Справа №2-2503/11

2/2318/397/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.10.2012 Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючої - судді Резнік Ю.В.

при секретарі Щербаковій Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Умань справу за позовом акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» про захист прав споживача шляхом визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2011 року акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. В позові позивач вказує, що відповідно до кредитного договору за № 354411/7955/0151-08 від 11 червня 2008 року, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» надав ОСОБА_2 кредит в сумі 25 000 доларів США строком на 120 місяців з кінцевим строком погашення 11.06.2018 року. Процентна ставка за умовами договору становила 14 % річних. В подальшому кредитний договір було внесено зміни Додатковою угодою № 1 від 08.09.2010 року. Відповідно до змін на період з 17.09.2010 року по 16.09.2011 року було зменшено розмір щомісячних платежів (відстрочка сплати процентів). Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 13.06.2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено Іпотечний договір. За умовами кредитного договору ОСОБА_2 повинна була здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними щомісячними платежами відповідно до графіка погашення. Предметом іпотеки є нерухоме майно - земельна ділянка, розміром 0,3400 га, кадастровий № 7124387000:03:000:00:41, яка надана для ведення особистого підсобного господарства і розташована за адресою Черкаська область Уманський район с. Ропотуха. Згідно договору іпотеки експертна вартість предмету іпотеки складає 176 290 грн. Станом на 17.06.2011 року загальна сума заборгованості становить 25322,74 долари США, що згідно курсу НБУ станом на 17.06.2011 року в доларовому еквіваленті становить 201 910, 87 грн. В послідуючому 02.02.2012 року позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, в які вказано, що позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за відповідним кредитним договором в сумі 288 949 грн. 36 коп., що згідно курсу НБУ станом на 25.01.2012 року в доларовому еквіваленті становить 36 164, 78 дол. США. Оскільки відповідач добровільно не виконує взяті на себе зобов'язання, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 загальну заборгованість за кредитним договором у розмірі 288 949 грн. 36 коп., в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 354411/7955/0151-08 від 11 червня 2008 року. Також позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 354411/7955/0151-08 від 11 червня 2008 року - звернути стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно - земельну ділянку, розміром 0,3400 га, кадастровий № 7124387000:03:000:00:41, яка надана для ведення особистого підсобного господарства і розташована за адресою Черкаська область Уманський район с. Ропотуха та належить на праві приватної власності ОСОБА_3, шляхом реалізації земельної ділянки на публічних торгах в межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну на предмет іпотеки встановити на рівна 90% від її вартості, що визначена на підставі оцінки відповідно до законодавства України. Також в позові ставиться питання про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача судових витрат по справі.

24.02.2012 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву до акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» про захист прав споживача шляхом визнання недійсним кредитного договору. 24 лютого 2012 року Уманським міськрайонним судом було винесено ухвалу про прийняття зустрічного позову та об'єднання в одне провадження з первісним позовом зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» про захист прав споживача шляхом визнання недійсним кредитного договору. В обґрунтування позовних вимог, що викладені в зустрічному позові ОСОБА_2 посилається на те, що кредитний договір між нею та АТ «Райффайзен Банк Аваль» укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для визнання його недійсним. Позивач вважає, що на правовідносини, що випливають з кредитного договору розповсюджуються норми законодавства України про захист прав споживачів. П.п. 2.4. ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб має право на належну якість продукції та обслуговування і необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця). На думку позивача кредитний договір не відповідає вимогам законодавства України, що регулює захист прав споживачів. Відповідачем позивачу не було надано необхідної інформації та оригіналів кредитного договору. В кредитному договорі відсутній детальний розпис вартості кредиту для споживача (перелік, розмір і база розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісій за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо.). Крім того, АТ «Райффайзен Банк Аваль», у порушення п. 3.8. Правил, під час укладання договору не попередив ОСОБА_2, що валютні ризики під час виконання зобов'язання за кредитом несе відповідач, не надав інформації щодо методики, яка використовується АТ «Райффайзен Банк Аваль» для визначення валютного курсу, строків і комісії, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. Позивач вказує, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, то такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, та просив його задоволити і стягнути з ОСОБА_2 загальну заборгованість за кредитним договором у розмірі 288 949, 36 грн. та просив звернути стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно - земельну ділянку, розміром 0,3400 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3. Також представник позивача просив стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати по справі. З приводу зустрічного позову, представник позивача вказував, що позов вони не визнають і просять суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі, оскільки він не обґрунтований і не базується на нормах чинного законодавства України. Також представник позивача вказував, що ОСОБА_2 пропустила строки позовної давності при зверненні до суді з відповідним позовом.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов не визнав і вказував на відсутність підстав для його задоволення. Також він повністю підтримав зустрічний позов, посилаючись на викладені в ньому обставини, і просив суд його задоволити.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, належним чином, відповідно до вимог чинного ЦПК України повідомлені про час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Зі згоди представника позивача (письмова заява) суд ухвалює судове рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача ОСОБА_2, вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» уклав з ОСОБА_2, 11 червня 2008 року, у письмовій формі, кредитний договір № 354411/7955/0151-08. Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_2 було надано споживчий кредит в сумі 25 000 доларів США строком на 120 місяців з кінцевим строком погашення 11.06.2018 року. Процентна ставка за умовами договору становила 14 % річних. В подальшому кредитний договір було внесено зміни Додатковою угодою № 1 від 08.09.2010 року. Відповідно до змін на період з 17.09.2010 року по 16.09.2011 року було зменшено розмір щомісячних платежів (відстрочка сплати процентів). ОСОБА_2 взяла на себе за кредитним договором зобов'язання та у встановлені терміни добровільно не виконує умови договору, тому станом на 17.06.2011 рік у неї утворилась заборгованість 201 910,87 грн. Станом на 25.01.2012 року у ОСОБА_2 утворилась заборгованість по кредиту в сумі 288 949 грн. 36 коп., що згідно курсу НБУ станом на 25.01.2012 року в доларовому еквіваленті становить 36 164, 78 дол. США: поточний залишок по кредиту - 179150,17 грн. (доларовий еквівалент 22422,36 дол. США), сума нарахованих відсотків за кредитом 548,18 грн. (доларовий еквівалент 68,61 дол. США), прострочені платежі 28621,30 грн. (доларовий еквівалент 3582,23 дол. США), нарахована пеня за прострочені платежі 80629,71 грн. (доларовий еквівалент 10091,58 дол. США). Курс НБУ станом на 25.01.2012 року - 7,9898 грн. за 1 долар США.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з положеннями ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71(позика), якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти ) у строк і в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

В ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та умов Цивільного кодексу.

Таким чином, при викладених обставинах, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не повертає кредитодавцю позику у порядку і у строки, відповідно до укладеного між ними кредитного договору, позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і позов в цій частині підлягає задоволенню.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 13.06.2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено Іпотечний договір. За умовами кредитного договору ОСОБА_2 повинна була здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними щомісячними платежами відповідно до графіка погашення. Предметом іпотеки є нерухоме майно - земельна ділянка, розміром 0,3400 га, кадастровий № 7124387000:03:000:00:41, яка надана для ведення особистого підсобного господарства і розташована за адресою Черкаська область Уманський район с. Ропотуха. Згідно договору іпотеки експертна вартість предмету іпотеки складає 176 290 грн.

В ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та умов Цивільного кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватись порукою. А в ч. 1 ст. 547 ЦК України вказано, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язань вчиняється у письмовій формі.

Згідно ст. 1 Закону України „Про іпотеку" :

іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону ( ч. 1 ст. 12 ЗУ „Про іпотеку" - у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, при викладених обставинах, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не повертає кредитодавцю позику у порядку і у строки, відповідно до укладеного між ними кредитного договору і дані зобов'язання забезпечені іпотекою, позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і позов в цій частині підлягає до часткового задоволення (окрім вимоги, щодо визначення початкової ціни реалізації предмету іпотеки на рівні 90 % від її вартості, визначеної на підставі оцінки відповідно до вимог чинного законодавства України. ). В п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказано, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам, як ст. 39 ЗУ «/Про іпотеку», так і положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України, тобто обов'язково вказується початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Зустрічний позов ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» про захист прав споживача шляхом визнання недійсним кредитного договору не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Згідно ч.1ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі

Відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові

Відповідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Вказане повторно закріплено у ст. 627 ЦК України.

Таким чином, відповідно до вищенаведеної норми права сторони є вільними в укладанні договору і є вільними в виборі умов договору.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається в т.ч. на ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені по узгодженню сторін і погодженні ними, і умови, які є обов'язковими у відповідності з актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет КМУ).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. При цьому згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до статті 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж Декрету.

Відповідно до пункту 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене постановою Правління НБУ N 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 року за N 730/5921), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

- неторговельні операції з валютними цінностями;

- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року N 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, - здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України. Тобто, у зв'язку з наведеним - надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору. Відповідна позиція викладена в п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». Також в п. 13 вищевказаної Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 зазначено, що : « … Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» надання (отримання) споживчих кредитів у іноземній валюті на території України забороняється. У зв'язку із зазначеним суди повинні виходити з того, що договір, предметом якого є споживчий кредит в іноземній валюті, укладений після набрання чинності Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», за позовом заінтересованої особи може бути визнаний судом недійсним. …». Крім того в п. 14 вищевказаної постанови вказано, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048-1052, 1054-1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

На позивача покладений обов'язок довести в суді ті обставини, на які він посилається в своїй позовній заяві із врахуванням підстав і предмету позову і відповідно, що є підстави для застосування до спірних правовідносин положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про захист прав споживачів», тощо. Тобто, відповідно до вимог ст.. 10 ЦПК України - позивач повинна була довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 ЦПК України, зазначені нею обставини. Однак таких доказів вона не надала і не ставила питання в судовому засіданні про їх витребування. Таким чином, при викладених обставинах, у зв'язку з тим, що позивач не довела тих обставин, на які вона посилаються в своїй позовній заяві - позов не підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. Тому документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем при подачі позовної заяви повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Беручи до уваги відповідні положення п.п. 11,13,14,22,35,37,42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»., керуючись ст.ст.. 1,12,33,39 Закону України „Про іпотеку ", ст. ст. 6,11, 16,203,257, 509, 526,546,547,553,554,590,1049, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60,208, 209, 212, 214, 215,224-226 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» загальну заборгованість за кредитним договором № 354411/7955/0151-08 від 11 червня 2008 року в сумі 288 949 грн. 36 коп. (двісті вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок дев'ять гривень тридцять шість копійок), що згідно курсу НБУ станом на 25.01.2012 року (7,9898 грн. за 1 долар США) в доларовому еквіваленті становить 36 164, 78 дол. США.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 354411/7955/0151-08 від 11 червня 2008 року в сумі 288 949 грн. 36 коп. (двісті вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок дев'ять гривень тридцять шість копійок) в доларовому еквіваленті становить 36 164, 78 дол. США: поточний залишок по кредиту - 179150,17 грн. (доларовий еквівалент 22422,36 дол. США), сума нарахованих відсотків за кредитом 548,18 грн. (доларовий еквівалент 68,61 дол. США), прострочені платежі 28621,30 грн. (доларовий еквівалент 3582,23 дол. США), нарахована пеня за прострочені платежі 80629,71 грн. (доларовий еквівалент 10091,58 дол. США), що згідно курсу НБУ станом на 25.01.2012 року (7,9898 грн. за 1 долар США) - звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: земельну ділянку, розміром 0,3400 га, кадастровий номер 7124387000:03:000:00:41, яка надана для ведення особистого підсобного господарства і розташована за адресою: України Черкаська область Уманський район с. Ропотуха і належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом реалізації її на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкові ціну реалізації предмету іпотеки встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У задоволені зустрічного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» витрати по оплаті судового збору в розмірі - 2889,49 грн. та витрати по оплаті ІТЗ -120 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10-и днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Ю.В. Резнік