Справа №2-2704 РІШЕННЯ
іменем України
09 жовтня 2007 року м. Житомир
КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА
В складі: головуючої Котік Т.С.
секретаря Рудницької С.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом виселення
та відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2
Миколайовича до ОСОБА_1, ВАТ «Льонотекс» та Житомирської міської
ради про визнання недійсним ордеру, свідоцтва про право власності на оюиле приміщення та
визнання права власності на оюиле приміщення за надувальною давністю,
Встановив:
Позивач ОСОБА_1, після уточнення позовних вимог, вказує, що ВАТ «Льонотекс» на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету надав йому ордер на квартиру АДРЕСА_1, яку він в послідуючому приватизував.
Він не може користуватися вказаним жилим приміщенням, оскільки відповідач з сім'єю зайняв жиле приміщення та не звільняє його, а тому позивач просить усунути перешкоди в користуванні жилим приміщенням шляхом виселення відповідачів із займаного жилого приміщення.
Також позивач просить відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що він не може користуватися своєю власністю, чим порушені його конституційні права та відбулися істотні зміни в його житті, він морально переживав та погіршився стан його здоров'я.
За зустрічним позовом, ОСОБА_2 просить визнати недійсним ордер, який на його думку, виданий ОСОБА_1 з порушенням діючого законодавства та на займане жиле приміщення. Також позивач за зустрічним позовом, просить визнати недійсним свідоцтво про право власності на жиле приміщення та визнати за ним право власності на жиле приміщення за набувальною давністю. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він добросовісно, відкрито та на законних підставах більше десяти років користується кімнатою АДРЕСА_1.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник, вимоги позову підтримали в повному об'ємі. Вимоги зустрічного позову не визнали та вважають їх безпідставними.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник, вимоги позову про виселення не визнали та пояснили, що відповідач з сім'єю має право на займане ним житло, оскільки користується ним на підставі договору найму жилого приміщення. Зустрічні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, направила заяву про розгляд справи в її відсутності. Вимоги позову ОСОБА_1 не визнає, зустрічні вимоги підтримує.
Представник міської ради та територіальної громади в особі міської ради, вимоги позову ОСОБА_2 не визнав та пояснив, що приватизація квартири проведена ОСОБА_1 на підставі документів, які видані у встановленому законом порядку.
Представник ВАТ «Льонотекс» вимоги позову ОСОБА_2 не визнав та пояснив, що останній не має законних підстав для проживання у вказаному жилому приміщенні, оскільки термін дії договору закінчився та й сам договір був укладений особою, яка не була уповноважена укладати такі договори.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
2
Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №302 від 15.05.2003 року, гуртожитку АДРЕСА_1 надано статус житлового будинку для малосімейних, однак гуртожиток продовжує перебувати на балансі ВАТ «Льонотекс».
Відповідно до змісту рішення спільного засідання адміністрації та профкому ВАТ «Льонотекс» від 02.09.2003 року, ОСОБА_1, як ветерану підприємства, згідно колективного договору виділено кімнату АДРЕСА_2. Підставою для виділення вказаної кімнати було те, що ОСОБА_1 з 1989 року перебував на квартирному обліку та про виділення йому кімнати до профспілкового комітету було направлене клопотання ради трудового колективу.
В послідуючому, нумерації кімнати змінилася з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1, вказана обставина визнана сторонами та не підлягає доказуванню відповідно до ст.61 ЦПК України.
Рішення спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету від 02.09.2003 року стало підставою для видачі ОСОБА_1 ордеру НОМЕР_2 від 02,06.2004 року.
В послідуючому, ОСОБА_1 скористався своїм правом, яке передбачене ст. 65-1 ЖК України та придбав у власність жиле приміщення - кімнату АДРЕСА_1, що стверджується копією свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 від 24.11.2004 року.
На підставі викладеного, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 отримав жиле приміщення в порядку, що передбачений чинним законодавством та правомірно оформив^право власності на вказане жиле приміщення, а тому як власник, вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, шляхом виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд залишає без задоволення, оскільки позивачем не доведені у встановленому порядку обставини спричинення такої шкоди. Сам факт хвороби позивача, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено в судовому засіданні причинного зв'язку між його хворобою та діями відповідача з приводу проживання у спірному житлі.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним ордеру на жиле приміщення, суд залишає без задоволення.
Посилання ОСОБА_2 на ті обставини, що він правомірно володіє жилим приміщенням, оскільки його вселення відбулося зі згоди власника, з ним укладений договір найму жилого приміщення та він сплачує кошти за утримання вказаного жилого приміщення є безпідставними.
Відповідно до ст. 61 ЖК України договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладаються в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі відсутності -відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем -громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 ордер на кімнату АДРЕСА_1 не видавався, він не був зареєстрований у вказаному жилому приміщенні, а отже з ним не можливо було укласти договір найму житлового приміщення.
Укладений з відповідачем договір найму жилого приміщення від 20.08.2004 року /а.с.8/, суперечить нормам ст.61 ЖК України, а отже є нікчемним та не може прийматися судом до уваги.
Окрім того, договір найму жилого приміщення з відповідачем був укладений після видачі ОСОБА_1 ордеру.
Та обставина, що відповідач тимчасово з сім'єю проживає у спірному житловому приміщенні за клопотанням Житомирського МБ УМВС України в Житомирській області та оплачував послуги за користуванням житлом не надає йому права на вказане житло, як і права вимагати від суду визнання недійсним ордеру.
ОСОБА_2 та члени його сім'ї не є працівниками ВАТ «Льонотекс» та не перебувають на квартирному обліку на підприємстві для отримання жилого приміщення.
Твердження ОСОБА_2 та його представника з приводу того, що ОСОБА_1 безпідставно поставлений на квартирний облік, як такий, що потребував поліпшення житлових умов суд не приймає до уваги, оскільки доказів того, що ОСОБА_1 неправомірно перебував на квартирному обліку суду не надано.
3
Так само, суд вважає безпідставним посилання ОСОБА_2 та той факт, що ордер виданий ОСОБА_1 на займане жиле приміщення.
В судовому засіданні встановлено, що на час видачі ордеру, кімната АДРЕСА_1 була вільна, про що свідчить акт від 31.05.2004 року /а.с. 126/ та довідка ВАТ «Льонотекс» від 16.07.2007 року за №177 про те, що кімната з 01.05.2004 року по 01.09.2004 року була вільною та нарахування за комунальні послуги та проплати за вказану кімнату не проводилися.
Інших фактів, які б відповідно до ст.59 ЖК України давали підстави для визнання ордеру недійсним суду не надано.
Вище викладене, дає підстави суду, для відмови ОСОБА_2 і в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на кімнату АДРЕСА_1, оскільки вказана вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним ордеру.
Не підлягають до задоволення і позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на вказане жиле приміщення за набувальною давністю відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України.
Цивільний Кодекс України застосовується судом до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Відповідно до змісту п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК Украдни, правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, а отже правила вказаної статті можуть застосовуватися судом лише з 01.01.2011 року.
У зв'язку з викладеними обставинами, суд не надає оцінку доказам в підтвердження вказаної позовної вимоги.
Керуючись ст. ст. 58,59,116,124 ЖК України, ст. ст. 23, 344,383, 391,1167 ЦК України, ст. ст. 10,60,208,209,212 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Усунути перешкоди в користуванні жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та ОСОБА_3-ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
В позові про відшкодування моральної шкоди відмовити за безпідставністю.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ВАТ «Льонотекс» та Житомирської міської ради про визнання недійсним ордеру, свідоцтва про право власності на жиле приміщення та визнання прававласності на жиле приміщення за набувальною давністю залишити без задоволення за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 4 гривні 25 коп. судового збору на користь держави та по 3 гривні 75 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не подано.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та в послідуючому подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.