Справа № 22-1940/2006р. Головуючий в 1 інстанції:
Матюшко О.І. Категорія 40
Доповідач: Кузнєцова О.А.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року вересня місяця 11 дня колегія суддів судової
палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Капітан І.А.
суддів Кутурланової О.В.
Кузнецової О.А.
при секретарі Дибі Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, встановлення трудового стажу, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати, відшкодування моральної - шкоди, встановлення трудового стажу, третя особа Голопристанський районний центр зайнятості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,
встановила:
В липні 2005 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що вона в період з 01.07.2003 року по 01.11.2004 року працювала перукарем у ПП ОСОБА_1 в перукарні "ІНФОРМАЦІЯ_1" із заробітною платою у розмірі 30 відсотків від прибутку з утриманням з неї оплати зборів на обов"язкове пенсійне та соціальне страхування. Після звільнення вона отримала трудову книжку без відповідних записів про прийняття та звільнення з роботи, .у зв"язку з чим просила суд зобов"язати ОСОБА_1 зробити відповідні записи до трудової книжки, стягнути на її користь 17 60 грн. заробітної плати, 500 грн. не отриманої допомоги по безробіттю, 5000 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В липні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що він в період з 31.05.2002 року по 01.11.2004 року працював перукарем у ПП ОСОБА_1 в перукарні "ІНФОРМАЦІЯ_1" із заробітною платою у розмірі ЗО відсотків від прибутку з утриманням з нього оплати зборів на обов"язкове пенсійне та соціальне страхування. Після звільнення він отримав трудову книжку без відповідних записів про прийняття та звільнення з роботи, у зв"язку з чим просив суд зобов"язати ОСОБА_1 стягнути на його користь матеріальну шкоду в сумі 3190 грн., 500 грн. не отриманої допомоги по безробіттю, 5000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
25.09.2005 року ОСОБА_2 доповнив свої позовні вимоги та просив суд зобов"язати ОСОБА_1 зробити відповідні записи до трудової книжки.
Ухвалою Голопристанського районного суду від 29.08.2005 року позовні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 об"єднані в одне провадження.
Ухвалами суду від 29.09.2005 року та 12.10.2005 року закрито провадження по справі в частині стягнення на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 3190 грн. та не отриманої допомоги по безробіттю в сумі 500 грн., а також в частині стягнення на користь ОСОБА_3 заробітної плати в сумі 17 60 грн. та не отриманої допомоги по безробіттю в сумі 500 грн.
В травня 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на те, що їх неправомірними діями, що виразилися в приниженні її честі, гідності та ділової репутації позивачу заподіяно моральну шкоду, розмір якої вона визначила в сумі 1690 грн.
Судом до участі в справі в якості третьої особи притягнутий Голопристанський районний центр зайнятості.
Справа розглядалась неодноразово. Останнім рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 25.05.2005 року позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов"язано ОСОБА_1 заповнити трудову книжку ОСОБА_2, як працівнику, що шукає роботу вперше, та внести записи: 31.05.2002 року - прийнятий на посаду майстра-перукаря у ПП ОСОБА_1 "ІНФОРМАЦІЯ_1"; 01.11.2004 року - звільнений з посади майстра-перукаря ПП ОСОБА_1 "ІНФОРМАЦІЯ_1" по п.1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін). В задоволені інших позовних вимог відмовлено.
Зобов"язано ОСОБА_1 заповнити трудову книжку ОСОБА_3, внести записи: 01.07.2003 року - прийнята на посаду майстра-перукаря у ПП ОСОБА_1 "ІНФОРМАЦІЯ_1"; 01.11.2004 року - звільнена з посади майстра-перукаря ПП ОСОБА_1 "ІНФОРМАЦІЯ_1" по п.1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін). В задоволені інших позовних вимог відмовлено.
Зобов"язано Голопристанський районний центр зайнятості підтвердити підписом посадової особи центру зайнятості та засвідчити печаткою записи, здійснені відповідачем ОСОБА_1 у трудових книжках ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням суду, просить його скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Письмові заперечення в суд апеляційної інстанції не надходили.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов"язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов"язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі.Однак трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між позивачами та відповідачем виникли трудові правовідносини, хоча між сторонами і не укладався трудовий договір в письмовій формі, як того вимагає ст. 24 КЗпП України, оскільки, як зазначив Пленум Верховного Суду України в п. 7 постанови від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", фактичний допуск до роботи вважається укладанням трудового договору, незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене,. якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.
Також судом правильно встановлений період перебування позивачів в трудових правовідносинах з відповідачем відповідно до записів, зроблених в медичних книжках ОСОБА_3 та ОСОБА_2, оскільки згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України відповідач не надала суду переконливих доказів, які б підтвердили її доводи про роботу позивачів у перукарні "ІНФОРМАЦІЯ_1" у якості практикантів, а також спростовували вказані дати прийняття та звільнення з роботи позивачів, а судом такі обставини і докази не встановлені.
Відповідно до п.1.4 та п.2.2 "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників", затверджених наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року та п. 2.20-1 вказаної Інструкції, суд першої інстанції правильно зобов"язав ОСОБА_1 внести записи до трудових книжок позивачів про прийняття та звільнення їх з роботи та Голопристанський районний центр зайнятості підтвердити підписом посадової особи записи, внесені у трудові книжки фізичною особою-приватним підприємцем ОСОБА_1
Також колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову в задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди, оскільки в ході судового розгляду справи підтвердився факт порушення з боку відповідача ОСОБА_1 вимог законодавства про працю щодо
порядку укладання трудових договорів та порядку ведення трудових книжок.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду обставинам справи до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами, і такі, що висновки суду не спростовують.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, що могли б слугувати підставою для скасування чи зміни рішення суду не встановлено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: