ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 серпня 2012 р. № 50/289-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Заріцької А.О.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Козир Т.П.,

Мирошниченка С.В.,

Плюшка І.А.,

розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 08.05.2012

у справі№ 50/289-б

за заявоюПриватного підприємства "Ірма"

доПриватного підприємства "Ірма"

провизнання банкрутом,

ліквідаторМажар Л.С.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2011 за заявою боржника порушено провадження у справі № 50/289-б про банкрутство Приватного підприємства "Ірма" з урахуванням особливостей, передбаченими статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду міста Києва від 27.10.2011 відмовлено у задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про припинення провадження у справі № 50/289-б; боржника визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника голову ліквідаційної комісії Мажара Л.С., підприємницьку діяльність банкрута завершено, зобов'язано ліквідатора Мажара Л.С. здійснити офіційну публікацію про визнання боржника банкрутом, письмово повідомити про визнання банкрутом усіх відомих кредиторів боржника, визначено строк ліквідаційної процедури до 27.10.2012.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 у справі № 50/289-б апеляційну скаргу Державно податкової інспекції у Подільському районі міста Києва задоволено, постанову господарського суду міста Києва від 27.10.2011 скасовано, провадження у справі припинено; припинено апеляційне провадження за скаргою Державної податкової адміністрації у місті Києві на постанову господарського суду міста Києва від 27.10.2011.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.05.2012 у справі № 50/289-б касаційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства "Ірма" Мажара Л.С. задоволено частково; пункти 1-2 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 скасовано; в решті постанову апеляційного господарського суду залишено без змін; постанову місцевого господарського суду залишено в силі.

Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 08.05.2012 у справі № 50/289-б, в якій просить зазначену постанову скасувати, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України статті 60 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 105, 110, 111 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 11.04.2012 у справі № 29/5005/16399/2011, від 06.12.2011 у справі № 50/453-б-46/107-б-49/130-б та від 10.01.2012 у справі № 44/115-б.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, постановою Вищого господарського суду України від 08.05.2012 у справі № 50/289-б, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції залишив в силі постанову суду першої інстанції, якою визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та відмовлено у клопотанні Державної податкової інспекції про припинення провадження у справі про банкрутство боржника. При цьому суд касаційної інстанції виходив з встановлених судом першої інстанції обставин справи стосовно доведеності факту повідомлення податкового органу про початок припинення боржника внаслідок самоліквідації шляхом направлення заяви за формою № 8-ОПП (докази надіслання заяви податковому органу наявні у матеріалах справи). Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що приписи частини п'ятої статті 60 ГК України не передбачають перевірку податковим органом саме проміжного ліквідаційного балансу боржника, як обов'язкової передумови для порушення справи про банкрутство.

Водночас у постанові від 06.12.2011 у справі № 50/453-б-46/107-б-49/130-б, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України визнав помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо залишення без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України заяви боржника про порушення у справі про банкрутство, виходячи з того, що в оскаржуваних судових рішеннях не зазначено, які саме вимоги суду не було виконано боржником щодо надання необхідних документів. Разом з тим, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі на підставі пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України, оскільки при зверненні до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 51 Закону про банкрутство боржником не виконано всіх вимог, необхідних для звернення із такою заявою, а саме не було надано суду належним чином складений проміжний ліквідаційний баланс боржника, не було надано належних доказів здійснення опублікування оголошення в друкованих засобах масової інформації про припинення юридичної особи, відсутні докази повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію товариства, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для здійснення подальшої процедури банкрутства на підставі статті 51 Закону про банкрутство.

У постанові від 11.04.2012 у справі № 29/5005/16399/2011, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо скасування постанови суду першої інстанції, якою визнано боржника банкрутом та прийнято нове рішення про припинення провадження у справі про банкрутство з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів повідомлення податкового органу про ліквідацію підприємства шляхом подання заяви за формою № 8-ОПП у встановленому законом порядку, що свідчить про відсутність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 51 Закону про банкрутство. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що виходячи з положень частин першої та третьої статті 111 ЦК України проміжний ліквідаційний баланс та ліквідаційний баланс по своїй суті не є тотожними поняттями, а згідно з частиною п'ятою статті 60 ГК України податковим органом має бути затверджено ліквідаційний баланс боржника, при цьому судом апеляційної інстанції встановлено відсутність даних щодо здійснення податковим органом достовірності та повноти перевірки саме ліквідаційного балансу боржника у встановленому законом порядку.

У постанові від 10.01.2012 у справі № 44/115-б, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованою постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, а справу направлено до суду першої інстанції. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що заявником не дотримано всіх необхідних передумов для звернення до суду із заявою про банкрутство в порядку статті 51 Закону про банкрутство, а саме: заяву за формою № 8-ОПП до податкового органу було подано з пропущенням трьохденного строку, передбаченого Порядком обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.98 № 80, крім того дана заява була подана без дотримання відповідного порядку та не містила всіх необхідних додатків; божником не надано доказів здійснення податковим органом достовірності та повноти перевірки ліквідаційного балансу боржника у встановленому законом порядку.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи № 50/289-б до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116-11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Державній податковій інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби у допуску справи № 50/289-б до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяА.О. Заріцька

Судді: Т.Б. Данилова

Т.П. Козир

С.В. Мирошниченко

І.А. Плюшко

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)