Апеляційний суд м. Києва
вул. Солом»янська,№2-а
__________________________________________________________
Справа №2690-10070/12 Головуючий у 1 інстанції -Притула Н.Г.
Доповідач - Панченко М.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 вересня 2012року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:
головуючого - Панченка М.М.
суддів - Кирилюк Г.М., Вербової І.М.
при секретарі - Шиян М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства »Банк»Фінанси та Кредит» на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 26 квітня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства »Банк»Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2011 року позивач Публічне акціонерне товариство »Банк»Фінанси та Кредит» (далі - «Банк») звернувся з позовом до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 і, з урахуванням уточнень до позову, просив винести рішення, яким звернути стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом реалізації будь-якій особі покупцеві з початковою ціною його подальшої реалізації - 261.900 грн., а також виселити всіх мешканців з указаної квартири/ /а.с.1-5,75-79,141-149/.
Просив передати предмет іпотеки в управління Банку на період до моменту реалізації квартири та визнати за Банком право на отримання в БТІ витягу з реєстру прав власності на предмет іпотеки.
Послався на те, що указана квартира відповідачкою була заставлена банку на забезпечення виконання третьою особою ОСОБА_3 кредитних зобов»язань перед Банком в розмірі 404.000 грн.
Оскільки позичальник ОСОБА_3 не виконував належним чином кредитні зобов»язаннея Банк звернувся з даним позовом до суду про дострокове погашення боргу за рахунок предмета іпотеки.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 26 квітня 2012 року позов задоволено частково /а.с.163-166/.
Судовим рішенням в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №34-43-03/08-МФ від 20 березня 2008 року, що станом на 23.03.2011 року складає 556.388 грн.75 коп., з яких 382.943 грн.68 коп. - основна сума боргу, 173.445 грн.07 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, звернене стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 25,6 кв.м. в тому числі житловою площею 17,2 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 3 жовтня 2000 року шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством »Банк»Фінанси та Кредит» права на продаж будь-якій особі-покупцеві зазначеної квартири за початковою ціною, яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна під час проведення виконавчих дій, з наданням Банку всіх повноважень продавця, необхідних для здійснення продажу.
В решті прозову відмовлено.
В поданих апеляційних скаргах Публічне акціонерне товариство »Банк»Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення та ухвалити нове рішення.
Так, Публічне акціонерне товариство »Банк»Фінанси та Кредит» просило ухвалити нове рішення, зазначивши в резолютивній частині: про передачу предмета іпотеки в управління Банку на період до моменту реалізації квартири; визнати за Банком право на отримання в БТІ витягу з реєстру прав власності на предмет іпотеки, дубліката Технічного паспорту на нього, дубліката свідоцтва про право власності на предмет іпотеки та право на отримання у всіх інстанціях довідок та документів на предмет іпотеки для подальшого його продажу; про виселення всіх мешканців з заставленої квартири.
ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення представника скаржника, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.
Як слідує із матеріалів справи, 20 березня 2008 року між позивачем Публічним акціонерним товариством »Банк»Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №872, згідно якого ОСОБА_1, на забезпечення кредитних зобов»язань ОСОБА_3 у сумі 404.000 грн., передала в заставу Банку належну їй однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 25,6 кв.м. /а.с.28-30/.
Узгоджена Сторонами вартість предмету іпотеки становить 505.000 грн.
Оскільки ОСОБА_3 не виконував своїх зобов»язань з погашення кредиту, Банк звернувся до його майнового поручителя ОСОБА_1 про погашення кредитного боргу за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Вимоги позивача про право на продаж предмета іпотеки, як спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, узгоджуються з положеннями ст.ст.36, 38 Закону України» Про іпотеку».
Задовольняючи позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано керувався указаним Законом, та дав правильну оцінку співмірності суми заборгованості за кредитною угодою та вартістю іпотечного майна.
На час звернення позивача до суду з даним позовом, заборгованість по кредитним зобов»язанням ОСОБА_3 склала 556.388 грн.75 коп.
При ухваленні рішення, судом першої інстанції дотримані вимоги ст.39 Закону України Про іпотеку, згідно якої, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Крім того, резолютивна частина рішення відповідає вимогам п.42 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року, згідно якого резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов»язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо ухвалення нового рішення з зазначенням визнання за Банком право на отримання в БТІ витягу з реєстру прав власності на предмет іпотеки, дубліката Технічного паспорту на нього, дубліката свідоцтва про право власності на предмет іпотеки та право на отримання у всіх інстанціях довідок та документів на предмет іпотеки для подальшого його продажу.
При цьому, судом в резолютивній частині рішення конкретно зазначено, що Банку надаються всі повноваження продавця, необхідні для здійснення продажу предмета іпотеки.
Оскаржуючи судове рішення в цій частині, скаржник, між тим, не навів суду доказів того, що він звертався з зазначеним питанням до органів БТІ і що йому відмовлено у видачі зазначених документів з підстав неправильності написання судового рішення.
Крім того, відповідно до ст.34 цього ж Закону після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.
Із змісту зазначеної норми слідує, що передача іпотекодержателю в управління предмета іпотеки на період до його реалізації - не є обов»язковим, а застосовується лише в разі необхідності.
Оскільки позивачем не наведено достатніх доказів необхідності передачі іпотекодержателю в управління предмета іпотеки на період до його реалізації, тому рішення суду в частині відмови передачі об»єкта іпотеки в управління - є правильним.
Колегія суддів вважає, що судом також правильно відмовлено позивачу в частині виселення мешканців квартири АДРЕСА_1, оскільки іпотекодержателем не дотримано вимог чинного законодавства в цій частині.
Так, згідно з ч.4 ст.9, ст.109 ЖК України, статтей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому, суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.
Відповідно до п.43 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуте стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
При цьому, позивачем не надано доказів того, що іпотекодавець отримував вимогу іпотекодержателя про добровільне звільнення заставленої квартири.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстнації постановлене на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства »Банк»Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 26 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий
Судді