УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 0441/1514/12
Справа № 2/441/1597/12 Головуючий в 1 -й інстанції
Провадження № 22-ц/491/2295/12 Демиденко Ю.Ю.
Категорія -26 ( ІІІ) Доповідач Карнаух В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Карнаух В.В.,
суддів: Братіщевої Л.А,, Остапенко В.О.,
при секретарі: Бадалян Н.О.
за участю: представника позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - Юфєрєвої Олени Миколаївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства " Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 21 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом та просив стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства " Північний гірничо-збагачувальний комбінат"(надалі - ПАТ "ПівнГЗК") у відшкодування моральної шкоди 214600 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_3 зазначив, що позивач з 1970 р. по 01.03.2011р. працював у ПАТ "Півн ГЗК" на різних посадах у шкідливих умовах праці. Позивачу вперше 27.09.2011 р. було встановлено 30% втрати професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням переносить моральні страждання, тому він просить суд задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 червня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено частково: стягнуто з ПАТ "ПівнГЗК" на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 20 000 грн. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ПАТ "ПівнГЗК " ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6, оскільки суд не врахував, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, не доведено вини підприємства, відсутні будь-які порушення прав працівника зі сторони ПАТ "ПівнГЗК ", судом першої інстанції не враховано пропуск позивачем строку позовної давності звернення до суду за захистом порушених прав, розмір моральної шкоди визначений судом є завищеним.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 працював з 01.11.1985. по 01.03.2011. у ЦВО №2 ПАТ "ПівнГЗК ". Під час виконання професійних та службових обов'язків позивач, у зв'язку із технологічним процесом, підпадав під дію на організм шкідливих факторів - пилу, концентрація якого перевищувала ГДК.
Згідно Акту № 24 розслідування хронічного професійного захворювання від 05 серпня 2011 року, комісією встановлено, що причиною професійного захворювання позивача є робота ОСОБА_6 на протязі 37 років 7 міс. в умовах впливу на організм пилу та шуму, параметри яких перевищували нормативні (а.с.10-11).
За висновком МСЕК від 27 вересня 2011 року позивачу первинно встановлено 30 % втрати професійної працездатності, з яких 20% по ХОЗЛ, 10% - по туговухості, безстроково (а.с. 16).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач винен у виникненні у позивача професійного захворювання.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача ПАТ "ПівнГЗК " моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку із професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Позивач періодично потребує амбулаторного і стаціонарного лікування, оздоровлення. Він обмежений у фізичній роботі по дому, переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги стосовно ненадання позивачем доказів спричинення йому моральної шкоди не можуть бути взяті колегією суддів до уваги.
Згідно роз'яснень п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з пункту 19 Акту розслідування хронічного професійного захворювання, керівництво Півн ГЗК з 1972р. по 1996р. та роботодавець ВАТ "ПівнГЗК" з 1996р. по 2011 р. порушили ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України "Про охорону праці", та винні у виникненні у позивача професійного захворювання.
Статтею 153 КЗпП України, ст.13 Закону України "Про охорону праці", якою передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, тому доводи апеляційної скарги відповідача, щодо відсутності правових підстав на відшкодування шкоди позивачу, колегія суддів до уваги не приймає.
Враховуючи викладене й те, що право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку із професійним захворюванням ОСОБА_6 пов'язано з виконанням трудових обов'язків, виникло у позивача з 29 вересня 2011 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норми якого є спеціальними.
Відповідно п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не розповсюджується на вимоги про відшкодування шкоди, спричиненого каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, тому доводи апеляційної скарги ПАТ «Півн ГЗК » стосовно порушення позивачем строку позовної давності колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на законі.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції без урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції з без урахування відсотку втрати професійної працездатності , який згідно висновку МСЕК становить 30% , строку роботи у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, з урахуванням конкретних обставин по справі, характеру отриманого позивачем професійного захворювання, і пов'язаних із ним фізичних і моральних страждань, інтенсивності і довготривалості фізичних і психічних страждань позивача, з урахуванням істотності вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, і наслідків, що наступили.
З огляду на те, що позивачу встановлено 30 % втрати професійної працездатності та беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем професійного захворювання, і пов'язані з ним фізичні і моральні страждання, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань , істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди , який підлягає стягненню на користь позивача з ПАТ "ПівнГЗК", повинен бути зменшений з 20 000 грн. до 12 000 грн., а рішення суду підлягає в цій частині зміні відповідно до положень п.3ч.1ст.309 ЦПК України.
При вирішенні питання розподілу судових витрат судом першої інстанції порушено п.п.2 п.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», який набрав чинності 1 листопада 2011 року, відповідно якого, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви не майнового характеру становить 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня календарного року. Судом помилково стягнуто з ПАТ "Півн ГЗК" на користь держави судовий збір у сумі 214,60 грн. а тому, в цій частині рішення підлягає зміні, та зменшенню розміру судового збору до 107,30 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства " Північний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 21 червня 2012 року в частині розміру моральної шкоди стягнутої з Публічного акціонерного товариства " Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_6 змінити, зменшивши цей розмір до 12 000 грн. та змінити в частині розміру судових витрат, стягнених з Публічного акціонерного товариства " Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави зменшивши цей розмір до 107,30 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді :