Справа № 11а-929/2006 Головуючий в 1 інстанції: Полікарпова О.М.
Категорія ст. 186 ч.2 КК України Доповідач: Гемма Ю.М.
УХВАЛА
іменем України
17 жовтня 2006 року м. Херсон
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого: Червоненка В.Я..
суддів : Гемми Ю.М., Жили І.Е.
з участю прокурора: Литвиненка О.О.
засудженого ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_1 на вирок Іванівського районного суду Херсонської області від 02 червня 2006 року, за апеляцією адвоката ОСОБА_2 на окрему постанову Іванівського районного суду Херсонської області від 02 червня 2006 року, -
встановила:
Цим вироком:
ОСОБА_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого: 11.02.2004р. за ст.ст. 185 ч.2у 185 ч.З, 69 КК України на 2 роки обмеження волі, звільненого 04.04.2005 року умовно-достроково на 11 місяців 17 днів, засуджено за ст. 186 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі до ст.ст.71,72 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднана не відбута частина покарання за попереднім вироком і остаточно призначено покарання у виді 5 років 1 місяць позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі. Міра запобіжного заходу - тримання під варту з 15.01.2006 року. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на користь:
· Херсонського обласного бюро СМЕ у сумі 15 грн.83 коп.;
· Херсонської обласної психіатричної лікарні в сумі 270 грн. 82 коп.
Вирішено питання про речові докази.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 14 січня 2006 року, близько 23 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, повторно, у смт. Іванівна Херсонської області, зайшовши в жиле приміщення АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_3 і, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, що виразилося у заподіянні легких тілесних ушкоджень, відкрито заволодів його грошима у сумі 110 гривень.
В апеляції зі змінами прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, порушує питання про зміну вироку щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, посилаючись на те, що матеріалами справи встановлено, що засуджений не довів злочин до кінця, оскільки його було затримано на місці злочину, а тому дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ст. ст. 15 ч.2,186 ч.2 КК України.
Засуджений ОСОБА_1 в апеляції з доповненнями до неї посилається на незаконність вироку, просить скасувати вирок щодо нього, а справу повернути на новий судовий розгляд. Стверджує, що злочинні дії не вчиняв, гроші йому позичив потерпілий ОСОБА_3, ніякого насильства до нього не застосовував, він лише штовхнув того у відповідь на удар, від чого той упав і отримав тілесні ушкодження.
Вважає, що досудове слідство було проведено з порушенням вимог ст.22 КПК України, висновок судово-медичної експертизи про наявність у потерпілого тілесних ушкоджень не підтверджується свідченнями останнього. Слідчий не надав йому можливість запросити захисника до першого допиту. Суд не звернув уваги на ці порушення закону та розглянув справу однобічно та упереджено. На його думку, судом йому призначено занадто суворе покарання. Крім того, суд не надав йому можливості ознайомитися з технічним записом судового процесу.
Іншими учасниками судового розгляду вирок щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку не оскаржується.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав за необхідне перекваліфікувати дій ОСОБА_1 із ст. 186 ч.2 КК України на ст.ст. 15 ч.2, 186 ч.2 КК України та пом'якшити йому покарання, а апеляцію засудженого просив залишити без задоволення, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, і не заперечував проти задоволення апеляції прокурора, його останнє слово, в якому він просив обрати йому покарання без позбавлення волі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню повністю, а апеляція засудженого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину, за встановлених у вироку обставин, обґрунтований зібраними у справі та дослідженими у судовому засіданні доказами.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він не вчиняв злочинних дій у відношенні потерпілого, спростовуються наступними доказами, наведеними у вироку.
Так, у своїх показаннях у судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 фактично не заперечував факту застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, що виразилося в штовханні й падінні ОСОБА_3, оскільки останній не хотів давати йому гроші. При цьому стверджував, що він тільки позичив гроші у ОСОБА_3, а коли у хату зайшов син потерпілого він віддав тому гроші.
При проведенні судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 пояснив лікарям, що йому були потрібні гроші, тому він їх зібрав, (а.с. 54 - 56).
Потерпілий ОСОБА_3 показав, що коли він на вимогу ОСОБА_1 відмовився давати тому гроші, останній став хватати його за руки й одяг, ударив кулаком у груди, а потім штовхнув, він чого він упав. Після чого, він віддав ОСОБА_1 гроші у сумі 110 грн. У цей час прийшов його син ОСОБА_4 і затримав засудженого.
Свідок ОСОБА_4 підтвердив, що зайшовши у будинок, він побачив, як ОСОБА_1 тріпав за одяг його батька ОСОБА_3, рука у якого була збита. Останній пояснив, що ОСОБА_1 штовхну його (потерпілого) і забрав у нього гроші, які потім засуджений віддав йому (свідку).
Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтвердили, що коли вони прибули у будинок потерпілого ОСОБА_3, то ОСОБА_1 уже був зв'язаний. Потерпілий пояснив, що засуджений тягав його за одяг і вимагав гроші.
Відповідно до даних висновків судово-медичних експертиз встановлено, що потерпілому ОСОБА_3 було заподіяно синці та садна правого передпліччя, лівої кісті, які виникли від дії тупих предметів, можливо рук, відносяться до легких тілесних ушкоджень. Утворення цих тілесних ушкоджень внаслідок падіння потерпілого з висоти власного росту виключається, (а.с.14, 26) Це спростовує доводи засудженого про те, що потерпілий отримав тілесні ушкодження внаслідок падіння.
При цьому суд обгрунтовано прийняв за основу показання потерпілого ОСОБА_3, оскільки вони об'єктивно підтверджуються даними висновків судово-медичних експертиз і не суперечать обставинам указаним потерпілим. Тому доводи засудженого про те, що ці висновки не підтверджуються свідченнями потерпілого, не ґрунтуються на матеріалах справи.
Проаналізувавши наведені докази, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини вчиненого злочину, але дав діям ОСОБА_1 неправильну юридичну кваліфікацію за ч.2 ст. 186 КК України як закінчений злочин.
Як убачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_1 після заволодіння грошима потерпілого ОСОБА_3 не міг реально ними розпорядитися, оскільки його дій були виявлені свідком ОСОБА_4 (сином потерпілого), який затримав ОСОБА_1 на місці злочину, після чого засуджений повернув викрадені ним гроші, тобто він не довів свій злочинний намір до кінця з причин, які не залежалі від його волі.
Виходячи з цього, колегія суддів вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_1 із ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України - як замах на грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно, але злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежалі від його волі.
Беручи до уваги цю обставину, колегія суддів вважає за необхідне пом'якшити засудженому покарання.
Обираючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував дані про особу винного, який протягом не відбутої частини покарання вчинив новий умисний злочин та обставини, що обтяжують покарання, а саме: вчинення злочину щодо особи похилого віку та в стані алкогольного сп'яніння.
Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що досудове слідство було проведено з порушенням вимог ст.22 КПК України, що слідчий не надав йому можливість запросити захисника до першого допиту, то вони є безпідставними.
При перевірці матеріалів справи встановлено, що органом досудового слідства у справі додержано вимог ст.22 КПК України, спрямованих на всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи. Докази по справі здобуті і дослідженні з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Не встановлено й порушення права ОСОБА_1 на захист у ході досудового слідства, оскільки йому до першого допиту в якості підозрюваного роз'яснювалося право на захист, але він відмовився від участі захисника (а.с.40), участь якого в даному випадку відповідно до ст.45 КПК України не є обов'язковою.
Його же твердження про однобічність і упередженість судового розгляду справи, колегія суддів вважає голослівними, оскільки з протоколу судового засідання вбачається, що судом у повній мірі перевірялися позиція захисту засудженого шляхом допиту потерпілого, свідків. Після дослідження судом доказів по справі, ОСОБА_1 і його захисник не заявляли клопотань про доповнення судового слідства, (а.с.142). Ознайомившись із матеріалами справи, засуджений зауважень на протокол судового засідання не подавав. (а.с. 163)
Також надуманими є посилання ОСОБА_1 в апеляції на те, що суд не надав йому можливості ознайомитися з технічним записом судового процесу, із яким він відмовився знайомитися, про зробив власноручну запис. (а.с. 163)
Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку, як про це ставиться питання в апеляції засудженим.
Крім того, тим же судом у справі винесено окрему постанову на адресу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Херсонської області з приводу порушення адвокатом ОСОБА_2 норм кримінально-процесуального законодавства та адвокатської етики під час розгляду справи по обвинуваченню ОСОБА_1
В апеляції захисник ОСОБА_2, не погоджуючись з окремою постановою суду, просить її скасувати, посилаючись на те, що він не допускав порушень кримінально-процесуального закону в судовому засіданні, оскільки при здійснені ним захисту засудженого ОСОБА_1 головуюча; по справі суддя Полікарпова О.М. обмежувала його права брати участь у дослідженні доказів, а саме допиті потерпілого, який давав суперечливі докази про обставини вчиненого злочину.
В запереченнях на апеляцію прокурор указує на законність і обгрунтованість окремої постанови, просить залишити її без змін. .
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію захисника, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, колегія суддів вважає, що апеляція захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як убачається зі. змісту протоколу судового засідання, під час уточнення головуючою у справі суддею Полікарповою О.М. відповідей потерпілого ОСОБА_3, який є людиною похилого віку - 81 рік, адвокат ОСОБА_2 на порушення вимог ст.303 КПК України перервав головуючу, став давати критичну оцінку діям суду, із цього приводу головуюча двічі зробила останньому попередження про дотримання ним порядку в судовому засіданні. У ході судових дебатів адвокат ОСОБА_2 у своїй промові став давати критичну оцінку діям суду, в результаті чого головуюча була вимушена зупинити його промову, оскільки вона була спрямована не на захист інтересів підсудного, на що головуюча звернула увагу захисника, (а.с.141,143)
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виніс окрему постанову відносно адвоката ОСОБА_2. Підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Посилання захисника апеляції на те, що головуюча по справі - суддя Полікарпова О.М. обмежувала його права брати участь у дослідженні доказів, не ірунтуються на матеріалах справи. Як видно з протоколу судового засідання, після розгляду судом усіх доказів,, в тому числі свідчень потерпілого всіма учасниками процесу, захисник і засуджений не заявляли ніяких клопотань про доповнення судового слідства. Ними також не подавалися зауваження на протокол судового засідання. (а.с.142,163)
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів, г
ухвалила:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити повністю, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляцію захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення
Вирок Іванівського районного суду Херсонської області від 02 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити, а окрему постанову від 02.06.2006 року цій справі щодо адвоката ОСОБА_2 на адресу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Херсонської області - залишити без змін.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 зі ст. 186 ч.2 КК України на ст. ст. 15 ч.2, 186 ч. 2 КК України і призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Іванівського районного суду Херсонської області від 11.02.2004 року й остаточно призначити покарання 4 (чотири) роки 1 (один) місяць позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.
В решті вирок щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.