Справа № 11-а 903 Головуючий у 1-й інстанції Черниш О.Л.
Категорія ч.З ст. 185, ч.2 ст. 186,
ч. 1 ст. 187 КК України Доповідач Ришкова Н.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого : судді Червоненка В.Я.,
суддів : Ришкової Н.М., Ковальової Н.М.,
з участю прокурора Литвиненка О.О.,
засудженого: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією з доповненнями засудженого ОСОБА_1 на вирок місцевого Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 червня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_1, уродженця м. Гола Пристань Херсонської області, громадянина України, українця, освіта середня, не одруженого, не працюючого, що мешкає ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого:
- 06.02.1997 року Голопристанським районним судом Херсонської області за ч.2 ст. 140, ч.З ст. 140, ст.42 КК України до 3-ох років позбавлення волі, з застосуванням ст.46-1 КК України,
-16.06.1998 року тим же районним судом за ч.2 ст.141, ч.З ст.140, ст.42 України до 3 років шести місяців позбавлення волі;
-10.01.2002 року тим же районним судом за.ч.2 ст.185, ч.З ст.185, ст.42 КК України до 3-ох років шести місяців позбавлення волі, звільненого від відбування покарання 22.10.2004 року в зв'язку з закінченням призначеного строку ,
визнано винним у скоєні злочинів, передбачених ч. З ст.185, ч.2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України та засуджено до позбавлення волі строком :
-за ч.З ст.185 КК України - до чотирьох років ;
-за ч.2 ст. 186 КК України -до п'яти років ;
-за ч. 1 ст. 187 КК України - до шести років .
Відповідно до ст.70 КК України за сукупністю злочинів призначено ОСОБА_1 остаточно покарання у виді позбавлення волі строком на шість років.
Строк покарання відраховується з 22 березня 2005 року Запобіжний захід - тримання під вартою,- залишений до набрання вироком законної сили.
Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у розмірі 376 грн. 60коп. та в рахунок відшкодування матеріальних збитків на користь потерпілих по справі:
- ОСОБА_2-533 грн.;
-ОСОБА_3-1850 грн.;
-ОСОБА_4-170 грн., а також
По справі вирішена доля речових доказів. ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений судом за те, що:
- 19.12.2004 року, перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння,
близько 20 години, заліз на балкон, після чого, розрізавши поліетиленову
плівку , яка знаходилась замість скла балконних дверей, проник у квартиру
АДРЕСА_1, звідки вчинив крадіжку особистого
майна ОСОБА_2, чим завдав потерпілому матеріальні збитки на суму
533 грн
- 25 січня 2005 року, перебуваючи в житловому будинку
ОСОБА_3 АДРЕСА_2, із застосуванням насильства, яке не є
небезпечним для життя та здоров"я потерпілої, що знайшло вираження в
нанесенні їй удару кулаком в область носа, заволодів її майном, а саме:
сережками потерпілої вартістю 98 грн., майном потерпілої на загальну суму
2000 грн.: телевізором „Шарп " вартістю 1250 грн., аудіомагнітофоном
«Шарп» вартістю 150грн., відеомагнітофоном «Грюндік» вартістю 315
гривень, феном «Занусі» вартістю 45 грн., антеною для телевізора «Турбо»
вартістю 35 грн, фотоапаратом вартістю 75 грн., настільним годинником
вартістю 16 грн., і настінним ковром, який для потерпілої матеріальної
вартості не має;
-10 лютого 2005 року, близько ІЗ години ЗО хвилин, перебуваючи будинку АДРЕСА_2, вчинив напад на потерпілого ОСОБА_4, в ході якого відкрито із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров"я потерпілого в момент причинення, наніс кулаком удар в голову потерпілого, в результаті чого останній впав, втративши свідомість. Після чого відкрито заволодів майном потерпілого, а саме: дублянкою вартістю 280 грн., світером вартістю 70 грн., грішми у сумі 150 грн., та гаманцем вартістю 20 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 вважає, що суд безпідставно послався в вироку на оголошені в судовому засіданні показання свідка ОСОБА_3, яка не з'явилася в судове засідання, і він не мав змоги задати їй запитання . На його думку , протоколи очних ставок від 31.05.2005 року оформлені з порушеннями вимог ст.ст. 172-173 КПК України , тому також не можуть бути визнанні доказами.
Вважає, що складу злочину , передбаченого ст. 186 КК України, в його діях немає , так як взяв речі ОСОБА_3 з її дозволу, з метою продати та повернути їй гроші , але гроші не повернув , тому вона і звернулася з заявою про злочин . Просив вирок Комсомольського районного суду м. Херсона в частині обвинувачення по ч.З ст. 185 КК України скасувати за відсутністю в його діях складу злочину , у частині обвинувачення за ч.2 ст. 186 КК України перекваліфікувати його дії нач.1 ст. 190 КК України, та призначити більш м'яке покарання за ч. 1 ст. 187 КК України.
В доповненнях до апеляції вказує, що судове слідство було проведено однобічно і неповно , так як не були допитані всі свідки по справі та не перевірена причетність до злочину інших осіб, до справи долучені його пояснення і яких він не давав та не підписував на а.с. 25,9, впізнання було проведено без понятих та статистів / а.с. 131/, тому є незаконним . Просив вирок суду скасувати , як постановлений незаконно с істотними порушеннями кримінально - процесуального закону , та справу направити на новий розгляд .
Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора, на думку якого вирок є законним та обґрунтованим та його слід залишити без змін, засудженого, підтримавшого апеляцію з доповненнями, та його останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, судова колегія вважає, що апеляція задоволенню не підлягає зі слідуючих підстав.
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, ґрунтуються на зібраних у справі й досліджених у судовому засіданні доказах.
Зокрема, на показаннях потерпілого ОСОБА_2, який показав суду, шо 20 грудня 2004 року, повернувшись додому, виявив крадіжку речей - магнітофона, рукавиць, аудіо касет , банки консервованих грибів, у зв"язку з чим зробив заяву до міліції;
· показаннях свідка ОСОБА_5, який підтвердив, що19 грудня 2004 року разом з ОСОБА_1 і ОСОБА_6 приїхали в Херсон до ОСОБА_2. Оскільки його не було дома , пішли втрьох в кафе .Згодом ОСОБА_1 з кафе пішов, а через деякий час повернувся з пакетом, після чого всі пішли до ОСОБА_3 додому, де вранці він побачив, що в пакеті був магнітофон, який ОСОБА_1 розбив та спалив, оскільки він був несправним;
· показаннях свідка ОСОБА_7, оголошеними у судовому засіданні, відповідно яким 19.12.2004 року до неї приїхали ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_1, який приніс з собою в пакеті магнітофон , який запропонував їй купити , але вона відмовилася. Наступного дня ОСОБА_1 розбив магнітофон і спалив його .На її питання сказав , що вкрав магнітофон у ОСОБА_2, але дізнався , що той заявив про крадіжку в міліцію і вирішив позбутися магнітофона;
· протоколі очної ставки між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 від 31.05.2005 року, в ході якої свідок підтвердила свої показання / а.с.173,174/;
· протоколі очної ставки між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 від 31.03.2005року , в ході якої ОСОБА_5 підтвердив свої показання про причетність до злочину ОСОБА_1 /а.с. 175/;
протоколі огляду місця злочину від 20 грудня 2004р., яким зафіксовано проникнення у квартиру АДРЕСА_1.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 підтвердив , що разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в грудні 2004 року їздили до ОСОБА_2 в м. Херсон , але того не виявилося дома , після чого поїхали до ОСОБА_3 , але в подальшому показав ,що крадіжку вчинили ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а не він. Суд вірно показання підсудного в цій частині розцінив як спосіб захисту, не взяв їх до уваги при винесені вироку , так як вони суперечили добутим по справі доказам та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 по цьому епізоду за ч.З ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в житло.
По другому епізоду підсудний своєї вини у скоєнні злочину теж не визнав, не заперечував , що вивіз зазначене в вироку майно ОСОБА_3 в її присутності, але зробив це на її прохання з метою продати його та повернути їй гроші, так як вона знаходилася в скрутному матеріальному стані . Відкрите викрадення золотих сережок потерпілої заперечувавВ подальшому продав майно , але гроші залишив собі.
Вина ОСОБА_1 , також підтверджується сукупністю доказів, зібраними у справі:
· показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка показала суду, що 25 січня 2005 року ОСОБА_1, з яким раніше, після його повернення з місць позбавлення волі, співмешкала, вдома побив її, розбивши носа , зняв з неї сережки, а її примусив їхати до сестри, але вона повернулася із зупинки і побачила, що підсудний виносить з її будинку перелічені в вироку речі . ОСОБА_1 не перешкоджала, оскільки боялася , що він знову її поб'є. З проханням продати майно до ОСОБА_1 не зверталася ;
· показаннями свідка ОСОБА_8, яка показала, що 25 січня 2005 року до неї додому приїхав ОСОБА_1, який наймав у неї кімнату, привіз зазначені речі та почав їх розпродувати;
· показаннями свідка ОСОБА_9, оголошеними у судовому засіданні, відповідно яким він купив у ОСОБА_1 телевізор «ШАРП» ;
· протоколом огляду і вилучення предмета, відповідно до якого у ОСОБА_8 вдома вилучено аудіомагнітофон «ШАРП», належний потерпілій ОСОБА_3 / а.с.92/.
-протоколом пред'явлення предмету для впізнання, відповідно до якого ОСОБА_3 впізнала належний їй магнітофон/а.с.93/.
Скоєне ОСОБА_1 суд правильно кваліфікував за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насиллям, яке не є небезпечним для життя та здоров"я потерпілої, вчинений повторно.
По третьому епізоду підсудний ОСОБА_1 підтвердив обставини злочину , але заявив , що потерпілого вдарив помірно , той впав і втратив свідомість не від його удару , а від того, що є фізично слабим . Після нанесеного удару заволодів майном потерпілого.
Крім часткового визнання своєї вини, вина ОСОБА_1 в скоєні даного злочину підтверджується зібраними у справі доказами:
-показаннями потерпілого ОСОБА_4, який показав суду, що під час перебування в будинку ОСОБА_3 , підсудний вийшов з ним у коридор, де наніс удар кулаком по голові, від якого він упав, втративши свідомість, а коли прийшов до тями, виявив, що в нього зникли дублянка , светр , з гаманцем гроші в сумі 150 грн. ОСОБА_3 дала йому куртку ОСОБА_1 , в якій він повернувся додому , та яку пізніше вилучили працівники міліції;
-показаннями свідка ОСОБА_3, на а.с.141-142.,
оголошеними у судовому засіданні, з яких вбачається , що 10.02.2005 року ОСОБА_1 побив ОСОБА_4 та відібрав в нього дублянку та светр , після чого вона віддала потерпілому куртку ОСОБА_1 , в якій він пішов додому ;
-належні ОСОБА_4 дублянка і светр відповідно протоколам виїмки від 25 лютого 2005 року були вилучені у ОСОБА_1, оглянуті та приєднані до справи в якості речових доказів по справі /а. с. 148,149/.
Аналіз наведених доказів, узятих у їх сукупності, дав підстави суду зробити правильний висновок про винність ОСОБА_1 і правильно кваліфікував його злочинні дії за вказаним епізодом за ч.І ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насиллям, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).
Приведеними вище доказами спростовується твердження апелянта про те, що суд невірно встановив фактичні обставини справи та незаконно осудив його за першим епізодом обвинувачення та дав невірну юридичну кваліфікацію його діям по другому епізоду . Підстав для перекваліфікації дій засудженого по другому епізоду з ч. 2 ст 186 на ч.І ст. 190 КК України суд не вбачає , як і підстав для закриття справи за відсутністю складу злочину по першому епізоду обвинувачення .
Що стосується посилань апелянта на неповноту судового слідства в зв'язку з тим , що не були допитані в судовому засіданні всі свідки по справі , то ці доводи спростовуються протоколом судового засідання , відповідно якому в судовому засіданні були допитані особисто або оголошені показання всіх свідків по справі . При цьому вияснялася думка підсудного , з його боку заперечень не було. Потерпіла ОСОБА_3 допитувалася в судовому засіданні 05.06.2006 року а.с. 83-84, а в подальшому за згодою учасників процесу оголошувалися її показання в якості свідка. Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за клопотанням підсудного не були допитані в зв'язку з тим , що за вказаною ОСОБА_1 адресою вказані особи не проживають відповідно рапорту про їх примусовий привід, з приводу чого від підсудного не надійшло заперечень. На протокол судового засідання від підсудного після ознайомлення також ніяких зауважень не надходило .
Його пояснення , які знаходяться на аркушах справи 26,91 т.1 кримінальної справи , які спростовує апелянт, судом в якості доказів не були прийняті до уваги , так як відповідно ст.65 КПК України пояснення осіб не є доказами по справі.
В доповненні до апеляції ОСОБА_1 ставить під сумнів протокол впізнання на а.с. 131 , вважає , що його впізнання було проведено з грубими порушеннями норм КПК України . Але по даній кримінальній справі не проводилося його впізнання, на а.с. 131 т.1 знаходяться протокол додаткового допиту потерпілого ОСОБА_4.
Таким чином , факти , на які посилається апелянт в апеляції та доповненнях до неї, не знайшли свого підтвердження.
Дізнання чи досудове слідства у всякому визнаються однобічними і неповними , коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обвинувачення, коли необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових даних встановлених при розгляді справи в суді.
При апеляційному розгляді справи підстав вважати , що судове слідство по даній кримінальній справі було проведено однобічно і неповно , колегією суддів не встановлено .
Призначене покарання ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.65 КК України і є необхідним та достатнім для його виправлення, підстав для пом'якшення покарання колегія суддів також не вбачає.
Призначивши засудженому покарання у виді позбавлення волі строком на шість років, суд не уточнив відповідно до вимог ч.І ст.63 КК України, що дане покарання полягає в поміщенні засудженого до кримінально - виконавчої установи. Тому необхідно внести до резолютивної частини вироку відповідні зміни.
Порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли безумовне скасування вироку, не виявлено.
Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 0.0. залишити без задоволення.
Вирок місцевого Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 в порядку ст.365 КПК України змінити , вказавши в резолютивній частині вироку , що відповідно до ст. 70 КК України остаточно ОСОБА_1 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на шість років з поміщенням до кримінально -виконавчої установи .
В іншій частині вирок залишити без змін.
Головуючий:
Судді: