Справа №22-1141\ 2007р.                                  Головуючий у 1 інстанції: Назаркевич М. М.

Категорія: 33                                                        Доповідач: Бермес І.В.

УХВАЛА

Іменем України

20   серпня   2007   року   Колегія   суддів   Судової   палати   в   цивільних   справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого - Бермеса І.В.,  Суддів: Мусіної Т.Г.,  Цяцяк Р.П.,  при секретарі: Дунчюс С. Ю.,  З участю ОСОБА_1,  ОСОБА_2 ,  Та адвоката ОСОБА_3,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1   на рішення   Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 21 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  третьої особи - Желдецької     сільської   ради,  про   повернення   самовільно   захопленої частини земельної ділянки і усунення перешкод у її використанні,  -

встановила:

 Оскаржуваним рішенням в позові відмовлено за недоведеністю позовних вимог. Рішення суду оскаржив позивач.

В апеляційній скарзі покликаються на те,  що рішення суду є незаконним та підлягає скасуванню як таке,  що прийняте внаслідок неповного з'ясування обставин справи та неповного дослідження доказів.

Крім цього апелянт покликається на те,  що суд не дав належної оцінки діям 3-ї особи,  через халатність якої і виник цей спір. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200-ХП «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі»,  Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 1592 і Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України земельні ділянки,  надані громадянам для ведення особистого підсобною господарства,  будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель /присадибна ділянка/,  безоплатно передаються їм у приватну власність у передбачених  ст.  ст. 33, 40 ЗУ України розмірах відповідними радами за місцем розташування цих ділянок.

Встановлення меж земельних ділянок,  що передаються у приватну власність,  у натурі /на місцевості/ виконують землевпорядні організації на замовлення рад. Після чого громадяни одержують державний акт на право власності на землю,  посвідчений круглою гербовою печаткою відповідної місцевої ради та підписаний головою цієї ради. Саме таким порядком було виготовлено і вручено йому Державний акт на право приватної власності на землю.

Просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення про задоволення позову. Вислухавши доповідача,  пояснення ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги,  заперечення ОСОБА_2  та виступ адвоката ОСОБА_3,  перевіривши матеріали справи та   доводи скарги,    колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Встановлено,  що у березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2,  3-ї особи - Желдецької сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області,  про повернення самовільно захопленої частини земельної ділянки і усунення перешкод у її використанні.

В обгрунтування позовних вимог покликався на те,  що з 1950 року він користувався земельною ділянкою розміром 0, 60 га. У 1996 році Желдецькою сільською радою йому був виданий Державний акт на право приватної власності на землю для ведення особистого підсобного господарства. Частину його земельної ділянки розміром 0, 13 га у двох нарізках самовільно захопила його сусідка ОСОБА_2  Він неодноразово звертався до сільської ради та ОСОБА_2  про повернення йому самовільно захопленої частини його земельної ділянки,  однак остання теж відповіла,  що земля є її власністю.

Покійна мати відповідачки захопила цю земельну ділянку,  і вона знаходиться в середині його присадибної ділянки,  що створює незручності в її обробітку,  спричиняє сварки і скандали,  спричиняє йому моральну і матеріальну шкоду,  оскільки він є особою похилого віку - 80 років.

Відповідачка не хоче припинити користування цієї самовільно захопленої частини земельної ділянки,  взамін чого він 0, 10га повернув нині покійній матері відповідачки в іншому місці і відповідачка її використовує,  а його земельну ділянку не хоче звільнити.

Просив постановити рішення,  яким зобов'язати ОСОБА_2  звільнити 0, 10га самовільно захопленої нею частини земельної ділянки,  належну йому на праві власності на підставі Державного акту на землю,  виданого Желдецькою с/р 14.11.1996 р. №35 пл. 0, 60 га. та зобов'язати відповідачку не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою і стягнути 1000 грн. моральної шкоди.

З матеріалів справи встановлено,  що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2  проживають у с. Воля Жовтанецька Желдецької с/ради Кам, Бузького р-ну Львівської обл. їх господарства межують із собою,  земельні наділи розташовані поряд.

Згідно довідки виконкому Желдецької сільської ради від 03.02.06р №109 ОСОБА_1 користується земельною ділянкою в розмірі 0, 60 га на підставі рішення сільської ради від 14.11.1996 р. №35 та згідно Державного акту серія НОМЕР_1 від 24.09.04 р. №324,  є власником земельної ділянки площею 4, 3978га ,  в т.ч. рілля - 3, 6803га та сінокос - 0, 7175га.

Згідно іншої довідки цієї ж сільської ради за 2006 рік та Державного акту на право приватної власності на землю,  виданого на підставі рішення виконкому №35 від 14.11.1996 року ОСОБА_1 користується земельною ділянкою пл.0, 60га.

Однак ці докази щодо спірної земельної ділянки судом належно оцінені та не прийняті до уваги.

Як вбачається із даного Державного акту,  зовнішні межі земельної ділянки вказані єдиним масивом,  де частиною земельної ділянки (зокрема спірна) в розмірі 0, 10 га користується відповідачка ОСОБА_2  із середини 70-х років.

Суд вірно вказав,  що дана обставина на заперечення відповідачки та представника 3-ої особи,  стверджена схемою розміщення присадибних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ,  виконаної головним землевпорядником району ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив,  що спірною земельною ділянкою є ділянка розміром 0, 09 га та 0, 03 га (орна земля і сінокіс - сад) біля будинків сторін. Спірна земельна ділянка розміром 0, 10га в 1992 році належала ОСОБА_4 ,  матері відповідачки,  і спір за неї не йшов. Тому ОСОБА_1 віддано -0, 55га(0, 43+0, 09+0, 03),  ОСОБА_4  віддано -0, 63га(0, 72 - 0, 09).

Таким чином свідок не ствердив,  як покликається апелянт,  що в 1992 році було вирішено повернути позивачу спірну земельна ділянка розміром 0, 10га. Тому не заслуговують на увагу покликання в апеляційній скарзі на те,  що свідок ОСОБА_5 підтвердив позовні вимоги.

Жодних зауважень на протокол судового засідання позивач не подавав.

Як вбачається з матеріалів справи,  рішенням Желдецької сільської ради від 25.01.1992 року повернуто гр.ОСОБА_1 город в розмірі 0, 09га ,  який захопила ОСОБА_4  біля садиби гр.ОСОБА_1

Хоча в матеріалах справи є копія рішення Желдецької сільської ради від 25.01.1992 року щодо земельної ділянки розміром 0, 013га,  однак вона не завірена ї зазначений в ній розмір не може свідчити про спірну ділянка розміром 0, 10га.

До того ж суд вказав,  що в копії цього рішення є виправлення щодо розміру ділянки і не прийняв її до уваги.

При таких обставинах голослівними є покликання апелянту на те,  що в 1992 році було вирішено повернути йому не тільки земельну ділянку під город в розмірі 0, 09га ,  але і спірну земельну ділянку розміром 0, 13га.

Згідно Державного акту про право приватної власності на землю,  виданого на ім'я ОСОБА_2  на підставі рішення Желдецької сільської ради №24 від 04.03.2002 р. її надано у приватну власність земельну ділянку пл. 1, 3814га в межах згідно з планом,  де спірна земельна ділянка розміром 101x26x10, 98=0, 11га належить ОСОБА_2

У плані ОСОБА_2  спірна земельна ділянка зазначена,  а у плані ОСОБА_1 вона не зазначена. В кадастровому плані ОСОБА_2  відмічено,  що спірна земельна ділянка належить їй (а.с. 26-28).

Тому суд вірно не прийняв до уваги Державний акт,  на який позивач покликався як на доказ того,  що земельна ділянка   була у його користуванні.

В засіданні судової колегії ОСОБА_1 пояснив,  що в 1992 році ОСОБА_4  обіцяла йому повернути земельну ділянку розміром 0, 13га.,  однак до 2001 року так і не повернула.

Отже апелянт визнає,  що на час оформлення йому Державного акту на право приватної власності на землю,  виданого на підставі рішення виконкому №35 від 14.11.1996 року,  він не користувався спірною земельною ділянкою.

Крім того суд розглянув справу в межах позовних вимог з врахуванням того,  що позивач не оспорював Державного акту про право приватної власності на землю,  виданого на ім'я ОСОБА_2

ОСОБА_1 не був позбавлений можливості оспорювати її Державний акт про право приватної власності на землю.

Виходячи з вищенаведеного,  колегія суддів приходить до висновку,  що рішення суду відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам,  доводи скарги висновків суду не спростовують,  тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ч.1 п.1  ст. 307,  ч.1  ст. 308,  ч.1.п.1. ст. 314,   ст. 315 ЦПК України,  колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від   21 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає  законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.