Справа № 22-7282 -2006 p.                                     Головуючий 1 інстанції Шеїна Л.Д.

Категорія 21                                                                Доповідач Азевич В.Б.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2006 р.                                                         Апеляційний суд Донецької області

в складі:

головуючого   Ювченко Л.П.

суддів      Лук'янової С.В., Азевича В.Б.

при секретарі Баранові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка  Донецької області

на рішення Жаданівського міського суду Донецької області від 17 травня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка Донецької області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Жаданівського міського суду Донецької області від 17 травня 2006 р. позов задоволено частково, на користь позивача з відповідача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення.

При цьому відповідач посилається на те, що судом при винесені рішення порушені норми матеріального права, а саме суд застосував норми Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" дія яких зупинена на 2006 рік відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року №3235-1У.

Апелянт вважає, позивач не надав суду доказів про наявність факту заподіяння йому моральної шкоди, а саме довідку МСЕК.

Представник фонду підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач, наладженим чином повідомлений про час та місце розгляду справи, просив розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Розглядаючи справу по суті, суд обгрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р. (з наступними змінами).

Згідно з п. п "е" п.1 частини 1 ст. 21 та частини 3 ст. 28 цього Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь - яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.

По справі встановлено, що під час роботи на підприємствах вугільної промисловості позивач отримав професійне захворювання, що підтверджується актом розслідування професійного захворювання від 22 листопада  2004 р.

Висновком МСЕК від 6 грудня 2004 р. йому вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності 30 % безстроково за сукупністю: 25 % в зв'язку з професійним захворюванням - антрако-сілікатоз, 5 % по травмі 1967 року.

Тобто суд обґрунтовано дійшов висновку про те, позивачу в наслідок професійного захворювання заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві зв'язки, та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Даний висновок суду відповідає роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, які викладені в п. З постанови від 31 березня 1995 р. № 4 „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди", та рішенню Конституційного Суду України від 27 січня 2004 р. по справі №1-9/2004 за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"

В зв'язку з чим, суд не може погодитися з доводами апелянта про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.

Суд не може прийняти до уваги доводи апелянта відносно того, що моральна шкода не повинна відшкодовуватися в зв'язку з тим, що законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік" зупинена дія статей, які регулюють відшкодування моральною шкоди застрахованим особам, з наступних підстав. Фонд не є бюджетною організацією, а зупинення дій зазначених вище статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не звільняє відповідача від обов'язку відшкодування моральної шкоди застрахованій особі. Окрім того, страховий випадок стався до набрання чинності закону „Про державний бюджет України на 2006 рік".

З матеріалів справи встановлено, що позивачу встановлена втрата професійної працездатності, в зв'язку з чим суд обґрунтовано, виходив з положень ст.21 та ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та дійшов висновку про наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, в зв'язку з чим стягнув на її відшкодування з відповідача грошову компенсацію.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував стан здоров'я позивача, а саме, що він на 25 % втратив професійну працездатність, та визначив розмір моральної шкоди в сумі 10 000 грн.

Виходячи з наведеного та враховуючи конкретні обставини справи, апеляційний суд вважає можливим погодитися з розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції.

При встановлені зазначених фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має. Доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка Донецької області відхилити.

Рішення Жаданівського міського суду Донецької області від 17 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.