РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Головуючий суду першої інстанції:Воробйова С.О.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМакарчук Л.В.

СуддівКурської А.Г., Горбань В.В.

При секретаріТорєханові С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя АР Крим до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, ОСОБА_8 про зобов'язання знести самочинну будову, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 02 червня 2011 року, 22-ц/0190/4324/2012

В С Т А Н О В И Л А :

14 вересня 2010 року Желєзнодорожна районна рада м. Сімферополя АР Крим звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, ОСОБА_8 про зобов'язання знести самочинно побудований двоповерховий будинок-магазин літ. «Ц» з мансардним поверхом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

21 грудня 2010 року позивач уточнив позовні вимоги та просив притягнути до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_7 та зобов'язати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за свій рахунок знести самочинно побудований двоповерховий будинок-магазин літ. «Ц» з мансардним поверхом. (а.с.40).

Ухвалою Залізничного райсуду м.Сімферополя АР Крим від 21.12.2010 року у якості співвідповідача по справі було залучено ОСОБА_7. (а.с.43).

31.12.2010 року Желєзнодорожна районна рада м. Сімферополя АР Крим знову уточнила позовні вимоги та просила зобов'язати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за свій рахунок знести самочинно побудований двоповерховий будинок-магазин літ. «Ц» з мансардним поверхом. (а.с.46-47).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до ст.41 Закону України «Про місцеве самоврядування» районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують , виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах і межах, що визначаються міськими радами. Рішенням 11 сесії Сімферопольської міської ради п'ятого скликання від 24 листопада 2006 року №123 «Про визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють районі в містах і їх виконавчі органи» повноваження по зносу у порядку, встановленому законодавством, у тому числі з пред'явленням позовних заяв до суду про знос самочинно побудованих об'єктів нерухомого майна віднесені до компетенції районних рад та їх виконавчих органів.

ОСОБА_6, ОСОБА_7 здійснили будівництво будівлі літ. «Ц» АДРЕСА_1 без дозволу на виконання будівельних робіт інспекції ДАБК, а саме без документів, які підтверджують законність вищезазначеного будівництва. Співробітниками ДАБК у м. Сімферополі АР Крим по даному факту була проведена перевірка, у результаті якої 30 серпня 2010 року відносно ОСОБА_6, було винесено постанову №2495 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 96 КУпАП та накладений штраф у розмірі 340 грн.

Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 02 червня 2011 року позовні вимоги Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя задоволено. Зобов'язано ОСОБА_6, ОСОБА_7 знести за власний рахунок самочинно побудований двохповерховий будинок - магазин літ. «Ц» з мансардним поверхом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду, вважає рішення суду таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для вирішення справи. Зазначає, що судом порушено норми процесуального права щодо своєчасного повідомлення про розгляд справи, крім того вважає, що Желєзнодорожна міська рада м.Сімферополя є неналежним позивачем у справі, оскільки районні в містах ради не вповноважені на пред'явлення позовів про знос самочинного будівництва, такі повноваження делеговані виконавчим комітетам. Також вимоги про знесення самочинної будівлі не були заявлені і КП ЖЕО Желєзнодорожного району м.Сімферополя, яке є землекористувачем. Крім того, йому не видавалося припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудування, не надавався строк для добровільного виконання припису, що є порушенням ст.38 ч.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності, який набрав чинності 17.02.2001 року. Крім того, він не є власником нежитлового приміщення літ. «Х», яке він продав ОСОБА_6, а є власником нежитлового приміщення літ. «Н», а доказів того, що він здійснював самочинне будівництво в матеріалах справи не міститься.

Згідно з ч.1. ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, тому судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника Інспекції ДАБК в АР Крим, представника позивача, відповідачів, повідомлених про час та місце розгляду згідно з вимогами ст. 74 - 76 ЦПК України.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення третьої особи ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача - Желєзнодорожної районної ради м.Сімферополя АР Крим про знесення самочинної будови, зведеної відповідачами без належних дозвільних документів та на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, є обґрунтованими та засновані на законі.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Із матеріалів справи, зокрема із довідки начальника КРП «СМ БРТІ» від 23.11.2010 року наданої на запит суду першої інстанції вбачається, що за матеріалами інвентаризаційної справи по АДРЕСА_1 станом на 24.09.2010 року громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_6 побудовано самовільно на місці нежитлових приміщень - літ. «Х», «Н» двоповерхова споруда літ. «Ц» з мансардним поверхом загальною площею 293,2 кв.м, жилою площею 66,6 кв.м, загальною площею по нежилим приміщенням 63,4 кв.м (а.с.34).

Згідно з частиною сьомою статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, чинне законодавство не визнає самочинне будівництво об'єктом правового захисту, крім передбаченого частиною третьою статті 376 ЦК України випадку, а тому правовими наслідками самочинного будівництва, в разі звернення до суду з позовом відповідного органу, є або знесення такого будівництва, або проведення відповідної його перебудови. Право на звернення до суду з таким позовом закон надає, зокрема, й відповідному органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 12 Перехідних Положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах

другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. (Абзац перший пункту 12 розділу X із змінами, внесеними згідно із Законами N 3123-VI ( 3123-17 ) від 03.03.2011, N 4226-VI ( 4226-17 ) від 22.12.2011).

Із копії рішення Сімферопольської міської ради 11-ї сесії V - го скликання №123 від 24.11.2006 року, яке було чинним на час пред'явлення позову - 11.09.2010 року, «Про визначення обсягу та меж повноважень, які здійснюють районні у місті ради та їх виконавчі органи, розмежовування повноважень між виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами Сімферопольської міської ради та міським головою» вбачається, що повноваженнями щодо пред'явлення позовів про знос самочинно збудованих об'єктів нерухомого майна наділено виконавчі комітети районних рад та Інспекція ДАБК. (а.с.38-39)

Крім того, на запит апеляційного суду здійсненого в межах повноважень, передбачених ст.10 ч.4 ЦПК України, головою Железнодорожної районної ради м.Сімферополя Бахаревим Г.С. було надіслано належним чином завірену копію рішення Сімферопольської міської ради 11-ї сесії V - го скликання №123 від 24.11.2006 року, у якій зазначено, що повноваженнями щодо пред'явлення позовів про знос самочинно збудованих об'єктів нерухомого майна Сімферопольська міська рада наділила виконавчі комітети районних рад та Інспекцію ДАБК.

Таким чином, Желєзнодорожна районна рада м.Сімферополя є не належним позивачем по даній справі, оскільки з вимогами про знос самочинної будівлі вправі були звернутись виконавчий комітет Железнодорожної районної ради або Інспекція ДАБК.

Проте, суд першої інстанції не перевірив належним чином повноваження Железнодорожної районної ради м.Сімферополя, чим порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

На підставі викладено, судова колегія вважає, що оскільки Желєзнодорожна районна рада м.Сімферополя є неналежним позивачем у справі, а тому у задоволенні її позову слід відмовити як неналежному позивачеві.

Допущені судом порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення спору, а тому відповідно до п.4 ч.1, ч.3 ст.309 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303 п.4 ч.1, ч. ст.305, ч.3 ст. 309, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 02 червня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя АР Крим до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, ОСОБА_8 про зобов'язання знести самочинну будову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.