Справа № 2518/1183/2012 Провадження № 22-ц/2590/3068/2012 Головуючий у I інстанції - Сташків В.Б.

Категорія - цивільна Доповідач - Шемець Н. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2012 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШемець Н.В.,

суддів:Іваненко Л.В., Губар В.С.,

при секретарі:Лучик Н.В., Бивалькевич Т.В.,

за участю:позивачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, їх представника ОСОБА_8, відповідача ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про визнання інформації недостовірною та її спростування,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7 просять скасувати рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2012 року, яким в задоволенні їх позову відмовлено, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянти зазначають, що суд неправильно визначив предмет їхніх позовних вимог, вийшов за межі, оскільки позивачі не просили визнати, що розповсюджена відповідачем інформація порушує право на недоторканість ділової репутації та не ставили питання про визнання інформації негативною, в той час як суд поклав в основу свого рішення відсутність у виступі відповідача саме негативної інформації; посилаються на неправильну оцінку судом запису виступу ОСОБА_9 в протоколі №1 від 13 березня 2012 року; не погоджуються з оцінкою суду показань свідків.

Висновок суду про те, що інформація, розповсюджена ОСОБА_9, не стосується ОСОБА_6 та про відмову у задоволенні позову в цій частині, на думку апелянтів, не відповідає обставинам справи і не ґрунтується на законі, а щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_7 то, як вважають апелянти, твердження суду про недоведеність того, що поширена інформація порушує її права, є надуманим і спростовується матеріалами справи.

Крім того, апелянти посилаються, що суд не дослідив подані ОСОБА_6 докази щодо погіршення стану її здоров'я, спричинені стресом від розповсюдження відносно неї відповідачем недостовірної інформації.

Також не погоджуються з висновком суду про те, що обраний ними спосіб спростування недостовірної інформації неможливо виконати у примусовому порядку.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до такого висновку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що інформація щодо того, що ОСОБА_7 побігала по всіх дворах зібрала підписи, написала скаргу в прокуратуру, не відповідає дійсності, оскільки підписи під листом-зверненням збирала ОСОБА_6, а не ОСОБА_7, проте дана інформація не є негативною; крім того, ОСОБА_7 не довела, що поширена ОСОБА_9 на загальних зборах громадян - жителів Неданчицької сільської ради інформація порушує її особисті немайнові права, завдає шкоди її особистим немайновим благам.

Щодо позовних вимог ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з того, що поширена відповідачем інформація про ОСОБА_7 жодним чином не стосується ОСОБА_6, оскільки поширення інформації є активними діями по повідомленню, а не по замовчуванню інформації в публічних виступах.

Тому суд прийшов до висновку про відсутність юридичного складу правопорушення та відсутність правових підстав для задоволення заявленого позивачами позову.

З таким висновком суду погоджується апеляційний суд, оскільки він відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

З матеріалів наглядового провадження прокуратури Ріпкинського району вбачається, що на зборах представників с.Неданчичі Ріпкинського району 03 березня 2011 року було прийнято рішення про встановлення антени мобільного зв"язку на трубі котельні сільського клубу.

В зв"язку з незгодою з прийнятим рішенням директором Неданчицької загальноосвітньої школи ОСОБА_6, головою профспілкового комітету школи ОСОБА_10, головою батьківського комітету школи ОСОБА_11, головою ради школи ОСОБА_12 04 березня 2011 року було направлено лист-звернення до прокуратури Ріпкинського району, Ріпкинської райдержадміністрації, Ріпкинської районної ради про недопущення установки вишки мобільного зв'язку біля приміщення школи. Під зазначеним листом маються підписи жителів с.Неданчичі Ріпкинського району.

За протестом прокуратури Ріпкинського району рішенням Неданчицької сільської ради від 21 квітня 2011 року рішення зборів представників с.Неданчичі від 03 березня 2011 року було скасовано.

На зборах представників с.Неданчичі, Комарівка, Нова Рудня 13 березня 2012 року у своєму виступі ОСОБА_9 сказав наступне: „Торік на загальних зборах було поставлено питання про встановлення антени мобільного зв'язку, громадяни, які були присутні в цьому залі тоді майже всі проголосували за встановлення антени мобільного зв'язку, але громадянка ОСОБА_7 побігала по всіх дворах зібрала підписи, написали скаргу в прокуратуру"; це зафіксовано у протоколі №1 зборів представників сіл від 13 березня 2012 року(а.с.32-36).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просили визнати інформацію, викладену у виступі ОСОБА_9 на загальних зборах громадян - жителів Неданчицької сільської ради 13 березня 2012 року про те, що ОСОБА_7 побігала по селу і шляхом обману взяла з людей підписи про те, щоб вишку мобільного зв'язку не встановлювали, давала людям усні пояснення, відбирала підписи, які потім приклали до звернення про заборону встановлення вишки біля школи, недостовірною, такою, що не відповідає дійсності та порушує їх право на повагу до гідності та честі; зобов'язати відповідача спростувати зазначену недостовірну інформацію шляхом виступу на перших поточних загальних зборах громадян - жителів Неданчицької сільської ради Ріпкинського району, посилаючись, що відповідач у своєму виступі розповсюдив недостовірну інформацію, звів на позивачів наклеп, чим принизив їх честь і гідність.

Апеляційний суд враховує наступне.

Частина 1 ст.34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Частиною 3 ст.277 ЦК України встановлено, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті, тощо) і, яка на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі та ділової репутації (п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Відповідно до ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Встановивши факт поширення ОСОБА_9 на зборах сільської громади 13 березня 2012 року інформації щодо ОСОБА_7, суд вірно вважав, що поширена інформація не є негативною, при цьому не є порушеними особисті немайнові права позивача ОСОБА_7

Щодо ОСОБА_6, то виступ ОСОБА_9 не містить жодної інформації щодо неї, тому її посилання, що оскільки саме вона збирала підписи під листом-зверненням, а ОСОБА_9 повідомив на зборах, що це зробила ОСОБА_7 і цим порушені її особисті немайнові права, не узгоджуються з вимогами законодавства, що регламентують правовідносини щодо захисту особистих немайнових прав, порушених внаслідок поширення недостовірної інформації, тому її позовні вимоги правомірно відхилені судом першої інстанції.

Доводи апелянтів про вихід судом першої інстанції за межі заявлених ними вимог, неправильної оцінки судом виступу відповідача на зборах, показань свідків та обраного ними способу захисту права є необґрунтованими, і з врахуванням положень ст.303 ЦПК України, не можуть бути правовою підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: