АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
МСП - 03680, м.Київ-680, вул. Солом'янська, 2-А .
Справа № 22-ц/2690/12033/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Луценко О.М.
Доповідач Кравець В.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої - Кравець В.А.,
Суддів - Семенюк Т.А., Музичко С.Г.
при секретарі - Попандопало Ю.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 15 червня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування заподіяної моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2008 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 03.03.2008 року було накладено арешт на автомобілі «Краз» 1991 року випуску дн НОМЕР_4, «Skoda fabia»»2004 року випуску дн. НОМЕР_1, « Skoda Oktavia» 2005 року випуску дн НОМЕР_2, «Hyundai Santa FE» 2007року випуску дн НОМЕР_3, які належать ОСОБА_2
13.06.2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про зняття арешту з автомобіля «Hyundai Santa FE» 2007року випуску дн НОМЕР_3, посилаючись на те, що даний автомобіль був ним придбаний у ОСОБА_2 по дорученню та сплачено на рахунок Банку «Фінанси та Кредит» вартість даного автомобіля.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15 червня 2012 року заяву задоволено.
Скасовано арешт, накладений згідно ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 03.02.2008 року на автомобіль «Hyundai Santa FE» 2007року випуску дн НОМЕР_3, який належать ОСОБА_2
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва та постановити нову про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на те, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Так при винесенні ухвали суд не врахував той факт, що вказана заява до суду і всі подальші дії є послідовними і систематичними діями з боку ОСОБА_2 щодо унеможливлення виконання рішення суду.
В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Задовольняючи заяву про зняття арешту, суд виходив з того, що ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_2 автомобіль «Hyundai Santa FE» 2007року випуску дн НОМЕР_3 по дорученню та сплатив на рахунок Банку «Фінанси та Кредит» його вартість.
Проте, з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно до ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили.
З матеріалів справи убачається, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11.07.2008 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування заборгованості та відшкодування заподіяної моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 350 000, 00 грн. заборгованості та 5 000,00 грн. заподіяної моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 37,50 витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи та 1708,50 грн. судового збору.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07.02.2012 року рішення Оболонського районного суду м. Києва 11.07.2008 року в частині відшкодування моральної шкоди - скасовано і в цій частині ухвалено нове , яким відмовлено у задоволенні цієї частини позову.
При постановлені ухвали суд не звернув уваги, що ОСОБА_2 довіреністю від 17.09.2010 року уповноважив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розпоряджатися, а також користуватися автомобілем Hyundai Santa FE» 2007року випуску дн НОМЕР_3.
Проте, довіреність за своїм змістом не може включати в себе право на володіння, користування і розпорядження майном. Сукупність прав та обов'язків наданих довіреністю не робить відносини власності правовідносинами, з усіма правовими наслідками, що випливають з цього. Крім того, довіреність не є договором купівлі-продажу, дарування чи будь-яким іншим договором, наслідком якого є законне отримання права власності.
В своїй заяві ОСОБА_3 вказує на те, що однією з підстав зняття арешту з автомобіля є те, що він, придбавши у ОСОБА_2 автомобіль по дорученню, є добросовісним володільцем, оскільки відповідно до квитанції № 0211 від 17.09.2010 року (Т.2, а.с.252) купив даний автомобіль у ОСОБА_2, сплативши кошти у сумі 158 384,00 грн.
Разом з тим, квитанція свідчить про погашення кредиту згідно кредитного договору 39-256/07А від 24.12.2007 року ОСОБА_2 а не плата вартості придбаного автомобіля. Поряд з іншим, зазначені обставини не мають правового значення до вирішення заяви, оскільки не йдеться про визнання за заявником права власності на автомобіль відповідно до наданого доручення.
Вирішуючи питання про скасування заходів забезпечення позову, суд фактично проігнорував докази, які беззаперечно засвідчують відсутність права власності заявника на автомобіль.
Щодо порушеного, на думку ОСОБА_3 , його права власності, то колегія суддів виходить з того, що заходи забезпечення позову застосовані були правомірно у межах справи, що розглядалася судом, натомість підстави, за якими було задоволено заяву про скасування заходів забезпечення позову - є необгрунтовані, оскільки порушують права інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.
Оскільки, ухвала постановлена з порушенням процесуальних норм права, така ухвала підлягає до скасування з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 312-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 15 червня 2012 року в справі скасувати, та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції .
Ухвала набирає законної сили з часу її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді