24.09.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц/2190/2704/12 Головуючий в суді 1 інстанції:Головко О.В. Категорія: 27 Доповідач: Вейтас І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :

головуючого: Цуканової І.В.

суддів: Радченка С.В.

Вейтас І.В.

при секретарі: Лукашевич Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 23 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»про захист прав споживача та визнання незаконною підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, -

встановила:

В жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання частини кредитного договору недійсним та зобов'язання зменшити відсоткову ставку, зазначаючи, що 21 листопада 2007 року він уклав із ПАТ КБ "Приватбанк", кредитний договір, за умовами якого отримав кредит у розмірі 77412, 46 грн. для придбання автомобіля марки DAEWOO 2007 року випуску зі сплатою 1,43% на місяць (17,16% річних) за користування кредитними коштами строком до 20.11.2014 року.

У серпні 2011 року йому стало відомо, що ПАТ КБ "Приватбанк" змінив розмір відсоткової ставки за користування кредитом і в зв'язку з цим нарахував йому заборгованість за кредитним договором. Згоди на підвищення процентної ставки позивач не надавав та не був повідомленим належним чином про її підвищення.

Вважаючи такі дії банку незаконними, вчиненими в порушення вимог ст.10561 ЦК України та Закону України "Про захист прав споживачів", позивач просив суд визнати збільшення процентної ставки до рівня 27,48% річних за кредитним договором № HES0AN02196429 від 21.11.2007 року незаконною, зобов'язати ПАТ КБ "Приватбанк" здійснити перерахунок процентної ставки з 27,64% річних до 17,16% річних за вказаним договором та визнати п.7.5 кредитного договору від 21.11.07р. недійсним.

Рішенням суду від 23 квітня 2012 року позов задоволено в повному обсязі, вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, зазначаючи, що висновки суду в спірних правовідносинах не відповідають обставинам справи та суперечать нормам цивільного законодавства і умовам укладених сторонами угод.

В письмових заперечення на апеляційну скаргу представник позивача, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить її відхилити, рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «Приватбанк»підтримала свою апеляцію в повному обсязі та уточнила, що просить скасувати рішення в повному обсязі, в тому числі і в частині визнання недійсним пункту 7.5. кредитного договору, оскільки рішення вцілому винесено з порушенням норм матеріального права.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення апеляції заперечувала, вважає, що рішення постановлено відповідно до діючих норм законодавства.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 21.11.2007 року між ОСОБА_3 та «Приватбанк», нині ПАТ КБ «Приватбанк»було укладено кредитний договір № HES0AN02196429, за яким «Приватбанк»зобов'язався видати ОСОБА_3 на строк з 21.11.2007 року по 20.11.2014 року включно, грошові кошти у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 77412,46 грн., зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,43% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Договором передбачено, що щомісячний платіж погашення заборгованості за кредитним договором становить 1271,61 грн., що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди. (а.с.7-9).

Відповідно до п. 2.3.1 вказаного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів до вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що зміна відсоткової ставки за кредитом відбулася не в наслідок волевиявлення однієї із сторін, а через збільшення облікової ставки НБУ, зміну курсу долара США та гривні та зміну середньозваженої ставки по кредитах банків у відповідній валюті (по статистиці НБУ).

Як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, представник ПАТ КБ «Приватбанк»вказував, що 26.12.2008 року ПАТ «КБ «ПриватБанк», реалізуючи своє право на підвищення процентної ставки, направив лист на адресу ОСОБА_3 про те, що згідно умов кредитного договору, починаючи з 01.02.2009 року відсоткова ставка за кредитним договором, який укладено між ним та банком, складатиме 27,48% на рік. На підтвердження направлення даного листа апелянтом надано реєстр рекомендованих листів.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 в частині визнання збільшення процентної ставки за кредитним договором незаконною, суд виходив з того, що дії відповідача щодо зміни в односторонньому порядку розміру процентів за користування кредитом суперечать Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського викладу та кредитного договору в односторонньому порядку".

Проте до такого висновку прийшов, допустивши порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

10 січня 2009 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку».

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»від 30 березня 2012 року № 5 при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемним. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку»від 12 грудня 2008 року, яким Цивільний Кодекс доповнено ст..1056-1, набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Посилання суду першої інстанції, що фактичне збільшення процентної ставки за кредитним договором відбулося з 1 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» є помилковим, оскільки головою правління ПАТ КБ «ПриватБанк»розпорядження «Про зміну процентної ставки по діючим кредитам бізнесу «Іпотечне кредитування», «Авто в кредит», виданих в гривнях»видано 25 грудня 2008 року, тобто до набрання чинності указаного вище закону; повідомлення про це надіслано споживачу згідно з вимогами ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, ПАТ КБ «ПриватБанк»рішення про підвищення процентної ставки за кредитним договором було прийнято до набрання чинності законом, відповідно до якого умова договору щодо права банка змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст..16 ЦК України такого способу захисту, як визнання незаконною збільшення процентної ставки, цивільним законодавством або договором не передбачено.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині визнання збільшення процентної ставки за кредитним договором незаконною та постановити нове, яким відмовити в задоволенні цієї частини позову.

Визнаючи недійсним п.7.5 кредитного договору, яким передбачено при достроковому (як повному, так і частковому) погашенні кредиту Позичальником стягнення з нього додаткової сплати на користь Банку за користування кредитом 2% від суми кредиту, що погашається достроково, суд першої інстанції послався на те, що даний пункт договору суперечить положенням ч.8 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів». Однак такий висновок суду є хибним.

Частину 8 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів»згідно із Законом № 3795-VI від 22.09.2011 року було доповнено абзацом 5 відповідно до якого кредитодавцю забороняється встановлювати споживачу будь-яку додаткову плату, пов'язану з достроковим поверненням споживчого кредиту. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає сплату споживачем будь-якої додаткової плати у разі дострокового повернення споживчого кредиту, є нікчемною.

Однак, в редакції ЗУ «Про захист прав споживачів», чинній на час укладення договору кредиту 21.11.2007 року, такого обмеження не було. Таким чином п.7.5. кредитного договору не суперечив положенням ЗУ «Про захист прав споживачів»та немає підстав визнавати його недійсним.

Таким чином, переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст. 316 ЦПК України колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 23 квітня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_3 у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий :

Судді: