УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 р. м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді: Шалаути Г.І.,

суддів: Меленко О.Є., Горейко М.Д.,

секретаря: Городецької У.С.,

з участю сторін: апелянта ОСОБА_1,

представника апелянта ОСОБА_2,

позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_7 про визнання права власності на ? частину квартири, об'єднану в одне провадження зі справою за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визначення складу спадщини та спадкового майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Івано-Франківського міського суду від 18 червня 2012 року, -

встановила:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, що діє в інтересах неповнолітньої дочки - ОСОБА_7 про визнання права спадкування разом із спадкоємцями першої черги - ОСОБА_5 та ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, в порядку зміни черговості. Пізніше позивачка подала додаткову позовну заяву, крім зазначеної вище вимоги, просила також визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, яку вважала спільною сумісною власністю її та ОСОБА_8, з яким вона проживала у фактичних _____________________________________________________________________________

Справа №2/0907/387/2011 Головуючий у І інстанції Антоняк Т.М.

Провадження №22ц/0990/1635/2012 Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

Категорія 37

подружніх відносинах з 1997 року по день смерті, з підстав, зазначених у ст.74 СК України.

ОСОБА_6 подала зустрічний позов в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, в якому просила визначити склад спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_8, до якого просили включити: ? однокімнатної квартири АДРЕСА_2, ? двокімнатної квартири АДРЕСА_3; ? двокімнатної квартири АДРЕСА_4 як частку у спільній сумісній власності у майні, набутому ним та ОСОБА_3 за час спільного проживання як чоловіком та дружиною, які проживали однією сім»єю, але не перебували в шлюбі між собою. Крім зазначеного, просили включити до складу спадкового майна садовий будинок НОМЕР_1 та земельну ділянку площею 0,0501га у садовому товаристві "Веселка", які знаходяться на території Павлівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 18 червня 2012 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, що діє в інтересах неповнолітньої дочки - ОСОБА_7 про визнання права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги, визнання права власності на ? квартири задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, що належить їй на праві спільної сумісної власності з померлим ОСОБА_8 . В решті заявлених вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_6. в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, задоволено частково. Визначено, що до складу спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_8 входить ? частина однокімнатної квартири АДРЕСА_1 садовий будинок НОМЕР_1 та земельна ділянка площею 0,0501 га, що знаходяться на території Павлівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області у садовому товаристві "Веселка". В решті заявлених вимог відмовлено.

На вказане рішення суду ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що рішення є незаконним в частині визнання права власності за ОСОБА_3 на ? частину квартири з мотивів, що остання не зверталася в суд з вимогою про встановлення факту проживання однією сім»єю з померлим, а суд визнав квартиру об»єктом спільної сумісної власності позивачки та померлого ОСОБА_8. Апелянт зазначає, що суд допустився також порушення норм процесуального права, яке полягає в тому, що ОСОБА_3, подавши заяву про доповнення до позовних вимог, всупереч ч.2 ст.31 ЦПК України, фактично змінила предмет і підстави позову, а суд першої інстанції, незважаючи на заперечення відповідачів та їх представників, прийняв до розгляду доповнення, визнавши їх збільшенням позовних вимог. Апелянт просила змінити рішення суду, в оскаржуваній нею частині скасувати рішення суду першої інстанції, а в решті залишити його без змін.

В судовому засіданні апелянт та її представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задоволити.

Відповідач ОСОБА_11 теж підтримав апеляційну скаргу, просив її задоволити. відповідачка-позивачка ОСОБА_3 та її представник апеляційної скарги не визнали.

ОСОБА_3 свої заперечення мотивувала тим, що вона не зверталася до суду з позовом про визнання факту проживання однією сім»єю з померлим, оскільки не було спору між нею та відповідачами. Позивачка зазначає, що у своєму зустрічному позові відповідачі визнають квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю її та покійного ОСОБА_8 та підтверджують, що вона проживала однією сім»єю з покійним ОСОБА_8 з 1997 року до дня смерті. Спір виник через те, що відповідачі претендували також на 1/2 квартири АДРЕСА_4, яку теж вважали спільною сумісною власністю її та покійного ОСОБА_8, оскільки ця квартира формально була зареєстрована на неї згідно договору купівлі-продажу від 13.11.2004 року, однак була придбана за кошти її дочки, яка працює в Італії. В зазначену квартиру вона ніколи не вселялася, а тому 11.12.2009 року оформила договір дарування цієї квартири дочці - ОСОБА_12. Відповідачі оспорювали зазначений договір дарування квартири, однак рішенням Вінницького міського суду в задоволенні позову відповідачам відмовлено, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області . Позивачка вважає, що саме це рішення послужило підставою для подачі апеляційної скарги відповідачами на рішення суду від 18.06.2012 року та оспорювання відповідачами її права на ? квартири АДРЕСА_1, хоча вона не претендує на іншу квартиру АДРЕСА_3, яка була придбана ОСОБА_8 19.07.2005 року в період її спільного проживання, яку чоловік заповів молодшому синові - ОСОБА_11, з тим щоб він мав відокремлене житло. Вона претендує лише на ? квартири АДРЕСА_1, в якій вона проживала разом з покійним чоловіком з 1998 року по день його смерті, та яку він викупив у свого сина ОСОБА_11 та невістки ОСОБА_6 згідно договору купівлі продажу від 02.02.1998 року. Просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступних доводів.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_8 проживали однією сім»єю з 1997 року, перебували у фактичних подружніх відносинах до дня смерті ОСОБА_8, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м.Києві.

Згідно договору купівлі-продажу від 02.02.1998 року ОСОБА_8 купив у ОСОБА_11 та ОСОБА_6, які діяли також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_13 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Договір нотаріально посвідчений нотаріусом Івано-Франківської державної нотаріальної контори ОСОБА_14, зареєстрований у реєстрі під №4 Д-99. Факт визнання зазначеної квартири об»єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_8 з підстав, зазначених ст.74 СК України визнавався відповідачами, про що підтверджує зміст поданого ними зустрічного позову (а.с.62-65).

Відповідно до змісту п.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Пунктом 1 ст.74 СК України передбачено, що якщо чоловік і жінка проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. А відповідно до ч.2 цієї статті на майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 СК України, що передбачає право спільної сумісної власності подружжя.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.213ЦПК України - є законним та обґрунтованим і не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 18 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді Г.І.Шалаута

О.Є.Меленко

М.Д.Горейко