УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 0413/1080/12
03.10.2012
Справа № 2/413/1080/12 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц491\2237\12 Водоп'янов С.М.
Категорія 26 ( ІІІ ) Доповідач Карнаух В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Карнаух В.В.
суддів: Братіщевої Л.А., Остапенко В.О.,
при секретарі: Бадалян Н.О.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства « Євраз Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди , -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» ( надалі - ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка») на його користь у відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням 197 200 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 квітня 2012 року позов ОСОБА_5 задоволено частково: стягнуто з ПАТ «Євраз Суха Балка» на його користь у відшкодування моральної шкоди 45 000 грн. Стягнуто з відповідача 450 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_5 у задоволенні позову.
Зокрема вважає, що судом застосовано до спірних правовідносин норми законодавства, які не підлягали застосуванню та не застосовано спеціальний Закон, який підлягає застосуванню.
Крім того, посилається на те, що позивачем не наданий висновок МСЕК про наявність факту спричинення йому моральної шкоди, а довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди; позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди; позивачем пропущено процесуальний строк звернення до суду за захистом порушених прав.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 працював з 16.03.1978р. по теперішній час на шахтах "Центральна" ,"Ювілейна", ім. "Френзе" на різних посадах в підземних умовах праці , які характеризуються важкою фізичною працею, зумовленою обмеженістю робочого простору, у шкідливих умовах.
Згідно Акту № 52 розслідування хронічного професійного захворювання від 12 серпня 2008 року, затвердженого головним лікарем Жовтневої районної СЕС, встановлено, що керівництво шахти "Центральна", шахти "Ювілейна", шахти ім. "Фрунзе" ШБУ ВАТ "Суха Балка" порушили законодавство про охорону праці, ст.153 КзпП, ст.13 Закону України "Про охорону праці" в період роботи позивача на підприємстві (а.с.13-14).
За висновком МСЕК від 27 серпня 2008 року позивачу було первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності, з яких 45% по радикулопатії, 15% - по ХОЗЛ та третя група інвалідності. При наступному переогляді 06.08.2009, 18.08.2011. відсоток втрати професійної працездатності залишився незмінний.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач винен у виникненні у позивача професійного захворювання.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Отже, враховуючи викладене й те, що право на відшкодування моральної шкоди у
зв'язку з ушкодженням здоров'я ОСОБА_5 пов'язано з виконанням трудових обов'язків, виникло з 27.08.2008 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», а не відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норми якого є спеціальними.
У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Позивач періодично потребує амбулаторного і стаціонарного лікування, переносить біль , постійно відчуває незручність, обмежений у фізичній роботі по дому, переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги стосовно не надання позивачем доказів спричинення моральної шкоди не можуть бути взяті колегією суддів до уваги.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р., відповідно до якого статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Відповідно п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не розповсюджується на вимоги про відшкодування шкоди, причиненого каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, тому доводи апеляційної скарги ПАТ «Півн ГЗК » стосовно порушення позивачем строку позовної давності колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на законі.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без повного урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
З огляду на те, що позивачу встановлено 60 % втрати професійної працездатності та беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем професійного захворювання, і пов'язані з ним фізичні і моральні страждання, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань , істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, і наслідків, що наступили, колегія суддів вважає , що розмір моральної шкоди , який підлягає стягненню на користь позивача з ПАТ "Євраз Суха Балка", повинен бути зменшений з 45 000 грн. до 23 000 грн., а рішення суду підлягає в цій частині зміні відповідно до положень п.3ч.1ст.309 ЦПК України.
При вирішенні питання розподілу судових витрат судом першої інстанції порушено п.п.2 п.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», який набрав чинності 1 листопада 2011 року, відповідно якого, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви не майнового характеру становить 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня календарного року.
Судом помилково стягнуто з ВАТ "ЄВРАЗ Суха Балка" на користь держави судовий збір у сумі 450 грн. а тому, в цій частині рішення підлягає зміні, та зменшенню розміру судового збору до 107,30 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка» задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 квітня 2012 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка» на користь ОСОБА_5 змінити, зменшити до 23 000 грн. та змінити в частині розміру судових витрат, стягнених з Публічного акціонерного товариства ««ЄВРАЗ Суха Балка» на користь держави зменшивши цей розмір до 107,30 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і криміна льних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: