Справа № 11а-934     2006 р.                                Головуючий в 1-й інстанції

Слюсаренко О.В.

Категорія ст. 121 ч.І Доповідач: Раєнок В.І.

КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

2006 р. жовтня місяця "10" дня

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого                      - Бугрименко В.Г.

Суддів: Раєнка В.І., Жили І.Е.

З участю прокурора     - Литвиненка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальну справу за апеляцією захисника в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Суворовського районного суду м.Херсона від «15» червня 2006 року,

встановила:

Цим вироком:            ОСОБА_1,

засуджений за ст. 121 ч.І КК України до 5 років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.

Засуджений взятий під варту із зали суду і з нього стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_2 788,18 грн. матеріальної шкоди, а також; вирішено питання відносно відшкодування коштів за проведення експертиз та відносно речових доказів.

ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що знаходячись біля 19 години 25 хвилин у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 на ґрунті особистих неприязних стосунків умисно наніс удар ножем у груди ОСОБА_2, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження.

В апеляції захисник в інтересах засудженого просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ст. 124 КК України та обрати покарання за цим законом не пов'язане з позбавленням волі, посилаючись на те, що засуджений захищався від протиправних дій потерпілого, а також на те, що на думку захисника потерпілий сам спровокував конфлікт.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції захисника в інтересах засудженого, а також; вислухавши думку прокурора про залишення вироку суду без змін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція захисника в інтересах засудженого задоволенню не підлягає зі слідуючих підстав.

Судом вірно встановлені фактичні обставини вчиненого засудженим і його висновки про винність ОСОБА_1 у скоєнні злочину, за який його засуджено, при обставинах вказаних у вироку суду підтверджується показаннями самого засудженого, який підтвердив, що ввечері 20.01.2005 року між ним та потерпілим виник конфлікт на охороняємій території собору, а через деякий час ОСОБА_2 зайшов до його сторожки почав ображати та декілька разів вдарив рукою по обличчю. Він відштовхнув потерпілого ногою, охопив ніж та вдарив цим ножем у груди потерпілому, після чого викликав «Швидку допомогу»; показаннями потерпілого ОСОБА_2, який послідовно пояснював, що між: ним та засудженим на території собору дійсно виник конфлікт в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 відмовився випустити його та іншу особу через ворота. Для з'ясування цих обставин він повернувся до сторожки де вхопив засудженого за одяг. Останній відштовхнув його ногою, вхопив щось зі столу та вдарив у груди; показаннями свідка ОСОБА_3, який підтвердив обставини конфлікту між ОСОБА_1 і ОСОБА_2; а також матеріалами справи, в тому числі даними протоколу огляду місця події, з яких вбачається, що з місця пригоди вилучено ніж; та речовина бурого кольору; відповідно до висновків експертиз ця речовина є кров'ю людини і за своєю груповою належністю могла належати потерпілому, якому спричинені тяжкі тілесні ушкодження вилученим з місця пригоди ножем, а у засудженого не виявлено будь-яких тілесних ушкоджень. Судово-психіатричною експертизою ОСОБА_1 визнаний осудним.

Зібраним по справ доказам, які належним чином перевірені судом і викриваючим ОСОБА_1 як особу, що спричинила умисно тяжкі тілесні ушкодження потерпілому, суд дав належну оцінку та вірно кваліфікував його злочинні дії.

Суд обґрунтовано не прийняв до уваги твердження засудженого проте, що він захищався від протиправних дій потерпілого, які загрожували його життю та здоров'ю, оскільки по справі відсутні будь-які докази, які б підтверджували наведені обставини.

Сам факт застосування потерпілим фізичного насильства у вигляді декількох ударів рукою по обличчю, як то твердить засуджений і спростовує потерпілий, не є підставою для застосування знаряддя злочину - ножа. Про умисел засудженого на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень свідчить і те, що удар ножем був нанесений у життєво -важливу частину тіла -груди, а тому колегія суддів погоджується в цій частині з висновками суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_1.

Покарання засудженому обрано судом у нижчій межі покарання, передбаченого санкцією ст. 121 ч.І КК України з урахуванням характеру та підвищеного ступеня суспільної небезпечності вчиненого, негативних даних про його особу, а також; обставин, що пом'якшують відповідальність та конкретних обставин даної справи і на думку колегії суддів це покарання є достатнім і справедливим і відповідає вимогам ст.65 КК України.

Не знаходячи підстав для задоволення апеляції захисника в інтересах засудженого, колегія суддів, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника в інтересах засудженого залишити без задоволення, а вирок місцевого Суворовського районного суду м.Херсона від 15 червня 2006 року відносно ОСОБА_1 - без змін.

Головуючий: В.Г.Бугрименко Судді: В.І.Раєнок, І.Е.Жила