Справа № 22-8111 - 2006 рік                              Головуючий в 1 інстанції Скляров В.В.

Категорія 40                                                          Доповідач Азевич В.Б.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2006 р.                                                         Апеляційний суд Донецької області

в складі:

головуючого    Ювченко Л.П., суддів Лук'янової С.В., Азевича В.Б. при секретарі  Баранові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 -адвоката ОСОБА_2

на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства „Альтеза" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 29 червня 2006 року   у задоволенні даного позову відмовлено.

Представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду на тій підставі, що рішення суду не відповідає нормам процесуального і матеріального права, а суд не дав належної оцінки суттєвим обставинам справи, та постановити нове рішення про задоволення  позовних вимог його довірителя.

При цьому апелянт зазначає, що позивач не пропустив місячний строк на звернення до суду з наступних підстав. 11.11.2005 року позивачу стало відомо про звільнення, тому останній день на звернення до суду, з урахуванням того, що 11.12.2005 року є вихідним днем, слід вважати 12.12.2005 року. Саме в цей день він звернувся до лікаря, а   19.12.2005 року подав до суду клопотання про поновлення строку.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача не з'явився. Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, просив розглянути справу за відсутності його представника.

Заслухав суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 311 ч. 1 п. 5 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд , якщо суд розглянув не всі вимоги, і цей недолік не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Відмовляючи у задоволені позову місцевий суд виходив з того, що звільнення позивача було зроблено відповідно до діючого законодавства. Окрім того, суд зазначив, що позивач   без поважних причин   пропустив, передбачений ст. 233 КЗпП України, місячний строк на звернення до суду.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідально до приказу НОМЕР_1 ОСОБА_1. був прийнятий на роботу в ПП „Альтеза" на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно приказу НОМЕР_2 він звільнений за п.2 ст. 41 КЗпП України, за втрату довіри. Про звільнення позивач дізнався 11.08.2005 року, а звернувся з даним позовом до суду - 01.02.2006 року.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не розглянув всі позовні вимоги, а саме клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду і про стягнення з відповідача моральної шкоди та витрат на лікування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач заявляв вимоги про стягнення моральної шкоди та витрат на лікування, (а. с. 58 ) Мотивувальна частина рішення суду першої інстанції не містить висновку відносно цих позовних вимог, тобто вони судом взагалі не розглядалися.

Суд також не розглянув у повному обсязі питання щодо поновлення строку на звернення з даним позовом до суду.

Апеляційний суд вважає, що висновки суду про відмову у задоволені позову не обгрунтовані.

Відповідно до абзацу 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів", у кожному разі суд зобов'язаний перевірити і обговорити причину пропуску строків, встановлених ст. ст. 228, 233 КЗпП України, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу стало відомо про звільнення 11.11.2005 року, а до суду він звернувся лише 01.02.2006 року ( а .с. 2, 9 ) При розгляді справи, що випливає з протоколу судового засідання, причина пропуску строку не з'ясовувалася (а. с. 57-61 ) У рішення не наведені мотиви, чому суд відмовив у поновлені позивачу пропущеного строку на звернення до суду.

Згідно з абзацами 3 та 4 п. 4 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено. Оскільки при пропуску місячного І тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов'язки сторін. Суд зробив висновок, що звільнення позивача було зроблено відповідно до діючого законодавства, не з'ясував при цьому усі обставини справи, права та обов'язки сторін.

На підставі наведеного апеляційний суд вважає, що дані недоліки не можливо усунути ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції. Тому рішення суду підлягає скасуванню, а справу слід направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. ст.   304, 307 ч. 1 п. 5, 311 ч. 1 п. 5 , 313, 314 ч.1 п.2, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 -адвоката ОСОБА_2  задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 червня 2006 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України