АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
МСП - 03680, м.Київ-680, вул. Солом'янська, 2-А
Справа № 22ц-2690/12146/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Шум Л.М.
Доповідач: Кравець В.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої - Кравець В.А.,
Суддів - Семенюк Т.А., Музичко С.Г.
при секретарі - Попандопало Ю.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: Київське міське управління юстиції, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2011 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.
В мотивування вимог посилалася на те, що вона є єдиною праонукою померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 Після смерті ОСОБА_4, вона звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, проте, дізналась, що померла склала 29.06.2010 р. заповіт на іншу особу, a саме: заповіла все своє майно відповідачці ОСОБА_2 Вважає, що ОСОБА_2 навмисно скористалась хворобливим та безпорадним станом ОСОБА_4, яка з 1967 р. фактично не усвідомлювала значенням своїх дій та не могла керувати ними, та змусила останню скласти заповіт на свою користь. Вказує на те, що ОСОБА_4 станом на червень 2010 р. за своїм віком та станом здоров'я не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що підтверджується записами в амбулаторній картці останньої, а тому заповіт від 29.06.2010 р. має бути визнаний недійсним.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2012 року - позов задоволено.
Визнано заповіт від 29 червня 2010 року, вчинений від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 - посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, реєстраційний № 1505 - недійсним.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати за проведення судової психіатричної експертизи в розмірі з 180 (три тисячі сто вісімдесят) грн. 74 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, приватний нотаріус КМНО ОСОБА_1та відповідачка ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких просять змінити та скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва , посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.
Так, приватний нотаріус ОСОБА_1 просить змінити рішення у частині висновку про діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_1 під час посвідчення спірного заповіту ОСОБА_4 від 29.06.2010 p., a саме - виключити з тексту рішення висновок, який не відповідає обставинам справи щодо порушення вимог ст. 44 ЗУ «Про нотаріат ». Вказує на те, що стаття 44 Закону України «Про нотаріат » не містить норми про пересвідчення в адекватності психічного стану особи, а лише містить обов'язок нотаріуса визначитись з обсягом цивільної дієздатності фізичної особи та встановити дійсні наміри сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Зазначає, що він виконав всі умови закону та до його суб'єктивного сприйняття і жодних «ознак відхилення» він не виявив. Крім того, медичної документації заповідача на час посвідчення спірного заповіту не було.
Відповідачка ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що висновок експертизи, покладений судом у основу рішення, є неповним, відповіді на запитання є некоректними, а тому суд безпідставно відхилив клопотання про призначення повторної або додаткової експертизи. Також вказує, що суду не надав оцінки конфліктним відносинам позивачки з відповідачкою ще при житті спадкодавці, які полягали у небажанні здійснювати догляд за престарілою прабабусею.
В судовому засіданні апелянти скарги підтримали.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав:
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що заповіт, складений на ім'я ОСОБА_2 29.06.2010 року не відповідав дійсному вільному волевиявленню спадкодавця ОСОБА_4, оскільки на момент його укладання остання не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними.
Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону.
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Частина 1 статті 1234 ЦК України передбачає, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (частина 2 статті 1234 ЦК України).
Згідно ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Згідно п. 16 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року, правила статті 225 ЦК поширюються на ті і випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 була єдиною праонукою ОСОБА_4
29 червня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - ОСОБА_1 було посвідчено заповіт ОСОБА_4, яким вона все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось заповіла ОСОБА_2 - відповідачу по справі. Як зазначено в тексті цього заповіту, в зв'язку з похилим віком заповідача, заповіт підписано та посвідчено на дому за адресою: АДРЕСА_1. Особу заповідача встановлено, дієздатність її перевірено (т. 1 а.с. 55).
Згідно Акту комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи Київського міського центру судово-психіатричної експертизи № 267 від 22 березня 2012 року, ОСОБА_4 на час підписання заповіту (29.06.2010 p.) страждала на Органічне ураження головного мозку судинного ґенезу з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням (шифр по МКХ-10: F 01). За своїм психічним станом в цей час ОСОБА_4 не могла усвідомлювати своїх дій та керувати ними (т. 2 а.с. 19-21).
Базуючи свій висновок про задоволення позову, суд навів переконливі доводи та надав вірну правову оцінку доказам , які містять у матеріалах справи та узгоджуються із зазначеним висновком , зокрема показам свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та первинній медичній документації померлої ОСОБА_4
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 зазначає про наявні неправильності та протиріччя у самому висновку експерта та сумніви щодо джерел походження додаткових медичних документів в медичних матеріалах та стверджує про наявність правових підстав для проведення повторної експертизи.
Проте, доводи скарги в цій частині є неконкретизовані, не вказано у чому саме є неправильності та протиріччя висновку експертизи , які би давали безперечні підстави до проведення комісійної або повторної експертизи, як це передбачено ст.. ст..148,150 ЦП України та Законом України «Про судову експертизу».
Не базуються на нормах чинного законодавства і доводи апеляційної скарги , що ініціювання позивачкою перегляду волевиявлення померлої оспорюваного заповіту суперечить моральним засадам суспільства, оскільки зазначений правочин є оспорюваним , що передбачено ст.. 225 ЦК України. За вказаних обставин колегія суддів вважає , що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не вказують на незаконність рішення та не визначають підстав до його скасування.
Умовами ст. 44 ЗУ «Про нотаріат» передбачено, що при посвідченні угод з'ясовується дієздатність громадян і перевіряється правоздатність юридичних осіб, які беруть участь в угодах. У разі укладення угоди представником перевіряються його повноваження.
Що стосується апеляційної скарги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, то доводи , викладені у апеляційній скарзі, на думку колегії суддів, є обґрунтованими, оскільки ст.. 44 Закону України «Про нотаріат » не містить норми про пересвідчення в адекватності психічного стану особи, а лише містить обов'язок нотаріуса визначитись з обсягом цивільної дієздатності фізичної особи та встановити дійсні наміри сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Все це було зроблено нотаріусом відповідно до його суб'єктивного сприйняття , «ознак відхилення» ним не виявивлено, оскільки на його запитання заповідачка відповідала однозначно, текст заповіту прочитала, «медичної документації» на час посвідчення спірного заповіту не було. Отже, враховуючи те, що заповіт судом було визнано недійсним не за винних дій нотаріуса, визначення психічного стану заповідача, як учасника правочину, не входить до компетенції нотаріуса, явних ознак психічного розладу під час укладення заповіту не встановлено висновком експертизи, колегія вважає , що підлягає виключенню із мотивувальної частини рішення вказівка на те, що « третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_1, посвідчуючи від імені ОСОБА_4 довіреність від 12.05.2010 р. та заповіт від 29.06.2010 р., не пересвідчився у адекватності психічного стану останньої, який відповідно до медичної документації мав явні ознаки відхилення, та посвідчив вказані документи в порушення вимог ст.. 44 ЗУ «Про нотаріат».
Колегія звертає увагу також на те, що правомірність посвідчення нотаріусом довіреності не була предметом даного позову.
З огляду на викладене, колегія вважає , що, частково змінюючи рішення, в іншій частині його слід залишити без зміни , оскільки рішення ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303,304,307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційні скарги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2012 року змінити, виключити із мотивувальної частини рішення абзац наступного змісту:
«Таким чином, суд приходить до висновку, що третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_1, посвідчуючи від імені ОСОБА_4 довіреність від 12.05.2010 р. та заповіт від 29.06.2010 р., не пересвідчився у адекватності психічного стану останньої, який відповідно до медичної документації мав явні ознаки відхилення, та посвідчив вказані документи в порушення вимог ст.. 44 ЗУ «Про нотаріат».
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді