Справа №22-2222/07                                                                Головуючий у 1-й інстанції

Категорія:- 5                                                                                Гірник Т.А.

Доповідач в апел. інстанції Кіт І.Н.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2007 року   колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Кота І.Н.

суддів: Мікуш Ю.Р.,  Павлишина О.Ф.

при секретарі: Панчишині А.Ю. розглянула   у   відкритому   судовому   засіданні   у   місті   Львові   цивільну   справу   за апеляційною  скаргою  ОСОБА_1 поданої в  інтересах  ОСОБА_2 відповідно до повноважень наданих йому довіреністю ( а.с. 36) на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 червня 2007 року.

Заслухавши доповідь     судді апеляційного  суду,  пояснення  сторін  на підтримання доводів  апеляційної  скарги  і  заперечень  на неї,  перевіривши матеріали справи,  колегія суддів,  -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 18 червня 2007р.задоволено позов співвласника приватизованої квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 до інших її співвласників ОСОБА_4  ОСОБА_5,  ОСОБА_2 про виділення позивачці грошової компенсації вартості належної їй 1/5 частини цієї квартири. Стягнуто солідарно з відповідачів у користь позивачки 62 620 грн. вартості належної їй частини квартири та 81 грн. судових витрат.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1,  який представляє інтереси відповідача ОСОБА_2 відповідно до повноважень наданих йому довіреністю ( а.с. 36),  покликаючись на те,  що воно ухвалене з порушенням норм матеріального права.. Зокрема,  зазначає,  що спірне майно є спільною власністю колишнього подружжя,  а тому відповідно до правил ч.5  ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе лише за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Вважає,  що оскільки позивачка такої суми в депозит суду не вносила,  то у останнього не було правових підстав для стягнення з відповідачів вартості належної позивачці частини спірної квартири.

Просить оскаржуване рішення скасувати й ухвалити по справі нове рішення про відмову в позові.

Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред"явлених позовних вимог законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції,  колегія судів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення виходячи із наступного.

Відповідно до роз"яснень п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991р. № 7 з наступними змінами і доповненнями „ Про практику застосування

судами законодавства,  що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" . при неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним власнику,  що виділяється ,  за його згодою присуджується грошова компенсація,  розмір якої визначається за угодою сторін або судом за дійсною вартістю будинку на час розгляду справи. Зазначені правила поширюються на виділ частки приватизованої квартири.

Із наявного у справі поверхового плану спірної квартири ( а.с. 29) вбачається,  що дві кімнати площею 10, 8 кв.м.  та 12, 7 кв.м.  є запрохідними й це виключає можливість виділу частини квартири належної позивачці в натурі,  як і встановлення порядку користування нею враховуючи також і стосунки,  що склалися між сторонами після розірвання шлюбу ( а.с.  10,  а.с. 12). Встановлена експертизою вартість квартири відповідачами не оспорюється ( а.с. 37). Позивачка погоджується на одержання належної їй компенсації. Таким чином ,  наявними є всі умови і правові підстави визначені  ст. 364 ЦК України для задоволення позовних вимог.

В цьому зв"язку доводи апеляційної скарги із покликанням на ч.5  ст. 71 СК України не заслуговують на увагу оскільки спірна квартира не є спільним майном колишнього подружжя,  а є спільною власністю всіх членів колишньої сім"ї,  набутої ними внаслідок приватизації житла 28.04.1998р.( а.с.  2) й тому норми зазначеного закону на дані правовідносини не поширюються.

Враховуючи наведене та керуючись  ст.  ст. 303,  307,  308,  314,  315 ЦПК України,  колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну    скаргу    ОСОБА_1    відхилити.    Рішення Личаківського районного суду м.  Львова від 18 червня 2007р. залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців,  шляхом подання на неї касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.