РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/1223/2012Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Ломанова Л. О.
РІШЕННЯ
"26" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіЛоманової Л.О.
СуддівПритуленко О.В., Кустової І.В.
При секретаріШиловій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора м. Судака в інтересах держави в особі виконавчого комітету Судацької міської ради АР Крим, Державного підприємства «Судак» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Судацького МВ ГУ МВС України в АР Крим, третя особа - Служба у справах дітей Судацької міської ради АР Крим, про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщення, виселення без надання іншого жилого приміщення, визнання недійсною та скасування реєстрації місця проживання, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 03 липня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2012 року прокурор м. Судака в інтересах держави в особі виконавчого комітету Судацької міської ради АР Крим, Державного підприємства «Судак» (далі - ДП «Судак») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Судацького МВ ГУ МВС України в АР Крим про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщення, виселення без надання іншого жилого приміщення, визнання недійсною та скасування реєстрації місця проживання.
Вимоги позову мотивовані тим, що рішенням виконавчого комітету Судацької міської ради АР Крим від 21 червня 2011 року 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить ДП «Судак», включено до переліку службових, та надано цю квартиру як службове житло - слідчому прокуратури м. Судака ОСОБА_6, з видачею службового ордеру на вселення. Службові відносини ОСОБА_6 з прокуратурою м. Судака припинено 29 листопада 2011 року. Однак, до цього часу, родина ОСОБА_6 зазначену квартиру у добровільному порядку не звільнила. Крім того, зазначені особи без поважних причини не проживали у спірному жилому приміщенні з грудня 2011 року по травень 2012 року, у зв'язку з чим втратили право користування ним. У позові також йдеться про те, що реєстрації місця проживання відповідачів разом з їх неповнолітніми дітьми у зазначеному приміщенні проведена Судацьким МВ ГУ МВС України в АР Крим з порушенням вимог законодавства.
Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 03 липня 2012 року позов прокурора м. Судака задоволений: визнано ОСОБА_6, ОСОБА_7 разом з їх неповнолітніми дітьми ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування жилим приміщенням - службовою квартирою № 3, що розташована: АДРЕСА_1 виселено зазначених осіб з даної службової квартири без надання іншого жилого приміщення; визнано недійсною та скасована реєстрація місця проживання ОСОБА_6, ОСОБА_7 разом з їх неповнолітніми дітьми за адресою АДРЕСА_1 Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить суд скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у позові прокурор м. Судака відмовити.
Вимоги скарги обґрунтовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.
Так апелянт указує, що суд першої інстанції: вирішив питання про права та обов'язки неповнолітніх дітей без їх залучення до участі у справі та за відсутністю письмового висновку Служби по справам дітей виконавчого комітету міської ради щодо законності виселення неповнолітніх дітей; необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі та відкладення розгляду справи;
Поза увагою суду першої інстанції залишились обставини надання спірного жилого приміщення родині відповідачів та проведення у цьому приміщенні будівельно монтажних робіт для реконструкції квартири та поліпшення житлових умов. Висновок суду щодо відсутності відповідачів у спірному жилому приміщенні понад встановлені ст. 71 ЖК України строки не відповідає дійсності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Судацької міської ради АР Крим № 340 від 21 червня 2011 року (пункти 1 та 3) затверджено службовим житловим приміщенням для співробітників прокуратури м. Судака, двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1; ця службова квартира надана відповідачу ОСОБА_6 з видачею службового ордеру на вселення; склад сім'ї 4 особи: ОСОБА_6; його дружина - ОСОБА_7; донька - ОСОБА_10 та син - ОСОБА_9 (а.с. 8).
01 липня 2011 року відповідачу ОСОБА_6 видано ордер на службове приміщення на склад сім'ї з 4 осіб на право зайняття житлового приміщення у зазначеній квартирі (а.с. 46).
15 листопада 2011 року СГІРФО Судацького МВ ГУ МВС України в АР Крим на підставі зазначеного ордеру зареєстроване місце проживання відповідачів та їх неповнолітніх дітей за вищевказаною адресою (а.с. 10-11).
Наказом прокуратури АР Крим № 2675к від 29 листопада 2011 року відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України ОСОБА_6 було звільнено з посади слідчого прокуратури м. Судака та органів прокуратури АР Крим в порядку переведення до органів прокуратури м. Севастополя (а.с. 9).
Згідно наказу прокуратури м. Севастополя № 361к від 11 червня 2012 року відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України ОСОБА_6 було звільнено з посади слідчого прокуратури Гагарінського району м. Севастополя, яку він обіймав на період відпустки основного працівника для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до дня фактичного виходу вказаного працівника з відпустки, та органів прокуратури м. Севастополя за згодою сторін (а.с. 91).
Згідно зі ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадян, які за характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської ради.
Відповідно до статей 121, 122 ЖК України службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, органу управління кооперативної та громадської організації. Єдиною підставою для вселення у надане службове приміщення є спеціальний ордер, який видається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради на підставі рішення про надання службового жилого приміщення.
З аналізу статей 124 та 125 ЖК України слідує, що необхідними умовами за яких особа може бути виселена зі службового житла без надання іншого жилого приміщення є: 1) наявність у такого приміщення статусу службового; 2) у особи, що підлягає виселенню, повинні бути припинені трудові відносини з підприємством установою, організацією; 3) особа, що підлягає виселенню, не віднесена до категорії осіб, які не можуть бути виселені зі службового приміщення без надання іншого жилого приміщення.
Вирішуючи спір та задовольняючи позов прокурора м. Судака, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у зв'язку з припиненням трудових відносин відповідача ОСОБА_6 з органами прокуратури м. Судака та органів прокуратури АР Крим - 29 листопада 2011 року, він разом зі своєю дружиною ОСОБА_7 та їх неповнолітніми дітьми підлягають виселенню зі спірного житлового приміщення без надання іншого жилого приміщення. Обставин, передбачених ст. 125 ЖК України, що унеможливлюють виселення відповідачів разом з їх неповнолітніми дітьми з даного приміщення без надання іншого жилого приміщення, не встановлено.
Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону, тому рішення суду в цій частині слід визнати законним та обґрунтованим.
Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з вирішенням питання про права та обов'язки неповнолітніх дітей без залучення їх до участі у справі не береться колегією суддів до уваги, оскільки відповідачі по справі ОСОБА_6 та ОСОБА_11 є батьками малолітніх дітей: дочки - ОСОБА_11, 2009 року народження, та сина - ОСОБА_9, 2010 року народження, а відповідно до положень ч. 1 ст. 242 ЦК України батьки є законними представниками малолітніх дітей.
Посилання апелянта на відсутність у матеріалах справи письмового висновку Служби по справам дітей виконавчого комітету Судацької міської ради АР Крим щодо законності виселення неповнолітніх дітей не може бути визнаний підставою для скасування судового рішення, оскільки відповідно до положень ст. 19 СК України даний спір не передбачає обов'язкову участь органу опіки та піклування.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованої відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі та відкладення розгляду справи не підтверджені матеріалами справи, тому не заслуговують на увагу.
Посилання апелянта на те, що спірне приміщення надано йому не як працівнику прокуратури та не як службове, про що свідчить, на думку відповідача, протокол № 9 засідання профспілкового комітету профспілкової організації ДП «Судак» від 27.08.2010 року, не заслуговує на увагу, оскільки зміст цього документа (а.с. 45) свідчить про те, що спірне приміщення на той час не було жилим. Лише 22 грудня 2010 року ДП «Судак» рішенням виконкому міської ради наданий дозвіл на переобладнання нежитлової будівлі під жилі квартири та рішенням виконкому № 50 від 1 лютого 2011 року погоджене виконане переобладнання нежилого приміщення у жилу квартиру (а.с. 92,95), після чого вказане житло було затверджене як службове для співробітників прокуратури та надане як службове слідчому прокуратури ОСОБА_6 (рішення виконкому № 340 від 21 червня 2011 року а.с. 8).
Посилання апелянта на відсутність договору найму службового приміщення та невідповідність розміру площі спірної квартири нормам жилої площі, які передбачені
ст. 47 ЖК України, в спростування висновків суду про отримання відповідачем службового житла, також не приймаються до уваги, оскільки порядок включення житла до числа службових визначений ст. 118 ЖК України, даних щодо зміни в установленому порядку статусу спірної квартири як службової, чи скасування відповідного рішення міськвиконкому матеріали справи не містять.
Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції проведення будівельно-монтажних робіт у спірному приміщенні для реконструкції квартири і поліпшення житлових умов, відсутність у відповідачів іншого житла, оскільки вказані обставини не мають правового значення для вирішення даного спору по суті.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для виселення відповідачів разом з їх неповнолітніми дітьми зі спірного службового приміщення, рішення суду в цій частині слід визнати законним та обґрунтованим.
Між тим, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання ОСОБА_6, ОСОБА_7 разом з їх неповнолітніми дітьми особами, що втратили право користування жилим приміщення на підставі ст. 71,72 ЖК України у зв'язку з непроживанням їх у спірній квартирі у період з грудня 2011 року по травень 2012 року не можна визнати обґрунтованим, оскільки він не підтверджений матеріалами справи, вказані обставини заперечуються відповідачами.
Рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні цієї вимоги.
Доводів щодо незгоди з судовим рішенням в частині вирішення питання щодо реєстрації відповідачів за адресою спірного житла апеляційна скарга не містить.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на те, що судом одночасно вирішені та визнані обґрунтованими вимоги, заявлені на підставі ст. ст. 71, 72 та ст. 124 ЖК України, які є різними за своєю правовою природою і мають різні правові наслідки щодо житлових прав відповідачів.
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосія від 23 липня 2012 року відстрочено ОСОБА_6 сплату судового збору при поданні апеляційної скарги на оскаржуване рішення, отже, судовий збір у розмірі 53, 65 грн. = 107, 30(0,1 розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2012 року) / 2, який мав бути сплачений при поданні апеляційної скарги, підлягає стягненню з апелянта в дохід держави.
На підставі наведеного та керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Судацького міського суду АР Крим від 03 липня 2012 року в частині визнання ОСОБА_6, ОСОБА_7 разом з їх неповнолітніми дітьми ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування жилим приміщення службовою квартирою № 3, що розташована: АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові прокурора м. Судака в інтересах держави в особі виконавчого комітету Судацької міської ради АР Крим, Державного підприємства «Судак» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Судацького МВ ГУ МВС України в АР Крим про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщення відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути зі ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір у розмірі 53, 65 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Л.О Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова