ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2012 р. Справа № 2а/0470/5555/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С.

при секретарі судового засідання Черпак А.Ю.

сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривий Ріг (далі -УПФУ) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

У травні 2012 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача на користь УПФУ заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнобов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1732,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не здійснював у повному обсязі доплату до мінімального страхового внеску, у результаті чого в останнього виникла заборгованість за липень -грудень 2010 року за вказаними платежами.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином та заздалегідь, про що свідчить відповідне поштове повідомлення. До суду надав клопотання про розгляд даної справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням. Проте, до суду повернувся конверт з відміткою «за закінченням строку зберігання». Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи неявку сторін, у відповідності до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ та протягом 2010 року був платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Також ФОП ОСОБА_1 є суб`єктом підприємницької діяльності, який протягом 2010 року перебував на особливому способі оподаткування та був платником фіксованого податку.

08.07.2010 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до законів України «Про державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»№ 2461-VI.

Згідно із законом від 08.07.2010 №2461-УІ «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та Закону України від 09.07.2003р. №1058-УІ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), починаючи з 01 липня 2010 року зобов'язані сплачувати до Пенсійного фонду страхові внески, щомісячний розмір яких, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перераховується Держказначейством на рахунки органів Фонду у розмірі 10 та 42 відсотків відповідно, не може становити менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих положень зазначеного закону ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»було викладено у такій редакції: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Тобто, якщо частина фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, фізична особа-підприємець повинна самостійно обчислювати та здійснювати доплату до мінімального страхового внеску.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році мінімальний страховий внесок становив: у липні-вересні 2010 року -294,82 грн., у жовтні -листопаді 2010 році -301,12 грн., у грудні 2010 році -306,10 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 за період з липня по грудень 2010 року включно сплачувала страхові внески у сумі 10 грн. на місяць, тобто не в повному обсязі, як передбачено законом.

Таким чином, у зв`язку з неповною сплатою ФОП ОСОБА_1 мінімального страхового внеску, в останньої утворилась недоїмка у розмірі 1732,80 грн.

У зв`язку з виникненням у відповідача недоїмки УПФУ було сформовано та направлено рекомендованим листом з повідомленням на адресу ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу №Ф-467 від 02.08.2011 на суму 1732,80 грн. Дана вимога була отримана відповідачем 09.08.2011, проте у встановлений законом строк не виконана.

Станом на час розгляду справи заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнобов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1732,80 грн. відповідачем не погашена, доказів сплати такої заборгованості останній суду не надавав.

Відповідно до п.5.1.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. та зареєстрованої в Мін'юсті за № 64/8663 від 16.01.2004р. (чинного станом на 2010р.) нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV від 09.07.2003 (чинної в редакції на 2010 р.) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у визначені строки, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

З 01.01.2011 набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»№ 2464-УІ від 08.07.2010р.

Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно зі ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено наявність заборгованості у відповідача зі сплати страхових внесків у сумі 1732,80 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги УПФУ підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Управління пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривий Ріг до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривий Ріг (ЄДРПОУ 24450529) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнобов`язкове державне пенсійне страхування за липень - грудень 2010 року у сумі 1732,80 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.С. Луніна