АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Ященка М.А.,

суддів - Журавля О.О., Тютюн Т.М.,

за участю прокурора - Гітченко Л.В.,

представника цивільного позивача - ОСОБА_1,

захисників - ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

підсудних - ОСОБА_18, ОСОБА_9,

ОСОБА_10, ОСОБА_11,

перекладача - ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_2 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 20 липня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_18 за ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 209; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 209; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_13 за ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_11 за ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України повернуто Генеральному прокурору України для проведення додаткового розслідування. Обрані на досудовому слідстві запобіжні заходи ОСОБА_18 ОСОБА_9, ОСОБА_13 у виді тримання під вартою, а також ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у виді підписки про невиїзд - залишено без зміни.

В якості підстави для повернення справи прокурору на додаткове розслідування суд зазначив неповноту досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні, так як обвинувальний висновок по справі складено заступником начальника управління ГСУ МВС України Коваленком С.О., який кримінальну справу до свого провадження не приймав та до складу групи слідчих, які її розслідували, не входив, чим не дотримані вимоги ст.ст. 113, 119 КПК України.

В поданих апеляціях:

- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову суду скасувати як незаконну, прийняту внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, а кримінальну справу повернути в Святошинський районний суд м. Києва на новий судовий розгляд. В обґрунтування цього апелянт зазначає, що за результатами попереднього розгляду справи в суді першої інстанції 06 червня 2012 року прийнята постанова, якою справа була призначена до розгляду та в якій зазначено, що обвинувальний висновок складено відповідно до вимог КПК України, і ці обставини не змінювалися до винесення оскаржуваної постанови. Обвинувальний висновок та додатки до нього складено та підписано заступником начальника управління - начальником відділу ГСУ МВС України Коваленком С.О. у відповідності з вимогами ст. 223 КПК України. При цьому, згідно п. 6-а ст. 32 КПК України, начальником слідчого відділу є начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органів внутрішніх справ, безпеки та його заступники, які діють у межах своєї компетенції, а отже Коваленко С.О. користувався тими ж повноваженнями, що і начальник управління (слідчого відділу). Відповідно до ст.ст. 32, 114-1 КПК України начальник слідчого відділу, окрім здійснення контролю за своєчасністю дій слідчих по розкриттю злочинів, перевірки кримінальних справ, доручень розслідування справи декільком слідчим, має право брати участь у провадженні досудового слідства та особисто провадити досудове слідство, користуючись повноваженнями слідчого. Крім цього, після оголошення обвинуваченим про закінчення досудового слідства по справі додаткові слідчі дії по ній не проводились, строк, наданий ОСОБА_18 та його захисникам постановою Печерського районного суду м. Києва від 10 березня 2012 року для ознайомлення з матеріалами справи сплив 23 квітня 2012 року. Цього ж дня, наказом МВС України № 586, старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління МВС України підполковника міліції ОСОБА_15, який провадив досудове слідство по справі, було притягнуто до дисциплінарної відповідальності - звільнено з посади. А тому заступник начальника управління - начальник відділу ГСУ МВС України Коваленко С.О., в межах наданих йому повноважень, 28 квітня 2012 року склав та підписав обвинувальний висновок, який 04 травня 2012 року було затверджено заступником Генерального прокурора України;

- захисник підсудного ОСОБА_18, адвокат ОСОБА_2, просить постанову суду скасувати як незаконну, прийняту з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, кримінальну справу повернути в Святошинський районний суд м. Києва на новий судовий розгляд в іншому складі суддів та змінити обраний її підзахисному запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд або заставу. Як зазначає апелянт, задовольнивши клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення справи на додаткове розслідування, суд першої інстанції вийшов за межі судового розгляду, прийнявши рішення, яке мав би прийняти під час попереднього розгляду справи, чим не дотримано вимог ст.ст. 237, 244 КПК України. Під час попереднього розгляду справи питання про відповідність обвинувального висновку вимогам КПК України з'ясовано не було, учасниками судового розгляду клопотання про направлення справи на додаткове розслідування з цього питання не заявлялись. Крім цього, суд відмовив в задоволенні клопотання ОСОБА_18 про зміну запобіжного заходу, розглянувши його формально, не звернувши увагу на те, що він має постійне місце проживання, за яким характеризується виключно позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, наркоманією та алкоголізмом не страждає, примусового лікування не потребує, до кримінальної відповідальності не притягувався, протягом досудового слідства давав правдиві показання, допомагав у встановленні істини по справі, активно сприяв розкриттю злочину, а також дав своїй поведінці належну критичну оцінку. Всі свідки по справі вже допитані слідчими, і жоден з них не заявляв про будь-який вплив на них з боку ОСОБА_18, з метою приховання дійсних обставин справи. Крім цього, ОСОБА_18 більше ніж півтора року утримується під вартою, що нічим не обґрунтовано, окрім тяжкості інкримінованих йому злочинів. ОСОБА_18 з моменту порушення даної кримінальної справи за фактом, за 6 шість місяців до його затримання, будучи громадянином іншої держави, не виїхав за межі України, маючи таку можливість, а продовжував жити за місцем свого проживання, не намагаючись його змінити, не реалізував належне йому майно. Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_18, перебуваючи на волі, не буде намагатись ухилитись від слідства та суду чи перешкоджати встановленню істини у даній кримінальній справі, а навпаки, буде проживати в себе вдома і у встановленому законодавством України порядку доводити свою непричетність до інкримінованих йому злочинів. Враховуючи, що згідно матеріалів справи на майно всіх підсудних орієнтовною вартістю 30 000 000,00 (тридцять мільйонів) грн., накладено арешт, і майно ОСОБА_18 з цієї суми становить близько 10 000 000,00 (десяти мільйонів), цього повністю вистачає для задоволення цивільного позову.

В запереченні на апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисник підсудного ОСОБА_10, адвокат ОСОБА_6, просить постанову суду залишити без зміни, апеляцію прокурора - без задоволення, як необґрунтовану.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, котрий брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та заперечував проти зміни обраних обвинуваченим запобіжних заходів, захисника ОСОБА_2, яка підтримала подані апеляції, представника цивільного позивача ОСОБА_1, який підтримав апеляцію прокурора та апеляцію захисника ОСОБА_2 в частині скасування постанови суду, а в частині зміни підсудним запобіжних заходів покладався на розсуд суду, пояснення захисників ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, підсудних ОСОБА_18, ОСОБА_9, які при вирішенні питання щодо апеляції прокурора та захисника ОСОБА_2, в частині скасування постанови суду, покладались на розсуд суду, а в частині зміни запобіжного заходу підтримали, захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, підсудних ОСОБА_10, ОСОБА_11, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора та захисника ОСОБА_2, в частині скасування постанови суду, та підтримали в частині зміни запобіжного заходу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляцію прокурора необхідно задовольнити, а апеляцію захисника ОСОБА_2 задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 365 КПК України постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Подані по даній справі апеляції стосуються висновків суду першої інстанції про невідповідність дій заступника начальника управління ГСУ МВС України Коваленка С.О. вимогам ст.ст. 113, 119 КПК України, яка виразилась в тому, що він не прийнявши кримінальну справу до свого провадження та не входячи до складу групи слідчих, які її розслідували, склав та підписав обвинувальний висновок по справі, що на думку суду свідчить про неправильність досудового слідства та є підставою для повернення справи прокурору на додаткове розслідування.

Проте ці висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального закону.

Згідно п. 6-а ст. 32 КПК України, «Начальник слідчого відділу» це начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органів внутрішніх справ, безпеки та його заступники, які діють у межах своєї компетенції, а також податкової міліції.

Компетенція начальника слідчого відділу визначається ст. 114-1 КПК України, згідно якої він має право брати участь у провадженні досудового слідства та особисто провадити досудове слідство, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.

Положення ч. 2 ст. 113 КПК України щодо того, що в разі прийняття до свого провадження раніше порушеної справи слідчий виносить окрему постанову про прийняття справи до свого провадження не заперечують того, що слідчі дії в даній справі можуть провадити також начальник слідчого відділу (ч. 2 ст. 114-1 КПК України) і прокурор (п. 5 ч. 1 ст. 227 КПК України).

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 281 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Як зазначено в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», питання про те, чи перешкоджає порушення закону, допущене під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства, її призначенню до судового розгляду, вирішується залежно від того, наскільки істотним воно було, до ущемлення яких прав та інтересів учасників процесу воно призвело і чи є можливість поновити ці права й інтереси.

Дана кримінальна справа була порушена і розслідувалась компетентними особами, які не підлягали відводу; не було порушено вимог КПК про обов'язковість пред'явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення; при провадженні досудового слідства не було порушено право обвинувачених на захист або право користуватися рідною мовою чи мовою, якою вони володіють і допомогою перекладача. Всі слідчі дії по справі були виконані слідчим Усіковим В.П., який прийняв справу до свого провадження та слідчими, що входили до складу оперативно-слідчої групи, в тому числі ними були виконані вимоги ст.ст. 217-222 КПК України. Та обставина, що заступник начальника управління - начальник відділу ГСУ МВС України Коваленко С.О., в межах наданих йому ч. 2 ст. 114-1 КПК України повноважень, 28 квітня 2012 року склав та підписав обвинувальний висновок, який 04 травня 2012 року було затверджено заступником Генерального прокурора України, не призвела до порушення будь-яких прав обвинувачених, про що свідчить відсутність відповідних клопотань та відводів, і не є підставою для повернення справи прокурору на додаткове розслідування.

Колегія суддів також відзначає, що судом першої інстанції при попередньому розгляді справи не було виявлено порушень кримінально-процесуального закону при складанні обвинувального висновку та провадженні досудового слідства, передбачених п.п. 3,5 ч. 1 ст. 237 КПК України, і справа була призначена до судового розгляду. В той же час, в постанові суду про направлення справи на додаткове розслідування вказується, що справу необхідно повернути прокурору для усунення виявлених порушень, тобто фактично йдеться про недотримання прокурором вимог статей 228-232 КПК України і не ставиться питання про необхідність проводити будь-які слідчі дії. У таких випадках, відповідно до ст. 249-1 КПК України, суддя, з попереднього розгляду, при наявності до того підстав, мав повернути справу прокурору для усунення недоліків. Повернення справи прокурору, з цих причин, на додаткове розслідування, зі стадії судового розгляду справи, кримінально-процесуальним законом не передбачено. До того ж , згідно з ч. 1 ст. 277 КПК України, під час судового розгляду, до закінчення судового слідства, прокурор вправі змінити пред'явлене особі обвинувачення.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що підстави для направлення справи на додаткове розслідування відсутні, а отже апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, підлягає задоволенню, як і апеляція захисника ОСОБА_2, в частині скасування постанови суду та направлення справи на новий судовий розгляд.

Що ж стосується прохання ОСОБА_2 про проведення нового судового розгляду в іншому складі суддів, то підстави для його задоволення відсутні, так як попередній склад суду першої інстанції не оцінював докази по справі та не допустив грубих порушень кримінального або кримінально-процесуального закону, а допустився помилки щодо наявності підстав для повернення справи прокурору на додаткове розслідування.

Отже, апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, слід задовольнити, апеляцію захисника ОСОБА_2 - задовольнити частково, а постанову Святошинського районного суду м. Києва від 20 липня 2012 року про повернення Генеральному прокурору України для проведення додаткового розслідування кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_18, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - скасувати з поверненням справи в Святошинський районний суд м. Києва на новий судовий розгляд, в тому ж складі суддів.

Вирішуючи заявлені по справі клопотання про зміну підсудним ОСОБА_18 ОСОБА_9, ОСОБА_13 запобіжних заходів з взяття під варту на підписку про невиїзд, або заставу, колегія суддів виходить з того, що під час досудового слідства запобіжні заходи зазначеним особам були обрані та їх термін продовжувався у відповідності до вимог ст.ст. 155-156 КПК України. Під час попереднього розгляду справи суд першої інстанції не знайшов підстав для їх зміни. До суду апеляційної інстанції надані копії медичної документації та медичні довідки щодо стану здоров'я зазначених вище підсудних, які хоч і свідчать про наявність у них ряду захворювань, але не містять висновків про те, що за станом здоров'я вони не можуть триматись під вартою. Крім цього, у справі наявні дані про намагання ОСОБА_18, ОСОБА_9, ще до взяття під варту, покинути межі України. Зазначені вище особи обвинувачуються у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше п'яти років, що навіть при наявності всіх зазначених в клопотаннях про зміну запобіжних заходів обставин, є достатньою підставою для обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту.

Виходячи з викладеного, підстав для зміни обраних під час досудового слідства запобіжних заходів підсудним ОСОБА_18 ОСОБА_9, ОСОБА_13 у виді взяття під варту, а ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у виді підписки про невиїзд, колегія суддів не вбачає, і тому апеляція захисника ОСОБА_2 в частині прохання змінити обраний ОСОБА_18 запобіжний захід та клопотання про це щодо підсудних ОСОБА_9, ОСОБА_13 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити, апеляцію захисника ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 20 липня 2012 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_18 за ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 209; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 209; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_13 за ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_11 за ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України повернуто Генеральному прокурору України для проведення додаткового розслідування - скасувати, а справу повернути в Святошинський районний суд м. Києва на новий судовий розгляд, в тому ж складі суддів.

Запобіжні заходи залишити попередні: ОСОБА_18 ОСОБА_9, ОСОБА_13 - взяття під варту; ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - підписку про невиїзд.

Судді:

_______________ _______________ _______________

М.А. Ященко О.О. Журавель Т.М. Тютюн