Справа № 11а- 971/2006 Головуючий в 1 інстанції: Коваль В.О.
Категорія ст. ст. 297,15 ч.2,297 КК України Доповідач: Гемма Ю.М.
УХВАЛА
іменем України
10 жовтня 2006 року м.Херсон
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого: Бугрименка В.Г. суддів : Гемми Ю.М., Заіченка В.Л. з участю прокурора: Литвиненка О.О. засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Великоолександрівеького районного суду Херсонської області від 12 грудня 2005 року,
встановила: Цим вироком:
ОСОБА_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше судимий: 30.08.2004р. за ст. ст. 185 ч. 2, 185 ч.З, 70 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, засуджений за ст. 297 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ст.ст. 15 ч.2, 297 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено покарання 2 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднана не відбута частина покарання за попереднім вироком і остаточно призначено покарання З роки 6 місяців позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі. Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 21.04.2005 року.
ОСОБА_2, уродженець м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянин України, раніше не судимий, засуджений за ст. 297 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ст.ст. 15 ч.2, 297 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання 2 роки позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.
Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 21.04.2005 року. За вироком суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2, визнано винними та засуджено за вчинення таких злочинів.
1. У період із березня 2005 року по 03 квітня 2005 року, із могили, яка знаходиться на території кладовища в ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, переслідуючи мету викрадення предметів, що знаходяться в місті поховання, шляхом підриву могили, таємно викрали дві металеві плити, чим завдали потерпілій ОСОБА_4 матеріальні збитки на суму 150 грн.
2. Крім того, вони ж, на початку березня 2005 року, за попередньою змовою між собою, переслідуючи мету викрадення предметів, що знаходяться в місті поховання, шляхом підриву могили, таємно викрали металевий швелер, чим завдали потерпілій ОСОБА_5 матеріальні збитки на суму 75 грн.
3. Вони ж, на початку березня 2005 року, за попередньою змовою між собою, із могили ОСОБА_6, яка знаходиться на території кладовища ІНФОРМАЦІЯ_1, переслідуючи мету викрадення предметів, що знаходяться в місті поховання, шляхом підриву могили, таємно викрали металевий швелер, чим завдали потерпілій ОСОБА_5 матеріальні збитки на суму 75 грн.
4. На початку березня 2005 року, вони ж, за попередньою змовою між собою, переслідуючи мету викрадення предметів, що знаходяться в місті поховання, пошкодили надмогильну плиту на могилі ОСОБА_7, звідки намагалися витягти та викрасти металевий швелер, але не змогли, бо він був дуже зацементований, зіпсувавши при цьому зовнішній вигляд пам'ятника, чим потерпілій ОСОБА_8 завдали моральну шкоду.
В поданих апеляціях;
· прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій засуджених, вид та розмір призначеного їм покарання, порушує питання про зміну вироку суду щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2, посилаючись на те, що в порушення вимог ст.З34 КПК України суд у мотивувальній частині вироку не вказав, з чиїх саме місць поховань вчинені крадіжки металевих предметів. Просить у формулюванні обвинувачення вказати, що по першому епізоду крадіжка вчинена з місця поховання ОСОБА_9, а по другому епізоду з місця поховання ОСОБА_10;
· засуджений ОСОБА_2 в апеляції з доповненнями, не оспорюючи доведеність своєї вини, посилається на суворість призначеного йому покарання. Вважає, що судом не в повній мірі враховані обставини, що пом'якшують його покарання, зокрема, що він раніше не судимий, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, задовільну характеристику, відсутність претензій з боку потерпілих, вчинення ним злочину через відсутність грошей, що він має робочу спеціальність. Стверджує, що він страждає на психічну хворобу, однак суд відмовив йому в призначенні відповідної експертизи. Крім того, йому не було надано право на допит потерпілих. З урахуванням наведено, просить змінити вирок, пом'якшивши призначене йому покарання із застосуванням ст.69 КК України з обранням його без позбавлення волі;
· адвокат ОСОБА_3, не оспорюючи доведеність вини засудженого ОСОБА_1, просить пом'якшити тому покарання з обранням його без позбавлення волі з урахуванням установленим по справі пом'якшуючих покарання обставин - каяття у вчиненому і сприянні розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім, що він не є ініціатором злочину, відсутністю можливостей працевлаштуватися.
Іншими учасниками судового розгляду вирок щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не оскаржується.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та вважав за необхідне апеляції засудженого ОСОБА_2 і адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, пояснення засуджених: ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію, ОСОБА_1 про підтримання апеляції його захисника, їхнє останнє слово, в якому вони просили пом'якшити призначене їм покарання з обранням його без позбавлення волі, перевіривши матеріали справи і доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню частково, а апеляції засудженого ОСОБА_2 і адвоката ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Доведеність вини ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, за викладених у вироку обставин, та правильність кваліфікації дій засуджених за ст. ст. 297, 15 ч.2, 297 КК України, в апеляціях не оспорюються.
Доводи засудженого ОСОБА_2 і адвоката ОСОБА_3 про те, що суд призначив засудженим надто суворе покарання, є необгрунтованими.
Обираючи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вид та міру покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про особи винних, вік засуджених, обставини, що пом'якшують їх покарання - щире каяття у вчиненому, вчинення ОСОБА_1 злочину неповнолітнім, на які є посилання в апеляціях, та обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_1 - рецидив злочину. Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 протягом іспитового строку вчинив новий умисний злочин, ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя. З урахуванням конкретних обставин справи, характеру злочинних дій, суд обґрунтовано призначив засудженим покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 297 КК України, яке на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для їхнього виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення їм покарання, як про це ставиться питання в апеляціях, колегія суддів не вбачає.
Ті обставини, на які посилаються засуджений ОСОБА_2 і адвокат ОСОБА_3 з апеляціях, щодо можливості обрання засудженим покарання без позбавлення волі, а ОСОБА_2 з застосуванням ст. 69 КК України, не є достатніми підставами для зміни вироку у цій частині.
Твердження ОСОБА_2 про те, що він страждає на психічну хворобу, що суд відмовив йому в призначенні відповідної експертизи, а також не надав йому права на допит потерпілих, колегія суддів вважає надуманими.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що даних, які б свідчили про наявність психічного захворювання у ОСОБА_2, немає. Згідно медичної довідки, він не перебуває на обліку у лікаря психіатра (а.с. 89). У судовому засіданні ніяких клопотань із приводу призначення експертизи та допиту потерпілих засуджений ОСОБА_2 і його захисник не заявляли. (а.с. 128,146 )
Порушень норм кримінально-процесуального закону, які можуть бути підставами для скасування чи зміну вироку, по справі не встановлено.
Разом із тим, як правильно вказано в апеляції прокурора, вирок суду підлягає уточненню. Як видно з вироку, суд, правильно встановивши обставини вчинених злочинів, у формулювання обвинувачення не уточнив, що по першому епізоду крадіжка вчинена з місця поховання ОСОБА_9, а по другому епізоду з місця поховання ОСОБА_10.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково, а апеляції засудженого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2005 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без зміни.
Уточнити у формулюванні обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2, що по першому епізоду крадіжка вчинена з місця поховання ОСОБА_9, а по другому епізоду з місця поховання ОСОБА_10.