Справа №22ц-2050/06                                                                       Головуючий в 1 інстанції:

Радченко Г.А. Категорія 42

Доповідач: Приходько Л.А.

УХВАЛА

Іменем України

2006 року вересня місяця 27 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого              Лісової Г.В.

суддів                         БугрикаВ.В.

Приходько Л.А.

при секретарі           Івахненко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від  25 травня 2006 року в справі

за   позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2    про розірвання шлюбу та   поділ майна

Встановила:

В березні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу та поділ майна, зазначивши, що з 30.07.2004 року шлюбні відносини з відповідачем припинені, спільне господарство не ведеться примирення не можливе. В зв'язку з тим, що вони не дійшли згоди щодо поділу сумісного майна просила виділити їй майно на суму 4480грн, відповідачу -на суму 2120грн., а також просила поділити  3-х кімнатну квартиру.

Під час розгляду справи по суті позивачка неодноразово доповнювала та змінювала свої позовні вимоги. Остаточно просила розділити заробітну плату чоловіка, одержану за період шлюбу, стягнувши на її користь 11839.72грн., розділити квартиру АДРЕСА_1 з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини, визнавши за нею право власності на 2/3 частини квартири, а за відповідачем визнати право на 1/3 частину квартири. В частині поділу іншого майна подружжя, позивачка відмовилася в зв'язку з досягненням домовленості про його поділ. Відмова від позовних вимог в зазначеній частині прийнята судом.

В травні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому він просив суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що спірна квартира придбана ним за кошти, які належали йому особисто. Під час судового розгляду справи позивач за зустрічним позовом змінив позовні вимоги, та просив визнати за ним право на 84/100частин вказаної квартири, а за ОСОБА_1 право на 16/100 частин квартири.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 травня 2006 року Позов ОСОБА_1 задоволений частково, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволений повністю. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірваний. За ОСОБА_2 визнано право власності на 84/100 частин квартири АДРЕСА_1, а за ОСОБА_1 визнано право власності на 16/100    частин   вказаної квартири. В решті   позову ОСОБА_1    відмовлено. З ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стягнуто в доход держави по 8.50грн. держмита при реєстрації розірвання шлюбу в органах РАГСу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права.

Письмові заперечення на апеляційну  скаргу до апеляційного суду не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбних відносинах з 12.08.2000 року. Шлюб зареєстрований в міському відділенні РАГС м. Херсона, актовий запис НОМЕР_1. Від шлюбу народилася дитина ОСОБА_3. Як позивачка, так і відповідача під час судового розгляду справи визнали що з липня 2004 року шлюбні відносини між ними припинено, спільне господарство не ведеться, примирення не можливо.

За таких обставин, суд відповідно до вимог ст. 112 СК України, підставно прийшов до висновку, що збереження шлюбу суперечить інтересам сторін та їхній дитині, а тому позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір щодо розподілу майна придбаного в шлюбі, суд. першої інстанції правильно виходив з того, що вказані правовідносини регулюються Сімейним Кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним до шлюбу та майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Відповідно до ч.7 цієї ж статті якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Згідно з ч.І ст.. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За рішенням суду, відповідно до ч.З цієї ж статті, частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як вбачається з матеріалів справи в період шлюбу 07.05.2004 року сторонами була придбана квартира АДРЕСА_1, за суму еквівалентну 11000 доларів США, що було визнано сторонами, в тому числі і апелянтом, під час розгляду справи в суді першої інстанції (а.с. 103,104). Кошти на придбання вказаної квартири складалися з коштів в сумі еквівалентній 7500 доларів США, отриманих від продажу однокімнатної квартири, що була дошлюбним майном ОСОБА_2., а також коштів взятих ОСОБА_1 в інтересах сім'ї в борг в сумі 3000 доларів США, та спільних коштів в сумі 500 доларів США. Факт вкладення ОСОБА_2 коштів для придбання спірної квартири від продажу належної йому до шлюбу квартири, яка є його особистою приватною власністю відповідно до ст.. 57 СК України, визнана ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції (а.с. 104).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірна квартира повинна бути розділена між сторонами з врахуванням вкладення в її придбання       коштів,  які  належали ОСОБА_2 особисто, та    правильно  визначив розмір часток кожного з подружжя в спірній квартирі. Підстави для збільшення частки майна дружини, відповідно до ч.З ст.70 СК України, відсутні.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 його заробітку за період часу з 13.08.2004 року по 07.03.2005 року в розмірі 11839.72грн, які він використав самостійно без урахування потреб сім'ї.

До об'єкту права спільної сумісної власності ч.2 ст. 61 СК України віднесено заробітну плату, пенсію, стипендію, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.

Таким чином, заробітна плата, не внесена до сімейного бюджету відповідачем, не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Стягнення на користь одного з подружжя заробітної плати не внесеної до сімейного бюджету законодавством України не передбачено.

Враховуючи, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, колегія суддів вважає, що підстави для скасування або зміни рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,314 ЦПК України, колегія суддів-

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона 25 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховнопб) Суду України.