Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/12121/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 година 17 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

при секретарі Аврамченко С.С.

за участю

представника позивача - Дьоміної Н.С. - на підставі довіреності,

представника відповідача - Топузової О.П. - на підставі довіреності,

представника третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька до Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Арт-Ліс», про скасування постанови № 14551473 від 3 серпня 2012 року, зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження по виконанню вимоги № 1460 про сплату боргу від 8 грудня 2008 року на суму 3 216,78 грн., -

встановив:

14 вересня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька, (далі - УПФУ або Позивач), звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, (далі - ВДВС або Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Арт-Ліс», (далі - ТОВ «Арт-Ліс» або Третя особа), в якому просило суд:

- скасувати постанову № 14551473 від 3 серпня 2012 року про повернення виконавчого документа стягувачу,

- зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження по виконанню вимоги № 1460 про сплату боргу від 8 грудня 2008 року на суму 3 216,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою від 3 серпня 2012 року Позивачу повернута без виконання вимога про сплату боргу, у якості підстави для повернення виконавчого документа Відповідач зазначив нездійснення УПФУ авансування витрат на організацію і проведення виконавчих дій.

УПФУ вважає оскаржувану вимогу неправомірною з огляду на те, що кошти Пенсійного фонду України мають використовуватися виключно за цільовим призначенням, а оплата організації та проведення виконавчих дій не включена до переліку витрат, на які дозволено використовувати кошти Пенсійного фонду України.

В судовому засіданні представник Позивача підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача позовні вимоги не визнала, надала заперечення на адміністративний позов, (а.с.17-18), пояснила, що приймаючи оскаржувану постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець діяв в межах повноважень, в порядку та способом, які визначені Законом України «Про виконавче провадження». Зазначила, що державним виконавцем була отримана інформація про наявність у власності Третьої особи об'єкту нерухомості, для звернення стягнення на це майно, крім іншого, необхідна технічна документація, у безоплатному наданні якої комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» відмовило. Оскільки Відповідач не має коштів для оплати послуг з виготовлення технічної документації, а УПФУ відмовило в авансуванні витрат на організацію і проведення виконавчих дій, вимога Позивача була повернута без виконання. Крім того, представник Відповідача пояснила, що на час судового розгляду державним виконавцем отримані відомості про те, що у власності ТОВ «Арт-Ліс» нерухомого майна немає, а попередня інформація була надана комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» помилково, у зв'язку з наведеним, просила у задоволенні позову відмовити.

Представник Третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, з дотриманням вимог ст.ст.38, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), що підтверджується повідомленням про вручення телеграми, (а.с.13), про причини неявки суд не повідомив, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив.

Приймаючи до уваги положення ст.128 КАС України та зважаючи на скорочені строки провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника Третьої особи на підставі наявних у ній доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

У зв'язку з виникненням у ТОВ «Арт-Ліс» недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 3 216,78 грн. УПФУ надіслало на його адресу вимогу про сплату боргу від 2 грудня 2008 року № Ю-1460, зазначена вимога отримана Третьою особою 6 липня 2009 року. Оскільки в десятиденний строк з дня одержання вимоги сума недоїмки сплачена не була, 16 липня 2009 року вимога набрала чинності і мала бути передана до органу державної виконавчої служби для стягнення суми боргу в примусовому порядку, (а.с.5).

31 серпня 2009 року Позивач звернувся до ВДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця від 2 вересня 2009 року відкрито виконавче провадження № 14551473 з примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ю-1460, виданої 2 грудня 2008 року, про стягнення з ТОВ «Арт-Ліс» на користь УПФУ заборгованості в сумі 3 216,78 грн., боржнику наданий строк до 9 вересня 2009 року для її самостійного виконання, (а.с.6, 53).

У встановлений державним виконавцем строк Третя особа виконавчий документ самостійно не виконала, що мало наслідком початок його примусового виконання.

З метою встановлення майнового стану боржника 3 грудня 2010 року до обліково-реєстраційних установ надісланий запит державного виконавця, (а.с.19).

27 травня 2010 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, (а.с.52).

На підставі постанови державного виконавця від 21 червня 2010 року виконавче провадження № 14551473 з примусового виконання вимоги № Ю-1460 приєднане до зведеного виконавчого провадження № 21638472, (а.с.43).

10 вересня 2010 року та 12 березня 2012 року державним виконавцем винесені постанови про арешт коштів боржника, (а.с.25, 29).

Державними виконавцями неодноразово здійснювалися виходи на місцезнаходженням ТОВ «Арт-Ліс», що підтверджується актами державного виконавця від 24 листопада 2009 року, від 30 листопада 2010 року, від 25 січня 2011 року, від 5 липня 2012 року, під час яких встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2, боржник не знаходиться, майно, на яке може бути звернено стягнення відсутнє, (а.с.20-24).

28 січня 2011 року комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», (далі - КП «БТІ м. Донецька»), повідомило державного виконавця про те, що на підставі договору купівлі-продажу від 25 грудня 2002 року у власності ТОВ «Арт-Ліс» перебуває приміщення, площею 90,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, (а.с.36).

2 лютого 2011 року Відповідач звернувся до УПФУ з листом за № 3110/04-38, в якому просив надати згоду на оплату витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а саме на виготовлення технічного паспорта та іншої документації, пов'язаної з оцінкою та реалізацією майна боржника, (а.с.37).

4 квітня 2012 року КП «БТІ м. Донецька» повідомило ВДВС про те, що це підприємство виконує роботи лише після оформлення замовлення і здійснення оплати за надані послуги, (а.с.42).

3 серпня 2012 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. Постанова мотивована тим, що стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено Законом України «Про виконавче провадження», незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа, (а.с.4).

Листом від 7 серпня 2012 року КП «БТІ м. Донецька» поінформувало Відповідача про те, що за ТОВ «Арт-Ліс» нерухоме майно не зареєстроване, (а.с.38).

В подальшому КП «БТІ м. Донецька» повідомило ВДВС про те, що надання суперечливих відомостей щодо майнового стану Третьої особи пов'язане із збоєм в роботі комп'ютера, станом на 28 січня 2011 року за ТОВ «Арт-Ліс» було зареєстроване право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в 2003 році було придбане ОСОБА_3, (а.с.39-41).

Оскаржувана постанова отримана Позивачем 22 серпня 2012 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції на супровідному листі, (а.с.4).

Із позовною заявою, яка містила аналогічні вимоги, УПФУ звернулося до Калінінського районного суду м. Донецька.

Ухвалою Калінінського районного суду м. Донецька від 6 вересня 2012 року в справі № 2а/522/314/12 позовна заява повернута позивачу для подання до належного суду, (а.с.8).

Ухвала про повернення позовної заяви отримана УПФУ 11 вересня 2012 року, що вбачається зі відмітки про реєстрацію вхідної кореспонденції, (а.с.7).

Вирішуючи справу по суті, суд застосовує нижченаведені правові норми.

Завданням адміністративного судочинства, зокрема, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, що визначено ч.1 ст.2 КАС України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу» 24 березня 1998 року № 202/98-ВР, (далі - Закон № 202/98-ВР), державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Згідно з положеннями ч.ч.1-2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, (далі - Закон № 606-XIV), примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Ч.ч.1-3 ст.3 Закону № 202/98-ВР визначено, що органами державної виконавчої служби є, зокрема, районні у містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції. Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців. Районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами.

Ч.2 ст.4 Закону № 202/98-ВР містить правову норму, відповідно до якої державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.

На переконання суду, системний аналіз вищезгаданих положень Законів № 202/98-ВР та № 606-XIV, а також п.7 ч.1 ст.2 КАС України, свідчить про те, що ВДВС та його державні виконавці є суб'єктами владних повноважень, як наслідок, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності цих суб'єктів суд має перевірити їх відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача, що передбачено п.19 ч.3 ст.11 Закону № 606-XIV.

Ч.1 ст.42 Закону № 606-XIV визначено, що з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

Наведена норма свідчить, що за загальним правилом авансування витрат на організацію і проведення виконавчих дій є правом, а не обов'язком стягувача.

В судовому засіданні представники сторін пояснили, що УПФУ не погоджувало з державним виконавцем можливість авансування витрат на організацію і проведення тих чи інших виконавчих дій.

Підстави повернення виконавчого документа стягувачу визначені ст.47 Закону № 606-XIV.

П.4 ч.1 ст.47 Закону № 606-XIV встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Отже, державний виконавець повноважений здійснити повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону № 606-XIV за наявності низки умов, по-перше, авансування організації та проведення виконавчих дій, має бути передбачено цим Законом; по-друге, стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення цих виконавчих дій; по-третє, державний виконавець має попередити стягувача про те, що у випадку нездійснення авансування витрат, виконавчий документ буде повернуто.

Як встановлено судом, державний виконавець вбачав необхідність в авансуванні стягувачем витрат на виготовлення документів, які характеризують об'єкт нерухомості - приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, яке за помилково наданою КП «БТІ м. Донецька» інформацією, належало ТОВ «Арт-Ліс».

Ч.5 ст.63 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі відсутності документів, що характеризують об'єкт нерухомості, у зв'язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення таких документів здійснюється у встановленому порядку за рахунок коштів стягувача. У разі якщо стягувач у двадцятиденний строк з дня одержання відповідного повідомлення державного виконавця не авансує витрати, пов'язані з підготовкою документів, що характеризують об'єкт нерухомості, арешт з нього знімається.

Проте, положення ч.5 ст.63 Закону № 606-XIV стосуються випадків звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення та земельну ділянку фізичної особи. Для нерухомого майна, яке перебуває у власності боржника-юридичної особи, аналогічної норми Закон № 606-XIV не містить.

Крім того, державний виконавець не попереджав УПФУ про те, що у разі нездійснення авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, виконавчий документ буде повернуто.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що виконавчий документ повернено стягувачу за відсутності підстав, визначених п.4 ч.1 ст.47 Закону № 606-XIV, а тому постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа є незаконною і підлягає скасуванню, а вимоги Позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про зобов'язання ВДВС відкрити виконавче провадження у зв'язку із скасуванням постанови про повернення виконавчого документа, суд відзначає наступне.

Законом № 606-XIV не передбачена можливість відкриття виконавчого провадження у випадку скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, отже в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Водночас відповідно до ч.1 ст.51 Закону № 606-XIV, у разі якщо постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду.

Діючи на підставі з ч.2 ст.11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів УПФУ у спірних правовідносинах суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Відповідача відновити виконавче провадження № 14551473.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки сторонами не були понесені судові витрати, суд дійшов висновку, що судові витрати не підлягають присудженню жодній із сторін.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька до Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Арт-Ліс», про скасування постанови № 14551473 від 3 серпня 2012 року, зобов'язання відкрити виконавче провадження по виконанню вимоги № 1460 про сплату боргу від 8 грудня 2008 року на суму 3 216,78 грн. - задовольнити частково.

Постанову від 3 серпня 2012 року № 14551473 про повернення виконавчого документа стягувачу - визнати незаконною і скасувати.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку відновити виконавче провадження № 14551473 з примусового виконання вимоги № Ю-1460, видної Управлінням Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька 2 грудня 2008 року, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Ліс» на користь Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька заборгованості в сумі 3 216,78 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 21 вересня 2012 року.

Постанова складена у повному обсязі і підписана 25 вересня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.