Дата документу 02.10.2012
Справа № 212/12190/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.10.2012 року Ленінський районний суд м. Вінниці в складі : головуючого судді Кашпрука Г.М.,
секретаря Липовської Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи ОСОБА_3, про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом скасування реєстрації, -
ВСТАНОВИВ :
В Ленінський районний суд м. Вінниці звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи ОСОБА_3, про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом скасування реєстрації.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником 83/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1. Решта будинку належить на праві власності її синові -ОСОБА_3. У 1984 році син позивача одружився з ОСОБА_2, і після реєстрацію шлюбу відповідач була прописана у вказаному будинку. З грудня 1999 року шлюб між відповідачем та ОСОБА_3 розірвано. З цього часу відповідач не проживає у вказаному помешканні, не оплачує житлово-комунальні послуги та інші витрати з утримання квартири, не приймає участі у спільному побуті. Всі витрати з утримання будинку несе позивач. Оскільки відповідач не проживає у житловому приміщенні більше десяти років, це і стало підставою для звернення до суду.
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, до початку розгляду справи по суті надала заяву, в якій просять розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, до початку розгляду справи по суті надала суду заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, проти задоволення позову не заперечувала.
Суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність сторін без фіксації судового засідання технічними засобами.
В ході розгляду справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину по закону ОСОБА_1 є власником 2/3 частин будинку по АДРЕСА_1. Власником 1/3 частини є ОСОБА_3.
Згідно з адресною довідкою від 03.07.2012 року ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 22.01.1985 року.
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 16.03.2009 року серії І-АМ №НОМЕР_1 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано, про що в книзі реєстрації розірвання шлюбів зроблено актовий запис № 1655 від 07.12.1999 року.
Згідно з довідкою квартального комітету мікрорайону Центральний від 07.07.2012 року за № 327 ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не проживає.
Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, а ч. 4 даної статті зазначає, що право приватної власності є непорушним, що також закріплено і в ч. 1 ст. 321 ЦК України, яка вказує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений його чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст.71 ЖК Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст.72 ЖК Української РСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 не проживає у будинку АДРЕСА_1 з 1999 року, тобто відсутня за вказаною адресою більше шести місяців, не оплачує житлово-комунальні послуги та інші витрати з утримання квартири, не приймає участі у спільному побуті, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позову в частині усунення перешкод ОСОБА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила користування житловим приміщенням.
Однак, вимога про зняття з реєстраційного обліку не підлягає задоволенню, так як відповідно до ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання»зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. В даному випадку суд не є уповноваженим органом, який здійснює зняття з реєстраційного обліку.
У відповідності до положень статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої винесено судове рішення, суд присуджує з іншої сторони відшкодувати понесені нею судові витрати, які документально підтверджені.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 71, 72 ЖК Української РСР, ст.ст. 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ :
Позов задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 107,30 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після його проголошення.
Суддя: