АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-678-06 Головуючий у 1-й інстанції: Сел Іванова 0.0 .
Категорія: ст.186 ч. КК Доповідач: Царюк В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області
у складі: головуючого - Ржепецького О.П. .
суддів : Дзюби Ф.С., Царюка В.В.
за участю прокурора Князевої Т.В., засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2,
5 вересня 2006 року розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією прокурора Центрального району м. Миколаєва
на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.06.2006 року яким,-
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, раніше судимий : 19.04.2006 року Заводським р\с М.Миколаєва за ст.. 186ч.2,69КК України до 2-х років п\в. На підставі ст..75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,-
засуджений за ст.. 186ч.3,69 КК України до 3-х років позбавлення волі. На підставі ст.. 75, 104 КК України засуджений звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.
На підставі ст.. 70 ч.4 КК України шляхом поглинення покарання за вироком Заводського суду м. Миколаєва від 19.04.2006 року, остаточно призначено покарання 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.. 75,104 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.
Цим же вироком засуджені:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий, за ст. 186 ч.3,69 КК України до 3-х років позбавлення волі. На підставі ст.. 75, 104 від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік;
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий,-за ст.. 186ч.3,69 КК України -до 3-х років позбавлення волі; - за ст.. 187 ч.2,69 КК України - до 3-х років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна;
На підставі ст.. 70 ч.4 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання - 3 роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна:
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимий : 12.09.2003 року Заводським м\с М.Миколаєва за ст..185ч.З, 289 ч.2,70 КК України до 5 років п\в. На підставі ст.. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, за ст.. 187 ч.2,69 КК України до 4-х років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.. 71 КК України за сукупністю цього вироку і вироку від 12.09.2003 року- остато4но призначено покарання - 5 років і 1 місяць позбавлення волі без конфіскації майна, Відносно яких вирок не оскаржувався.
Згідно вироку ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 26.12.2005 року разом з неповнолітніми ОСОБА_4 та ОСОБА_3 протиправно проникли до буд..АДРЕСА_1, де застосувавши насильство до потерпілої ОСОБА_6 відкрито заволоділи телевізором "ДЕО" вартістю 899 грн.
У апеляції прокурор просить вирок відносно ОСОБА_1 в 4астині призначеного йому покарання скасувати та постановити новий вирок , призначивши цьому засудженому реальне покарання, яке було визначене судом першої інстанції, посилаючись на те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин і вже був засуджений за вчинення аналогічного злочину і що він вже судом звільнявся від відбування покарання і йому призначався іспитовий строк. Прокурор вважає, що
суд не врахував соціальну небезпеку засудженого та дані про його особу.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію та вважав, що ОСОБА_1. слід призначити реальне покарання, пояснення засудженого, який просив залишити вирок суду першої інстанції без змін та думку захисника засудженого, який також вважав, що виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів дійшла слідую чого.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, злочин, за який засуджений ОСОБА_1 цим вироком, вчинений ним у неповнолітньому віці і до постановления вироку Заводським судом м. Миколаєва від 19.04.2006 року, а тому враховувати цей вирок Заводського районного суду, як обтяжуючу обставину, при призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 не можна. Колегія вважає, що суд першої інстанції вірно врахував злочин, вчинений за цим вироком, як вчинення засудженим повторного злочину.
Виходячи з характеристик, які маються у матеріалах справи та надані колегії суддів, визнати ОСОБА_1 соціально небезпечною особою, на чому наполягає прокурор, також неможливо, оскільки він характеризується позитивно. Про це свідчить і другорядна роль ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які він засуджений.
З довідки про стан здоровя засудженого вбачається, що він страждає на цілий ряд хвороб, у тому числі і хвороб серця та нервової системи.
Саме з урахуванням цих даних про особу засудженого ОСОБА_1 та з урахуванням повного відшкодування потерпілій матеріальних збитків і більш як половини моральної шкоди, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про можливість виправлення цього засудженого без ізоляції від суспільства, звільнивши його від відбування покарання на підставі ст..ст..75, 104 КПК України.
За таких обставин колегія судців вважає, що підстав для задоволення апеляції прокурора немає.
Керуючись ст..ст.. 365, 366 КПК України, колегія судців,-
УХВАЛИЛА:
Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.06.2006 року відносно ОСОБА_1 - залишити без змін, а апеляцію прокурора Центрального району м. Миколаєва на цей вирок -залишити без задоволення.