Справа№2-2123 РІШЕННЯ
менем України
12 жовтня 2007 року М.Житомир
КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА
В складі: головуючої Котік Т.С.
секретаря Рудницької С.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до управління житлового господарства
Житомирської міської ради, ВАТ«Льонотекс» та ОСОБА_2 про
визнання недійсним ордеру та свідоцтва про право власності на жиле приміщення, скасування
рішення відділу приватизації державного житлового фонду та розпорядження про видачу
свідоцтва про право власності на житло,
Встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить визнати недійсним ордер, який на його думку, виданий відповідачці з порушенням діючого законодавства та на займане жиле приміщення. Також позивач просить визнати недійсним свідоцтво про право власності на жиле приміщення, скасувати рішення відділу приватизації державного житлового фонду та розпорядження про видачу свідоцтва про право власності на житло .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він на законних підставах проживає в кімнаті АДРЕСА_1, оскільки з ним укладений договір найму жилого приміщення, який на даний час є чинним, він сплачує послуги за утримання житла та ці кошти йому не повертаються. Також позивач зазначає, що ордер виданий відповідачці без відповідного рішення адміністрації та профспілкового комітету та без врахування того, що відповідачка має у власності жиле приміщення.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав в повному об'ємі з підстав, що зазначені в позовній заяві та доповнив, що рішення про видачу ордера відповідачці повинне бути узгоджене з міською радою.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представники, вимоги позову не визнали та пояснили, що ордер виданий ОСОБА_2 правомірно та підстав для визнання його недійсним немає, як і підстав для скасування свідоцтва про право власності на жиле приміщення.
Представник відповідача ВАТ «Льонотекс» вимоги позову не визнав та пояснив, що гуртожитку по пров. Вацківському, 2 надано статус житлового будинку, однак приміщення перебуває на балансі підприємства, а тому саме підприємство вирішує питання про виділення жилих приміщень та видає ордери. Ордер ОСОБА_2 виданий на законних підставах та на вільне жиле приміщення.
Представник управління житлового господарства міської ради вимоги позову не визнав та пояснив, що приватизація квартири проведена ОСОБА_2 на підставі документів, які видані у встановленому законом порядку. Також пояснив, що жилий будинок по АДРЕСА_1 перебуває на балансі ВАТ «Льонотекс», а тому рішення про виділення жилих приміщень не підлягає узгодженню.
Представник органу опіки і піклування вимоги позову не визнав та вважає їх безпідставними.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №302 від 15.05.2003 року, гуртожитку по АДРЕСА_1 надано статус житлового будинку для малосімейних, однак гуртожиток продовжує перебувати на балансі ВАТ «Льонотекс». Зі зміною статусу будинку, змінилася і нумерація кімнат, кімната під АДРЕСА_2; змінила номер на АДРЕСА_1.
2
Відповідно до змісту рішення спільного засідання адміністрації та профкому ВАТ «Льонотекс» №21-К від 11.11.2005 року, ОСОБА_2, виділено кімнату АДРЕСА_1.
Підставою для виділення вказаної кімнати було те, що ОСОБА_2 перебуває на квартирному обліку з 1995 року, з 1989 року по 30.01.2006 рік працювала на ВАТ «Льонотекс» є ветеран підприємства, одна виховує двох неповнолітніх дітей: ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження та ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, одне з дітей є інвалідом дитинства.
Рішення спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету від 11.11.2005 року стало підставою для видачі ОСОБА_2 ордеру №1302.
У зв'язку з викладеним, твердження позивача щодо відсутності рішення спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету при видачі відповідачці ордеру є безпідставними та спростовуються вище викладеними обставинами.
В послідуючому, ОСОБА_2 скористалася своїм правом, яке передбачене ст. 65-1 ЖК України та придбала у власність жиле приміщення - кімнату АДРЕСА_1, що стверджується копією свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 від 24.05.2006 року.
На підставі викладеного, суд вважає, що відповідачка отримала жиле приміщення в порядку, що передбачений чинним законодавством та правомірно оформила право власності на вказане жиле приміщення.
Посилання позивача на ті обставини, що він правомірно володіє жилим приміщенням, оскільки його вселення відбулося зі згоди власника, з ним укладений договір найму жилого приміщення та він сплачує кошти за утримання вказаного жилого приміщення є безпідставними.
Відповідно до ст. 61 ЖК України договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладаються в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі відсутності -відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем -громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачу ордер на кімнату АДРЕСА_1 не видавався, на підприємстві він не працює та даних про перебування його на квартирному обліку не надано, він був зареєстрований у вказаному жилому приміщенні лише до 01.07.2004 року, а отже з ним не можливо було укладати договір найму житлового приміщення.
Окрім того, договір найму жилого приміщення з позивачем не укладався на конкретну кімнату в гуртожитку та після зміни статусу гуртожитку він втратив чинність.
Укладений з відповідачем договір найму жилого приміщення від 20.06.2002 року /а.с.42/, суперечить нормам ст.61 ЖК України, а отже є нікчемним та не може прийматися судом до уваги. Відносини, що випливають з договору найму жилого приміщення регулюються нормами житлового законодавства, а тому посилання позивача на норми цивільного законодавства до обставин укладення та дії договору найму жилого приміщення, є безпідставними.
Так само, суд вважає безпідставним посилання позивача та той факт, що ордер виданий відповідачці на займане жиле приміщення.
В судовому засіданні встановлено, що на час видачі ордеру, кімната АДРЕСА_1 була вільна, про що свідчить довідка №127 від 24.05.2007 року. З наданих позивачем документів, які підтверджують сплату коштів за утримання житла вбачається, що позивачем сплачувалися такі кошти в 2003 році, 2006 році та 2007 році, доказів того, що на час видачі відповідачці ордеру він проживав в кімнаті, йому проводилися нарахування за комунальні послуги та ним проводилися проплати за вказану кімнату не надано та не встановлено судом.
Суд також не приймає до уваги твердження позивача з приводу того, що відповідачка забезпечена житлом.
Відповідачка дійсно має у власності кімнату АДРЕСА_3, яка надана їй та двом неповнолітнім дітям: сину ОСОБА_3-ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та дочці ОСОБА_4 -ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, яка є інвалідом дитинства.
3
Наявність вказаного житла не позбавляє відповідачку на отримання додаткової жилої площі, оскільки надане жиле приміщення, яке перебуває у власності відповідачки не відповідає нормі жилої площі яка встановлена на одну особу відповідно до ст.47 ЖК України.
Інших фактів, які б відповідно до ст.59 ЖК України давали підстави для визнання ордеру недійсним суду не надано.
Вище викладене, дає підстави суду, для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним ордеру та свідоцтва про право власності на жиле приміщення, скасування рішення відділу приватизації державного житлового фонду та розпорядження про видачу свідоцтва про право власності на житло за безпідставністю позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 58, 59, 65-1 ЖК України, Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду", ст. ст. 10,60,208,212 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Відмовити ОСОБА_1 в позові до управління житлового господарства Житомирської міської ради, ВАТ «Льонотекс» та ОСОБА_2 про визнання недійсним ордеру та свідоцтва про право власності на жиле приміщення, скасування рішення відділу приватизації державного житлового фонду та розпорядження про видачу свідоцтва про право власності на житло за безпідставністю позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не подано.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та в послідуючому подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.