування від засудженого, і те, що ОСОБА_5 припиняв дії ОСОБА_6, який вчинив насильство стосовно потерпілих. Крім того зазначає, що в судовому засіданні не підтверджено факт нанесення підзахисним ударів потерпілому ОСОБА_9 і ОСОБА_11 Також апелянт посилається і на те, що суд призначив надто суворе покарання, не врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_5, і інші обставини справи, а саме, по місцю проживання характеризується позитивно, працює, доглядає за батьком, який є інвалідом 2 групи і потребує допомоги та незадовільний стан здоров'я і самого ОСОБА_5

На аналогічні доводи у своїй апеляції посилається і засуджений ОСОБА_5

Із апеляції засудженого ОСОБА_6 вбачається, що він просить вирок в частині призначення покарання змінити, пом'якшивши його із застосуванням вимог ст.69 КК України. При цьому просить врахувати, що на його утриманні знаходяться двоє дітей, дружина, вину визнав повністю, щиро розкаюється, сприяв слідству у розкритті злочину, цивільний позов потерпілих визнає.

В запереченнях засуджений ОСОБА_4 та в його інтересах захисник ОСОБА_1 просять апеляцію прокурора та представника потерпілих залишити без задоволення.

Засуджений ОСОБА_5 в поданих запереченнях просить апеляцію прокурора та представника потерпілих залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора на підтримку доводів своєї апеляції та апеляції представника потерпілих, представника потерпілих -адвоката ОСОБА_17 на підтримку доводів своєї апеляції про посилення покарання засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та стягнення матеріальної шкоди за викрадений у потерпілого ОСОБА_9 зварювальний апарат, засудженого ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_4 та його інтересах ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_2 на підтримку поданих ними апеляцій та в заперечення апеляцій прокурора та представника потерпілих, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів

з н а х о д и т ь,

що апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи, засудженого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_5 та в його інтересах захисника ОСОБА_2, представника потерпілих - адвоката ОСОБА_7, засудженого ОСОБА_6 задоволенню не підлягають за таких підстав.

Суд обґрунтовано визнав винними ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за ч.3 ст.186 КК України при викладених у вироку суду обставинах.

Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи та підтверджений доказами, зібраними та дослідженими в судовому засіданні в передбаченому законом порядку.

Так, засуджений ОСОБА_6 свою вину у вчиненому визнав повністю, показавши, що напередодні скоєня злочину йому стало відомо, що в ОСОБА_5 та ОСОБА_4 робочі, які працювали на заготівлі лісоматеріалів ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_14 викрали дві бензопили „Штіль" та інші речі. З метою повернення викрадених речей разом із ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_18 на автомобілі „таксі", під керування ОСОБА_15 поїхали в с. Новокостянтинів Летичівського району до ОСОБА_16, в якого з'ясували місце проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_11. Постукавши у двері та увійшовши до будинку ОСОБА_9, вияснюючи, де знаходяться бензопили, наносив не сильні удари молотком, якого взяв на веранді будинку по тілу останнього та ОСОБА_9 з метою примусити їх віддати викрадені речі, а також золоті прикраси, які привласнив. При цьому ОСОБА_5 попросив ОСОБА_9 написати розписку, що претензій до них він не має. Йому невідомо хто із будинку виносив бензопили в автомобіль.

Засуджений ОСОБА_5 показав, що в другій половині листопада 2011 року, йому зателефонував ОСОБА_4, з яким він працював та повідомив, що працівники їхньої бригади ОСОБА_9, ОСОБА_11 і ОСОБА_14 викрали бензопили „Штіль", якими вони працювали, а також інші речі. ОСОБА_4 їм неодноразово телефонував, однак вони на телефонні дзвінки не відповідали, тому було прийнято рішення поїхати в Летичівський район та забрати викрадені пили та інші речі. ОСОБА_4 викликав свого знайомого таксиста і вони поїхали в с. Новокостянтянтинів, по приїзду у яке, під'їхали до господарства ОСОБА_16, який показав місце проживання ОСОБА_9 Приїхавши до господарства останнього він, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зайшли до будинку, де ОСОБА_4 побачив бензопили, після чого розпочалася сварка, яка переросла у бійку, під час яких ОСОБА_6 наносив удари ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а він намагався його зупинити. Після цього запропонував ОСОБА_9 написати розписку про те, що претензій до них не має та відпрацює спричинені збитки, що він і зробив. ОСОБА_4 повідомив, що в коробці не вистачає усіх інструментів, на що ОСОБА_9 відповів, що вони у ОСОБА_11, до якого вони усі поїхали. Між ними розпочалася штовханина. ОСОБА_6 був з молотком, чи наносив він удари ОСОБА_12 та ОСОБА_11 не пам'ятає. Після сварки він сказав ОСОБА_11 написати розписку і для прикладу надав розписку, написану ОСОБА_9, що ОСОБА_11 і було зроблено. Тілесні ушкодження нікому не спричиняв, цивільний позов визнає частково.

Як вбачається з показань засудженого ОСОБА_4, йому стало відомо, що ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_14 залишаючи місце роботи забрали із собою бензопили та інші речі. Вказані бензопили ним були придбані для роботи та належали ОСОБА_19 Через деякий час він зателефонував до ОСОБА_5 та повідомив, що ОСОБА_14, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 викрали бензопили та інші речі, а тому ними було прийнято рішення щодо поїздки в с. Новокостянтинів з метою повернути викрадені речі. На автомобілі ОСОБА_20, разом із ОСОБА_5, ОСОБА_18 та ОСОБА_6 поїхали до ОСОБА_16, з метою встановити місце проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_11, в яких на їх думку знаходились пили. Зайшовши на подвір'я та постукавши у двері, через деякий час їх відчинила ОСОБА_9 та повідомила, що чоловіка немає вдома, однак ним було виявлено ящик з пилами, який знаходився на веранді. Забравши вказаний ящик, він заніс у машину, де виявив відсутність шин, цепів та масла. Повернувшись у будинок побачив, що ОСОБА_9 щось писав за столом, та пояснив йому, що інші речі знаходяться у ОСОБА_11. Приїхавши до господарства ОСОБА_11, ОСОБА_9 залишився в автомобілі, а вони пішли у будинок, в якому ОСОБА_6 штовхнув ОСОБА_11 в плече, від чого той впав на стілець та пояснив, що всі інструменти та пили знаходились у ОСОБА_9 Тілесних ушкоджень ОСОБА_11 та ОСОБА_9 не наносив, цивільний позов визнає частково.

З показань усіх трьох засуджених вбачається, що між ними та потерпілими не існувало будь -якого цивільно -правового зобов'язання, яке б ґрунтувалось на вимогах закону.

Потерпілі ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які, кожен зокрема, показали про обставини проникнення усіма трьома засудженими у їх помешкання, що мало місце у ніч з 18 на 19 листопада 2011 року, де із застосуванням насильства, спочатку пограбували їх, після чого і забрали свої бензопили, спричинивши їм при цьому легкі тілесні ушкодження.

А потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_11, кожен зокрема, підтвердили, що видані їм у лісі для роботи бензопили вони забрали із лісу із собою, поскільки їх не було кому передати на відповідальне збереження, а також з врахуванням того, що за їх роботу у лісі їм було відмовлено у виплаті заробітної плати.

Ці доводи потерпілих нічим не спростовані.

Крім того, вина засуджених підтверджується показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_16, з показань яких вбачається, що їм було відомо про те, що потерпілі за місцем своєї роботи у лісі забрали дві бензопили та інші речі, з якими приїхали до своїх помешкань.

Із показань свідків ОСОБА_31, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, вбачається, що вони як працівники міліції, отримавши телефонне повідомлення про напад на сім'ї ОСОБА_10 та ОСОБА_11, прибули до помешкання ОСОБА_11, де виявили наявність чужого автомобіля, а в приміщенні будинку знаходились ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та потерпілі з тілесними ушкодженнями.

Свідок ОСОБА_26, як експерт, дав аналогічні показання свідків ОСОБА_31, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24

Свідки ОСОБА_27, ОСОБА_28 та ОСОБА_29 показали, що були запрошені в якості понятих працівниками міліції під час проведення огляду помешкань ОСОБА_9 та ОСОБА_11, в ході якого велась фотозйомка.

Відповідно до висновків судово -медичних експертиз за №№274, 275, 276, 277 від 21.11.2011 року, згідно яких усім потерпілим ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були спричиненні легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки (т.2 а.с.34-35, 43-44, 52-53, 61-62).

Всім цим доказам в їх сукупності місцевий суд дав належну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про повне доведення вини ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у скоєному злочині, вірно кваліфікувавши їх злочинні дії за ч.3 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане із проникненням у житло.

З цих підстав доводи прокурора про невірну кваліфікацію злочинних дій засуджених та доводи захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_30, а також засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є безпідставні.

Міра покарання засудженим призначена у відповідності до вимог ст. 65 КК України в межах санкції статті закону, за який їх засуджено, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого ними злочину, осіб винних та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, в тому числі і тих, на які є посилання в апеляціях.

З цих підстав доводи, що викладені в апеляціях засуджених та захисників про зміну вироку та перекваліфікацію їх злочинних дії зі ст.186 ч.3 на ст.355 КК України та пом'якшення покарання із застосуванням вимог ст.ст. 69, 75 КК України є безпідставними.

Не заслуговують на увагу і доводи представника потерпілих ОСОБА_17 про стягнення із засуджених вартості викраденого зварювального апарату, поскільки такий було повернено потерпілим.

Підстав для зміни вироку щодо ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з пом'якшенням їм призначеного покарання, колегія суддів не знаходить.

Разом з тим, перевіряючи справу в повному обсязі, колегія суддів знаходить, що суд помилково зазначив у мотивувальній частині вироку, що засуджені вчинили напад на потерпілих і заволоділи їх майном, тобто невірно виклав фабулу справи, що характерне для злочину, передбаченого ст.187 КК України, в той час як їх дії вірно кваліфіковано за ст.186 КК України.

З цих підстав таку вказівку суду з мотивувальної частини вироку слід виключити.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи, апеляції засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_6 та представника потерпілих -адвоката ОСОБА_17 -залишити без задоволення.

В порядку ст.365 КПК України вирок Летичівського районного суду від 30 травня 2012 року щодо засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 -змінити.

Виключити із мотивувальної частини вироку при формулюванні обвинувачення засудженим вказівку суду про те, що засуджені ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при заволодінні майном потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 -вчинили напад на них (т.5 а.с.49).

В решті цей вирок суду залишити без зміни.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

З оригіналом згідно:

суддя апеляційного суду

Хмельницької області П.О. Лінник