Справа №2-1416 за 2007 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.
02 серпня 2007 p.
Стахановський міський суд Луганської області
у складі:
головуючого : судді ШАРГАРОВСЬКОЇ В.І.
при секретарі СКРИПНИК Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стаханові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Попаснянському районі Луганської області та відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» ( далі ВАТ «СФЗ») про відшкодування шкоди у зв'язку з втратою працездатності , стягнення компенсації за несвоєчасну виплату щомісячних страхових виплат, відшкодування моральної шкоди ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Стахановського міського суду Луганської області із позовом до відповідачів в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Попаснянському районі Луганської області та ВАТ «СФЗ» про стягнення з ВАТ „СФЗ" заборгованості за період з червня 2001 р. по грудень 2006 р. в сумі 5 484,59 грн., стягнення компенсації за затримку виплати страхових сум в розмірі 1 585,81 грн., стягнення моральної шкоди та зобов'язання відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на вирообництві та професійних захворювань України в Попаснянському районі Луганської області з 20.12.2006 р проводити позивачу щомісячні страхові виплати в розмірі 390 грн. с подальшою коректировкою.
Під час розгляду справи позивач змінив позовні вимоги і звернувся до суду з клопотанням, про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості по щомісячним страховим виплатам в розмірі 6 366, 44 грн., яка утворилася за період з 01.06.2001 р. по 01.07.2007 p., стягнення з відповідачів компенсації за затримку виплати страхових сум в розмірі 1 587,07 грн., стягнення з ВАТ „СФЗ" моральної шкоди в сумі 5000 грн.; зобов'язання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Попаснянському районі Луганської області сплачувати позивачу з 01.07.2007 р. щомісячні страхові виплати в розмірі 461,37 грн. з подальшою коректировкою виплат.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що під час роботи на підприємстві ВАТ «СФЗ», під час виконання професійних обов'язків, він отримав професійне захворювання - пневмоконіоз. У зв'язку із захворюванням йому було встановлено 25% втрати працездатності і позивач отримував відшкодування втрати працездатності. В січні 2006 р. підприємство провело перерахунок відшкодувань втрати працездатності позивачу за період з жовтня 1998 р. по травень 2001 р. Станом на день передачі справи позивача до відділення виконавчої дирекції Фонду СНС України в
Попаснянському районі Луганської області сума відшкодування втраченого заробітку повинна була складати 161,20 грн., а справа була передана з сумою відшкодування втрати працездатності - ПО грн. Отримавши справу, відділення виконавчої дирекції Фонду СНС України в Попаснянському районі Луганської області проводило, у відповідності до вимог законодавства, перерахунок суми відшкодування втрати працездатності і позивач щомісячно отримував встановлені суми відшкодування. Нова довідка про суму відшкодування втрати працездатності була передана ВАТ «СФЗ» до відділення виконавчої дирекції Фонду СНС України в Попаснянському районі Луганської області в грудні 2006 р. Відділення виконавчої дирекції Фонду СНС України в Попаснянському районі Луганської області не прийняло нову довідку до відома і не зробило перерахунок щомісячних страхових виплат починаючи з часу передання справи. У зв'язку з передачею справи позивача з заниженою сумою відшкодування втрати працездатності за час з червня 2001 р. по липень 2007 р. позивач недоотримав суму відшкодування втрати працездатності, яка дорівнює 6 366,44 грн. Незаконними діями відповідача ВАТ „СФЗ" позивачу були спричинені моральні страждання, захищаючи свої права він постійно знаходився в стані морального дискомфорту, хвилювався, чекаючи відповідей. Моральні страждання оцінює в 5000 грн. Просить стягнути з на свою користь 6 366,44 грн -заборгованість по щомісячним страховим виплатам, яка утворилася за період з червня 2001 р. по липень 2007 p.; компенсацію за затримку виплати страхових сум в розмірі 1 587,07 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Під час судового засідання позивач підтримав змінені позовні вимоги і надав суду пояснення, які повністю співпадають з доводами викладеними в зміненій позовній заяві. Просить змінені позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просить їх задловольнити.
Представник відповідача ВАТ «СФЗ» в судовому засіданні пред'явлені вимоги позивача вважає обгрунтованими в частині стягнення на його користь з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Попаснянському районі Луганської області заборгованості по щомісячним страховим виплатам в розмірі 6 366,44 грн., яка утворилася за період з червня 2001 р. по липень 2007 р., в решті позовні вимоги вважає не обгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Суду повідомила, що позивач дійсно працював на підприємстві відповідача. Йому, у зв'язку з отриманням професійного захворювання, було встановлено 25 % втрати працездатності. До червня 2001 р. відшкодування втрати працездатності проводило підприємство, а в червні 2001 р. справу позивача було передано до відділення виконавчої дирекції Фонду СНС України в м. Стаханові. В січні 2006 р. підприємство з власної ініціативи провело перерахунок відшкодування у зв'язку з втратою працездатності позивача. Нова довідка про суму відшкодування була передана до відділення виконавчої дирекції Фонду СНС України в Попаснянському районі Луганської області для проведення перерахунку. Підприємство виплатило позивачу не донараховану суму відшкодування витрат за період з жовтня 1998 р. по червень 2001 р. Недоотримані виплати за час з червня 2001 р. по липенчь 2007 р. позивачу повинно виплачувати відділення виконавчої дирекції Фонду СНС України в Попаснянському районі Луганської області, т.я. з червня 2001 р. справа позивача знаходилася у відділенні. Просить стягнути заборгованість по щомісячним страховим виплатам, яка утворилася у позивача за період з червня 2001 р. по липень 2007 р. з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Попаснянському районі Луганської області. В решті заявлених позовних вимог відмовити у зв'яззку з їх необґрунтованістю.
Представник відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду СНС України в Попаснянському районі Луганської області в судовому засіданні не визнали вимоги позивача про стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Попаснянському районі Луганської області не донарахованої та несплаченої суми відшкодування у зв'язку з втратою працездатності на користь позивача, вважає, що зазначені грошові суми треба стягнути з ВАТ «СФЗ». Вимоги позивача про стягнення на його користь компенсації за порушення строків виплати страхових сум та стягнення моральної шкоди є не обгрунтованими і задоволенню не підлягають. Суду повідомили, що дійсно в червні 2001 р. до відділення виконавчої дирекції Фонду СНС України в Попаснянському районі Луганської області ( далі відділення ) була передана справа позивача з зазначеною сумою відшкодування втрати працездатності у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Відділення, прийнявши справу, продовжило виплати позивачу. Щорічно, у відповідності до вимог діючого законодавства, відділення проводило підвищення виплати, корегуючи їх на відповідні коефіцієнти. До повноважень відділення не входить перерахунок суми відшкодування, визначеної раніше підприємством. У грудні 2006 р. ВАТ «СФЗ» надало до відділення нову довідку щодо суми відшкодування витрат у зв'язку з втратою працездатності. Перерахунок суми відшкодування проведено не було, т.я. довідка відділенням не прийнята, т.я. відділення не мало роз'яснень Міністерства праці України з приводу вирішення зазначеного питання. Вимоги до відділення про сплату не донарахованих та невиплачених сум відшкодування втрати працездатності за період з червня 2001 р. по липень 2007 р. є не обґрунтованими, т.я. провини відділення в несвоєчасному нарахуванні та виплаті позивачу сум відшкодування втрати працездатності не має. Просить стягнути недоплачені суми відшкодування шкоди з ВАТ «СФЗ». В решті заявлених позовних вимог відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Відповідно до вимог ст.П ч. 1 ППК України суд розглядає справи на підставі доказів, наданих сторонами. В судовому засіданні досліджені всі докази, надані сторонами. Клопотання про витребування і дослідження в судовому засіданні інших доказів, до суду не надійшли. Суд постановляє рішення на підставі доказів, наданих сторонами і досліджених під час судового розгляду справи.
Вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши письмові докази та оцінивши усі докази по справі в їх сукупності суд приходить до наступних висновків:
Відповідно до ч. 1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в України найвищою соціальною цінністю. Згідно з положеннями ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни, мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності... В ч. 1 ст. 1 Закону України « Про загальнообов'язкове страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено що завданням страхування від нещасного випадку є відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань.
В судовому засіданні встановлено, що позивачу, у зв'язку з отриманням професійного захворювання в жовтні 1998 p., під час роботи на ВАТ «СФЗ» було встановлено втрату працездатності в розмірі 25%, що не оскаржується учасниками судового засідання і підтверджується копією довідки МСЕК № 000759 ( ас. 8)3 часу встановлення втрати працездатності по червень 2001 р. страхові виплати сплачувалися позивачу ВАТ «СФЗ».
Згідно з положеннями ст. 36 Закону України « Про загальнообов'язкове страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» та п.1.8 Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим ( ч.1енам їх сімей ), затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31.01.2002 р. № 7 Фонд соціального страхування від нещасних випадків розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або
заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідне рішення... Рішення оформлюється постановою.
В судовому засіданні встановлено, що в червні 2001 p., після передачі справи до відділення виконавчої дирекції Фонду СНС України в м. Стаханові, страхові виплати проводилися відділенням, про що свідчить Постанова. Відповідно до Постанови відділення виконавчої дирекції Фонду СНС України в Попаснянському районі Луганської області та довідки ВАТ «СФЗ», яка відповідно до п.4.9 Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або ч.1енів його сім'ї на страхову виплату, затвердженої Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20.04.2001 р. № 10, є обов'язковим документом справи потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, сума сплати позивачу відшкодування втрати працездатності станом на 01.06.2001 р. проводилася з суми відшкодування втраченого позивачем заробітку 110 грн., щ підтверджено копією довідки від 14.05.2001 р. ( а.с. 9). Після прийняття справи позивача відділення виконавчої дирекції Фонду СНС України в Попаснянському районі Луганської області продовжило йому страхові виплати корегуючи щорічно суму відшкодування на відповідний коефіцієнт, що підтверджено копіями відповідних Постанов та розрахунків (а.с. 12-18). 19.12.2006 р. ВАТ «СФЗ» спрямувало до відділення виконавчої дирекції Фонду СНС України в Попаснянськомуц районі Луганської області нову довідку про суму відшкодування втраченого позивачем заробітку, який дорівнює замість ПО грн. 1161,20 грн., що підтверджено копією довідки ( а.с. 10 ), копією супроводжувального листа № 07-18306 від 19.12.2006 р. ( а.с. 19) та копією акту № 9 прийому - передачі нової довідки про розмір щомісячних страхових виплат потерпілого (ч.1енів його родини) ( а.с. 20 ). Відділення виконавчої дирекції Фонду СНС України в Попаснянському районі Луганської бласті зазначені документи не прийняло і відмовило позивачу в проведенні нового розрахунку перерахованої страхової виплати, що підтверджено копією листа № 686 від 27.12.2006 р. ( а.с. 21 ).
Відповідно до преамбули до Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загально обов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві. На підставі ч.1 ст. 15, зазначеного вище Закону страхування від нещасних випадків на виробництві здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків... Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення на його користь заборгованості по щомісячним страховим виплатам в сумі 6 366,44 грн., яка утворилася за період з червня 2001 р. по липень 2007 р. є обґрунтованими і підлягають задоволенню і стягненню з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Попаснянському районі Луганської області, яке, на підставі ч.4 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності » є за місцем мешкання позивача робочим органом постійно діючого виконавчого органу правління Фонду .
Розрахунок не донарахованої та несплаченої суми відшкодування, наведений позивачем у зміненій позовній заяві, відповідає вимогам діючого законодавства і підтверджений документально.
Посилання відповідача ВАТ «СФЗ» на застосування до пред'явлених позивачем вимог положень ст. 71 ЦК України (в редакції 1963 р.) не можуть бути прийняті судом до уваги, т.я. відповідно до ч.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України ( в редакції 2004 р.) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Позивач отримав професійне захворювання в 1998 p., з цього часу йому було встановлено стійку втрату працездатності і він отримував страхові виплати, але сплата страхових виплат позивачу після 1 січня 2004 р. ( дати набрання чинності ЦК України в редакції 2004 р.) не припинилася, що свідчить про продовження існування прав позивача на отримання виплат та обов'язку перед ним з цього приводу, після набрання чинності ЦК України (в редакції 2004 p.), таким чином до правовідносин, які є предметом розгляду справи, положення ЦК України ( в редакції 1963 р.) з урахуванням п.6 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України ( в редакції 2004 р.) застосовані бути не можуть. Крім того, строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України ( в редакції 2004 р.) позивачем не пропущено, т.я. відповідно до положень ч. 1 ст. 261 ЦК України ( в редакції 2004 р.) перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. В судовому засіданні встановлено, що відповідач ВАТ «СФЗ», встановивши помилку в обчисленні заробітку з якого позивачу проводилося відшкодування втрати працездатності, видав 19.01.2006р. наказ № 61 про проведження перерахунку щомісячних страхових виплат позивачу, що підтверджено копією наказу ( а.с. 32). Таким чином позивач міг дізнатися про своє порушене право на відшкодування витрат у зв'язку з ушкодженням здоров'я в належній сумі тільки після січня 2006 р., до суду звернувся у квітні 2007 p., що свідчить про факт того, що строк позовної давності ним не пропущено. Крім того, на підставі ст. 268 п.3,5 позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також на вимоги страхувальника (застрахованої особи ) до страховика при здійсненні страхових виплат ( страхового відшкодування ).
Посилання відповідача ВАТ «СФЗ» на вимоги абзацу 5 п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди » № 6 від 27.03.1992 р. ( далі Постанова ) також не може бути прийнято судом до уваги, т.я. відповідно до зазначеного вище абзацу виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок ( наприклад за відсотком втрати працездатності ) сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років. Таким чином у вказаному абзаці Постанови мова йдеться про призначені, але своєчасно не одержані потерпілим кошти, а також про перерахунок сум щомісячних платежів, який не є предметом розгляду зазначеної цивільної справи. Позивач своєчасно не одержав 6 366,44 грн. страхових виплат у зв'язку із тим, що вони не були йому нараховані з вини ВАТ «СФЗ», яке невірно визначило розмір суми відшкодування втраченого позивачем заробітку. Крім того відповідач, посилаючись на вказаний абзац Постанови, сам провів виплату позивачеві не донарахованих та несплачених сум відшкодування шкоди за період з жовтня 1998 р. по травень 2001 p., тобто за період, який значно перевищує 3 роки. А відповідно до абзацу 2 п.23 наведеної вище Постанови якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено сум такого відшкодування, то ці суми, обчислені відповідно до пунктів 14,19,22 Правил, виплачуються без обмеження будь - яким строком і підлягають коригуванню у зв'язку зі зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України «Про оплату праці».
У відповідності до вимог с.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
В судовому засіданні встановлено, що заборгованість по щомісячним страховим виплатам, яка утворилася у позивача за період з червня 2001 р. по липень 2007 р. була нарахована ним під час подання позовної заяви до суду, а саме у січні 2007 р. Таким чином, положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не можуть бути застосовані до зазначеної заборгованості, т.я. не мало місце порушення строків виплати зазначеної заборгованості і вимоги позивача про стягнення на його користь компенсації в розмірі 1 587,07 грн. є не обгрунтованими і задоволенню не підлягають.
Згідно з положеннями п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р. спори про відшкодування спричиненої фізичній чи юридичній особі моральної ( немайнової) шкоди розглядаються у випадках, коли право на відшкодування її безпосередньо передбачено нормами Конституції України чи витікає з її положень чи передбачено іншими Законами. Діючим законодавством, яке регулює правовідносини між страхувальником та застрахованою особою, відшкодування моральної шкоди не передбачено. На підставі викладеного суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди є не обгрунтованими і задоволенню не підлягають.
Як зазначено вище, розрахунок, перерахованих щомісячних страхових виплат, починаючи з червня 2001 р. по липень 2007 p., приведений позивачем в зміненій позовній заяві, судом оцінений як достовірний, т.я. він зроблений у відповідності до вимог діючого законодавства. Таким чином вимоги позивача про зобов'язання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Попаснянському районі Луганської області проводити з 01.07.2007 р. виплату позивачу щомісячних страхових виплат в розмірі 461,37 грн. з наступним коригуванням виплат на коефіцієнт росту середньої заробітної плати в галузях національної економіки є обгрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по справі, на підставі ч.3 ст. 88 ЦПК України, слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. З ч.1,46 ч.1 Конституції України; Прикінцеві та перехідні положення ч.4,6 ЦК України ( в редакції 2004 р.); ст.71 ЦК України ( в редакції 1963 p.); преамбулою, ст. 1 ч.1, ст. 15 ч.1, ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»; ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»; пі. 8 Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (ч.1енам їх сімей ), затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 7 від 31.01.2002 р.; п.4.9 Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або ч.1ена його сім'ї на страхову виплату, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 10 від 20.04.2001 p.; ст.ст. 10,11,60, 88 ч.3, 212-215, 292,294 ЦПК України; абз. 5 п.22, абз. 2 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 p., п.2
Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди » № 4 від 31.03.1995 р. суд ,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в
Попаснянському рай оні Луганської області на користь ОСОБА_1
6 366,44 грн. в рахунок відшкодування заборгованості по недонарахованим та недоплаченим щомісячним страховим вплатам, яка утворилася в період з 01.06.2001 р. по 01.07.2007 р.
Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на вирообництві та професійних захворювань України в Попаснянському районі Луганської області виплачувати ОСОБА_1 з 01.0-7.2007 р. щомісячні страхові виплати в розмірі 461,37 грн. з подальшою коректировкою виплат на коефіцієнт росту середньої заробітної плати в галузях національної економіки.
В решті заявлених позовних вимог відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання до Стахановського міського суду Луганської області заяви про апеляційне оскарження та шляхом подання протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження - апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Стахановський міський суд Луганської області.