Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/11285/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 година 32 хвилини

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

при секретарі Аврамченко С.С.

за участю

позивача - не з'явився,

представника позивача - ОСОБА_1 на підставі свідоцтва від 30 липня 2008 року № 2971 і договору про надання правової допомоги від 28 серпня 2012 року,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про визнання дій протиправними та скасування вимоги, -

встановив:

29 серпня 2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, (далі - Позивач), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області, (далі - Відповідач або УПФУ), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії УПФУ щодо пред'явлення Позивачу вимоги про сплату боргу від 24 травня 2012 року № Ф-393 в частині сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з серпня по грудень 2011 року в сумі 1 698,23 грн.;

- скасувати вимогу УПФУ про сплату боргу від 24 травня 2012 року № Ф-393 в частині сплати Позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з серпня по грудень 2011 року в сумі 1 698,23 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_2 зазначив, що він є фізичною особою-підприємцем, протягом 2011 року перебував на спрощеній системі оподаткування.

У зв'язку із внесенням змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з серпня 2011 року Позивач не зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, оскільки він є пенсіонером за віком, і, як наслідок, звільнений від його сплати.

Дії Відповідача щодо направлення вимоги про сплату боргу з єдиного внеску за період з серпня по грудень 2011 року Позивач вважав неправомірними, посилаючись на те, що відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надав пояснення, аналогічні тим, що зазначені в позовній заяві, просив задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-36 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, (а.с.29), про причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги положення ч.4 ст.128 КАС України, відповідно до якої у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, а також ч.1 ст.122 КАС України, якою передбачено, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача на підставі наявних в ній доказів.

17 вересня 2012 року через канцелярію суду Відповідач надав заперечення на адміністративний позов, (а.с.18-20), в яких просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що ОСОБА_2 призначена пенсія на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Позивач не належить до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного внеску. Крім того, Відповідач зазначив, що ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування, зобов'язаний був сплачувати єдиний внесок в розмірі, не нижчому за мінімальний.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 народився 23 лютого 1956 року, що підтверджується паспортом громадянина України, (а.с.11).

З 23 червня 1999 року Позивач зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_3, (а.с.8).

В 2011 році ОСОБА_2 перебував на спрощеній системі оподаткування - єдиному податку, на підтвердження чого свідчить свідоцтво про плату єдиного податку НОМЕР_4 від 1 січня 2010 року, дія якого неодноразово подовжувалася, в тому числі на 2011 рік, (а.с.9).

Одночасно з цим Позивач є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 НОМЕР_2, виданим Пенсійним фондом України 7 квітня 2006 року, (а.с.10).

Як пенсіонер ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПФУ і отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1, призначену на підставі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Ці обставини вбачаються з листа Відповідача від 27 вересня 2012 року № 1835-03/27 і протоколу № 439 від 24 березня 2006 року, (а.с.31-32).

Згідно з карткою особового рахунку фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, Позивач має заборгованість зі сплати єдиного внеску за період з січня по грудень 2011 року в сумі 4 010,30 грн., (а.с.24-25).

У зв'язку з наявністю недоїмки зі сплати єдиного внеску 24 травня 2012 року УПФУ надіслало на адресу ОСОБА_2 вимогу про сплату боргу № Ф-393 на загальну суму 4 010,30 грн.

Докази, які б спростовували наведені обставини, суду не надані.

Призначення Позивачу пенсії за ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Відповідачем не доведено.

Наявність публічно-правового спору обумовлена різним тлумаченням сторонами поняття «пенсіонер за віком», вжитого в ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в той час, коли Позивач виходить з буквального тлумачення вказаного поняття, Відповідач застосовує його звужене тлумачення, приходячи до висновку, що від сплати єдиного внеску звільняються лише ті фізичні особи-підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування і яким пенсія за віком призначена на загальних, а не на пільгових, умовах.

До спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Ст.3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства, крім іншого, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

П.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, (далі - Закон № 1058), визначено, що перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Відповідно до п.п.1, 7 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п.п.1.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року №11-2, (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), (далі - Положення), головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

П.2.1. Положення визначені основні завдання територіальних органів Пенсійного фонду України, до яких, зокрема, належить забезпечення у відповідному регіоні збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших коштів відповідно до законодавства, призначених для пенсійного забезпечення.

П.п.9 п.2.4. Положення передбачено право управлінь стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.

Зважаючи на викладене та приймаючи до уваги положення п.7 ч.1 ст.3 КАС України, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 КАС України.

З огляду на наведене, розглядаючи і вирішуючи по суті публічно-правовий спір, який виник між ОСОБА_2 та УПФУ, суд перевіряє відповідність оскаржуваних дій Відповідача критеріям, наведеним в ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI, (далі - Закон № 2464).

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464 фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 7 липня 2011 року № 3609-VI, який набув чинності з дня, наступного за днем його опублікування в газеті «Голос України» від 5 серпня 2011 року № 188, а саме з 6 серпня 2011 року, ст.4 Закону № 2464 доповнена ч.4 наступного змісту: «Особи, зазначені у п.4 ч.1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин ч.4 ст.4 Закону № 2464 було передбачено звільнення фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію.

Поняття «пенсіонер за віком» чинним законодавством не визначене.

Згідно зі ст.1 Закону № 1058 пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом, а також зазначає, що умови призначення пенсії за віком визначені ст.26 цього Закону.

У зв'язку з цим суд вважає за необхідне відзначити, що ст.1 Закону № 1058 визначене те значення термінів «пенсіонер» та «пенсія», в якому вони вживаються саме в цьому Законі, про що свідчить абз.1 ч.1 ст.1 Закону № 1058, отже згадані дефініції не є загальними для всіх інших законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів.

Крім того, правовою нормою, яка міститься в ч.4 ст.4 Закону № 2464, рівно як і іншими нормами права не встановлено, що звільненню від сплати єдиного внеску підлягають лише ті фізичні особи-підприємці, які є пенсіонерами за віком відповідно до Закону № 1058.

Відповідно до абз.2 п.16 Прикінцевих положень Закону № 1058 положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, (далі - Закон № 1788), застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років

Пенсія Позивачу призначена на підставі п.«а» ч.1 ст.13 Закону № 1788, згідно з якою на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Види державних пенсій, які призначаються за Законом № 1788, визначені ст.2 цього Закону.

Положення п.«а» ч.1 ст.2 Закону № 1788 свідчать про те, що трудові пенсії поділяються на такі види як пенсії за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника та за вислугу років.

Системний аналіз положень ст.ст.12-18 Закону № 1788 свідчить, що законодавець розрізнив пенсії за віком в залежності від умов їх призначення, визначивши загальні умови призначення пенсії за віком, (ст.12), пільгові умови призначення пенсії за віком, (ст.13), а також особливі умови призначення цього виду пенсії окремим категоріям громадян (працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства тощо), (ст.ст.14-18).

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 призначений такий вид пенсії як «пенсія за віком», незважаючи на пільговий характер умов її призначення, отже він є «пенсіонером за віком» і відповідно до ч.4 ст.4 Закону № 2464 підлягає звільненню від слати єдиного внеску.

Згідно з п.3 ч.1 ст.7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування

єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до ч.11 ст.8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

П.5 ч.1 ст.1 Закону № 2464 визначено, що мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Розмір мінімальної заробітної плати у 2011 році визначався ст.22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», відповідно до якої мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила з 1 січня - 941 грн., з 1 квітня - 960 грн., з 1 жовтня - 985 грн., з 1 грудня - 1004 грн.

Таким чином, мінімальний розмір єдиного внеску платників, які обрали спрощену систему оподаткування, у 2011 році складав з 1 січня - 326,53 грн., з 1 квітня - 333,12 грн., з 1 жовтня - 341,80 грн., з 1 грудня - 348,39 грн.

Отже, мінімальний розмір єдиного внеску за період з січня по грудень 2011 року дорівнював 1 698,23 грн.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом; базовим звітним періодом є календарний місяць,ч.8 ст.9 Закону № 2464.

Ч.4 ст.25 Закону № 2464 визначено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Оскільки Позивач як пенсіонер за віком не зобов'язаний був сплачувати єдиний внесок з серпня 2011 року, дії Відповідача, які виявилися в надісланні вимоги про сплату боргу за період з серпня по грудень 2011 року в сумі 1 698,23 грн., є неправомірними.

Заслухавши представника Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем документально підтверджені витрати на сплату судового збору в сумі 139,39 грн., про що свідчать відповідні квитанції, (а.с.2-3), отже ці витрати ОСОБА_2 підлягають присудженню останньому з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про визнання дій протиправними та скасування вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області щодо пред'явлення ОСОБА_2 вимоги про сплату боргу від 24 травня 2012 року № Ф-393 в частині сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з серпня по грудень 2011 року в сумі 1 698 (одна тисяча шістсот дев'яносто вісім) грн. 23 коп.

Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про сплату боргу від 24 травня 2012 року № Ф-393 в частині сплати ОСОБА_2 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з серпня по грудень 2011 року в сумі 1 698 (одна тисяча шістсот дев'яносто вісім) грн. 23 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2, (ІПН НОМЕР_1) сплачений ним судовий збір в сумі 139 (сто тридцять дев'ять) грн. 49 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 1 жовтня 2012 року.

Постанова складена у повному обсязі і підписана 5 жовтня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.