АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 жовтня 2012 року. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Махлай Л.Д., Шиманського В.Й.
при секретарі - Перевузнику П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза Україна» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза Україна» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, компенсації за затримку в проведенні остаточного розрахунку з працівником, -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2011 року позивач звернувся із позовом, на обґрунтування якого зазначив, що із 12 листопада 2007 року до 26 листопада 2010 року працював у відповідача на посаді механіка, коли наказом від 26 листопада 2010 року № 75-к був звільнений з роботи за ст. 38 КЗпП України(за власним бажанням).
При звільненні відповідач не виплатив грошову компенсацію за невикористану відпустку, тому позивач просив стягнути на свою користь із відповідача 3665.07 грн. грошової компенсації за невикористану відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні із дня звільнення по день ухвалення судового рішення виходячи із середньомісячного заробітку позивача в розмірі 8002 грн.(а.с. 1-11, 41-45)
Відповідач проти позову заперечував, зазначав, що розрахунок із позивачем проведений повністю, а останній пропустив строк на звернення до суду із зазначеними вимогами.(а.с.26-35, 49-62)
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05.06.2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто на його користь із ТОВ «Техноплаза Україна» 3665.07 грн. грошової компенсації за невикористану відпустку та 55828.50 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із 28 жовтня 2011 року до 05 червня 2012 року. (а.с.65-68)
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати із ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування скарги посилався на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, зазначив, що рішення суду суперечить вимогам законодавства, які викладені на обґрунтування заперечень проти заявленого позову.( а.с. 71-76)
В судове засідання сторони не прибули, були сповіщені належним чином, відповідач на останню відому суду адресу, про що у справі є докази. Представник відповідача просив відкласти розгляд справи посилаючись на зайнятість в судовому засіданні 18 вересня 2012 року про що надав повістку, проте такі обставини станом на 02 жовтня 2012 року не можуть бути визнані поважними.(а.с. 81-91)
За вимог ч. 5 ст. 76, ст. 77, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи сторін та апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Статтею 233 КЗпП передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.п. 20, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Судом встановлено, що за трудовою книжкою із 12 листопада 2007 року до 26 листопада 2010 року позивач ОСОБА_1 працював у відповідача на посаді механіка, коли наказом від 26 листопада 2010 року № 75-к був звільнений з роботи за ст. 38 КЗпП України(за власним бажанням).(а.с. 5)
Позивач відпрацював у відповідача повні три календарні роки із 12 листопада 2007 року до 26 листопада 2010 року, а тому за відпрацьований час мав право на три щорічні відпустку тривалістю 24 дні кожна.
Судом першої інстанції перевірені вказані обставини у т.ч. запропоновано відповідачу надати відповідні докази(використання позивачем відпустки або виплати грошової компенсації).
За період роботи із 12 листопада 2007 року до 12 листопада 2008 року позивач використав право на відпустку тривалістю 24 дні у серпні 2009 року.
Позивач посилався, що не використав ще одну відпустку за період із 12 листопада 2008 року до 12 листопада 2009 року тривалістю 24 дні, а відповідач відмовився виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку.
За довідкою ТОВ «Техноплаза Україна», підписаною директором та фінансовим директором підприємства відповідача, станом на 30 вересня 2010 року позивач ОСОБА_1 мав 45 днів невикористаних відпусток.(а.с.88)
Відповідач провів розрахунок із позивачем при звільненні та виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 24 дні в сумі 3665.07 грн. двома виплата 07 грудня та 27 грудня 2010 року, що підтверджується наданими відповідачем відомостями про виплату грошей № ВЗП-000020 та № ВЗП-000021.(а.с. 31-32)
Протягом січня - червня 2011 року позивач неодноразово звертався до відповідача із проханням надати довідку про роботу та заробітну плату і провести повний розрахунок.(а.с. 8-11)
Відповідач не надав доказів проведення виплати компенсації за залишок невикористаної відпустки тривалістю 21 день(45днів невикористаної відпустки станом на 30 вересня 2010 року - 24 дні виплаченої компенсації невикористаної відпустки при звільненні в розмірі 3665.07 грн. )
У додаткових поясненнях відповідач посилався на відсутність таких доказів через їх не передання попереднім керівництвом новому директору підприємства відповідача.(а.с. 49-51)
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Посилання відповідача на неналежну організацію прийому-передачі діловодства на підприємстві відповідача не може бути визнані судом підставою, яка звільняє відповідача від доказування належного виконання ним трудового законодавства.
Посилання відповідача на запис, зроблений позивачем, що при звільненні позивач не мав претензій до відповідача колегія суддів відхилила, оскільки відмова працівника, навіть письмова, від прав гарантованих КЗпП України, не має правового значення.
Посилання відповідача на рішення Конституційного суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп2012 у справі за зверненням гр. ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення ст. 233 КЗпП України та посилання на пропуск позивачем строку позовної давності, колегія суддів відхилила, оскільки з огляду на положення ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати, зокрема до компенсаційних виплат, належить і компенсація за невикористану відпустку, а вимоги щодо стягнення заробітної плати строком не обмежуються.
Оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів проведення із позивачем при його звільненні повного розрахунку, зокрема не виплатив грошову компенсацію за невикористану відпустку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення із відповідача на користь позивача грошової компенсації за невикористану відпустку.
Середньоденний заробіток для визначення розміру компенсації за невикористану відпустку відповідачем обрахований за 12 календарних місяців у порядку, передбаченому абз. 1 п. 2 Порядку, затвердженого Постановою КМ України від 08 лютого 1995 року № 100 та є правильним.
Колегія суддів наводить розрахунок суми компенсації невикористаної відпустки 3913.77 грн.(21 день відпустки х 186.37 грн.) без вирахування обов'язкових податків внесків, передбачених законодавством. Із визначеної суми роботодавцем при виплаті працівникові компенсації невикористаної відпустки мають бути утримані податки та внески, передбачені законодавством.
Вказана сума не була сплачена позивачеві при звільненні, тому позивач має право вимагати сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів враховує наступне.
До суду не надано доказів, що у вересні та жовтні 2010 року відповідач перебував на лікарняному, працював неповний робочий час або до розрахунку включені виплати, які не підлягають врахуванню під час обчислення середньомісячного заробітку відповідно до Порядку, затвердженого Постановою КМ України від 08 лютого 1995 року № 100.
Оскільки відповідачем розрахунок середнього заробітку визначений із отриманої заробітної плати позивачем за календарний рік, колегія суддів відхилила наведений відповідачем розрахунок.
Середньоденний заробіток для обчислення вказаної суми є іншим ніж для визначення компенсації за невикористану відпустку позивача і складає 372.19 грн. (6379 грн. вересень 2010 року + 9625 грн. жовтень 2010 року : 43 робочих дні)
Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 55828.50 грн. (372.19 грн. х 150 робочих днів із 28.10.2011 року до 05.06.2012 року)
Зважаючи на фактичні обставини справи, за яким позивач був звільнений 26 листопада 2010 року, а до суду звернувся у жовтні 2011 року, розмір заборгованості невиплаченої компенсації за невикористану відпустку, колегія суддів визначає 4 000 грн. розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з урахуванням істотності невиплаченої компенсації 3913.77грн. порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Рішення районного суду про відмову у задоволенні іншої частини позову є обґрунтованим.
На підставі ст. 88 ЦПК України 214.60 грн. судового збору має бути стягнуто із відповідача на користь держави за розгляд справи районним судом.
Керуючись ст. 303, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза Україна» - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 червня 2012 року змінити, ухвалити нове, яким зменшити розмір компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і судового збору.
Стягнути на користь ОСОБА_1 із Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза Україна» 3913(три тисячі дев'ятсот тринадцять) грн.77 коп. компенсації невикористаної відпустки з обов'язковим відрахуванням податків та внесків у порядку, встановленому законодавством, 4000(чотири тисячі) грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період із 28 жовтня 2011 року до 05 червня 2012 року.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплаза Україна» на користь держави 214(двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.. судового збору.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 червня 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
Л.Д.Махлай
В.Й.Шиманський