Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" жовтня 2006 р. Справа №44/221-06
судова колегія у складі:
головуючого судді Токара М.В., судді Лакізи В.В., судді Шепітько І.І.
при секретарі Саутенко К.О.
за участю представників сторін:
позивача - Юрченко С.О. (доручення у справі)
відповідача -ОСОБА_1. (доручення у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. №3387Х/1-11 на рішення господарського суду Харківської області від 30.08.06р. по справі №44/221-06
за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 82241,65грн. та визнання договору недійсним
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 30.08.2006р. по справі №44/221-06 (суддя Дюкарєва С.В.) позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди приміщення від 28.10.2005р. та стягнення 48265,65грн. коштів, сплачених в рахунок орендної плати, та 33976грн. нанесених збитків в зв'язку із необґрунтованістю позовних вимог та відсутністю підстав для їх задоволення.
Позивач із рішенням місцевого господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача в повному обсязі, посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом були неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права.
Відповідач вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів розглянула апеляційну скаргу, перевірила матеріали справи, заслухала представників сторін і встановила наступне.
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просив господарський суд Харківського області визнати недійсним договір оренди приміщення від 28.10.2005р., укладений сторонами та стягнути з відповідача 48265,65грн. коштів, сплачених в рахунок орендної плати та 33976грн. нанесених збитків, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що при укладенні сторонами договору оренди від 28.10.2005р. були порушені вимоги статті 203 Цивільного кодексу України, а договір суперечить Закону України «Про інформацію», зокрема статті 23 зазначеного Закону, яким визначено поняття інформації про особу, оскільки пред'явлений орендодавцем ОСОБА_2 паспорт громадянина України серії МК№НОМЕР_1, виданий Київським РВХМУ УМВС України в Харківській області ІНФОРМАЦІЯ_1., був недійсним.
Рішенням господарського суду Харківської області від 30.08.2006р. по справі №44/221-06 позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог в зв'язку з відсутністю підстав для визнання договору оренди від 28.10.2005р. недійсним, тобто в зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог та відсутністю підстав для їх задоволення.
Позивач із рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
При цьому позивач посилається, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права.
Зокрема, позивач зазначає, що відповідачем при укладені договору оренди від 28.10.2005р. та його нотаріальному посвідченні був наданий недійсний паспорт, а тому нотаріус не міг встановити особу орендодавця.
Зазначені обставини не були досліджені судом належним чином при прийнятті оскаржуваного рішення та їм не була надана належна правова оцінка.
Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину.
Такими вимогами зокрема є:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як вбачається з аналізу частин першої-третьої, п'ятої та шостої статті 203 Цивільного кодексу України, при укладенні договору оренди від 28 жовтня 2005року, сторонами не були порушені вимоги цивільного законодавства, а саме:
·Зміст правочину не суперечить цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
·Особа, яка вчиняла правочин мала необхідний обсяг цивільної дієздатності;
·Волевиявлення учасників правочину були вільними і відповідали їхній внутрішній волі;
·Право чин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до ч. 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а позивач посилається на порушення відповідачем при укладенні договору оренди та його нотаріальному посвідченню норм Закону України «Про інформацію», але зазначений закон не є актом цивільного законодавства.
Крім того, посилання позивача на недійсність паспорта відповідача не позбавляє останнього необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки відповідно до статті 34 Цивільного кодексу України особа, яка досягла вісімнадцяти років має повну цивільну дієздатність обмеження дієздатності або визнання особи недієздатною можливе не інакше як за рішенням суду (статті 36, 39, 40 Цивільного кодексу України). Таким чином, навіть відсутність паспорту не позбавляє особу цивільної дієздатності, а значить і не може бути підставою для визнання недійсним правочину.
З урахуванням викладеного судова колегія дійшла висновку, що господарський суд Харківської області обґрунтовано дійшов висновку при прийнятті оскаржуваного рішення про відсутність підстав для визнання договору оренди приміщення від 28 жовтня 2005року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального ОСОБА_3., зареєстрованого у реєстрі за №НОМЕР_2 (а.с. 12-14) недійсним, а також відсутність підстав для стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 48265,65грн. коштів, сплачених в рахунок орендної плати та 33976грн. на несених збитків.
На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2006р. по справі №447/221-06 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2006р. по справі №44/221-06 залишити без змін.
Головуючий суддя (підпис) Токар М.В.
Суддя (підпис) Лакіза ВВ.
Суддя (підпис) Шепітько І.І.