Справа № 2-862/11

Номер провадження 2/1815/8/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2012 року м.Ромни

Роменський міськрайонний в складі головуючого судді Шунько Г.О. при секретарі

Грабарь Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства "Онікс Омега", представник відповідача Бойчук Наталія Петрівна, ОСОБА_4, представник відповідача ОСОБА_5, виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області про визнання правочину удаваним та про переведення прав та обов'язків покупця,

В С Т А Н О В И В:

25 січня 2005 року ОСОБА_2, звернуся до суду з позовом, в якому вказав, що він власник 40\50 частини будівлі яка розташована в АДРЕСА_1. Інша частина будівлі 10\50 частини належить відповідачу ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 21 січня 2004 року. Позивач вважає, що між сторонами договору дарування, а саме Малим приватним підприємством «Онікс,»в особі директора ОСОБА_7, і відповідачем ОСОБА_4, фактично мав місце договір купівлі продажу, з метою позбавлення його як співвласника спільної часткової власності на переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності, тому позивач просив суд:

- визнати правочин договору дарування 10/50 частини нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, укладений між Малим підприємством «Онікс»(на теперішній час приватне підприємство «Онікс Омега») в особі директора підприємства ОСОБА_7 та приватною особою ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу ОСОБА_8 21 січня 2004 року, реєстр № 101 -удаваним;

- визнати свідоцтво про право власності на 10/50 частин нежитлової будівлі АДРЕСА_1, видане 03.08.2004 року на ім'я ОСОБА_4 на підставі рішення Роменського міськвиконкому № 222 від 28 липня 2004 року -недійсним;

- визнати за ОСОБА_2, як співвласником нежитлової будівлі АДРЕСА_1 права та обов'язки покупця на 10/50 частини вказаної нежитлової площі. (т.1 а.с. 2-3)

21 лютого 2005 року провадження по справі зупинене до вступу в справу правонаступників після смерті директора Малого приватного підприємства «Онікс» ОСОБА_7 (т.1 а.с. 34).

28 листопада 2005 року провадження в справі відновлене. (т. 1 а.с. 60).

20 червня 2006 року провадження у справі зупинене до розгляду цивільної справи за № 2-746 за позовом Малого приватного підприємства «Онікс»до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Роменського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договору дарування приміщення по АДРЕСА_1 - недійсним та застосування наслідків його недійсності. (т. 1 а.с.93).

12 квітня 2007 року відбулася реєстрація Приватного підприємства «Онікс Омега»як правонаступника підприємства «Онікс»(т. 1 а.с. 230, 240).

26 лютого 2008 року суд відновив провадження у справі про визнання правочину удавним та про переведення прав та обов'язків покупця. (т.1 а.с.113).

21 липня 2008 року провадження у справі зупинено до розгляду справи за позовом Малого приватного підприємства «Онікс»до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Роменського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договору дарування приміщення по АДРЕСА_1 - недійсним та застосування наслідків його недійсності.(т.2 а.с. 30).

13 березня 2009 року провадження у справі про визнання правочину удаваним та про переведення прав та обов'язків покупця -відновлено. ( т. 2 а.с. 34).

19 квітня 2009 року і 2 жовтня 2009 року ОСОБА_2, почергово змінював предмет позову то підстави позовних вимог, доповнив позовні вимоги вимогою про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Роменської міської ради за № 222 від 28 липня 2004 року про видачу Свідоцтва про право власності на нерухоме майно - нежиле приміщення, розташоване в АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 218-223).

2 жовтня 2009 року суд з даної справи про визнання правочину удаваним та про переведення прав та обов'язків покупця, позовні вимоги (п. 2) про визнання свідоцтво про право власності на 10/50 частин нежитлової будівлі АДРЕСА_1, видане 03.08.2004 року на ім'я ОСОБА_4 на підставі рішення Роменського міськвиконкому № 222 від 28 липня 2004 року -недійсним та позовні вимоги про визнання незаконним і скасуванням рішення виконавчого комітету Роменської міської ради за № 222 від 28 липня 2004 року про видачу Свідоцтва про право власності на нерухоме майно -нежиле приміщення, розташоване в АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 виділив у самостійне провадження і 12 березня 2010 року ухвалив рішення суду яке набрало юридичної сили. ( т. 3 а. с. 119 -122, т.4 а.с.55).

20 січня 2010 року провадження у справі зупинено до розгляду цивільної справи за позовом Приватного підприємства «Онікс Омега»до ОСОБА_4, третя особа приватний підприємець ОСОБА_8 про визнання договору дарування 10/50 частин нежитлової будівлі АДРЕСА_1 неукладеним та недійсним.(т. 3 а.с. 78).

24 березня 2011 року провадження у справі відновлено.(т. 3 а.с. 84).

20 вересня 2011 року по даній справі ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги і в останній редакції просив суд:

- визнати правочин -договір дарування частини нерухомого майна -10\50 частини нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, укладений між малим підприємством «Онікс»(тепер «Онікс -Омега») удаваним, таким, що вчинений для приховування іншого правочину -договору купівлі -продажу;

- застосувати до сторін правила договору купівлі -продажу і визнати за ним ОСОБА_2, як співвласником нежитлової будівлі АДРЕСА_1, права та обов'язки покупця 10\50 частини вказаної нежитлової будівлі за ціною 4252 грн. (т. 3 а.с. 226 - 227).

Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивував тим, що 24 грудня 2003 року ОСОБА_4 звернувся до Роменського МБТІ із заявою за № 3005 про надання інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що розташоване в АДРЕСА_1 для «продажу». Але подальшому дізнавшись що він, ОСОБА_2, являється співвласником 40\50 частини будівлі і має право переважної купівлі нерухомості, домовився з продавцем ОСОБА_7 на оформлення договору дарування. 21 січня 2004 року між Малим приватним підприємством

«Онікс»в особі директора підприємства ОСОБА_7, і ОСОБА_4, був укладений договір дарування -10\50 частини будівлі що розташована в АДРЕСА_1 Договір був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 реєстр № 101. Позивач заявляє, що даний договір носив відплатний характер, з метою позбавити його переважного права покупця. Як на докази позовних вимог, позивач послався на копію заяви ОСОБА_4 за № 3005 від 24.12.2004 року до Роменського МБТІ про отримання інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, де зазначав, що довідка необхідна для його «продажу»; на копію замовлення за № 2498 від 24.12.2004 року до Роменського МБТІ на виготовлення документів для пред'явлення в нотаріальну контору для оформлення договору купівлі -продажу; на копію постанови про відмову в порушення кримінальної справи та на покази свідків.

У судовому засіданні ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити. У обґрунтування позовних вимог додатково посилався на те, що між ОСОБА_7 і ОСОБА_4 значно різний вік, їх відносини не мали дружній чи родинний характер, а тому, ОСОБА_7 маючи дочку, яка навчалася, не міг подарувати належне йому приміщення безкоштовно; ОСОБА_7 погодився на оформлення договору дарування тільки із-за того, що він ОСОБА_2 робив йому зауваження з приводу постійного вживання ним та його друзями спиртних напоїв в одному приміщенні; а також на покази свідків які були допитані в судовому засіданні. Про справжність своїх намірів на купівлю 10\50 частини спірного приміщення помістив на депозитний рахунок суду кошти в сумі спочатку 4252 грн. (т. 2 а.с. 4-5) а потім 134600 грн. (т. 4 а.с. 139).

Представник Приватного підприємства «Онікс Омега»Бойчук Н.П., позовні вимоги визнала і просила їх задовольнити, посилаючись на те, що фактично між ОСОБА_7 і ОСОБА_4 був укладений договір купівлі -продажу приміщення, а не договір дарування. За даною угодою ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_4, автомобіль марки «Нива»який за життя не встиг переоформити на себе в органах МРЕО і гроші. Висловила думку, що з життєвої точки зору, дарування приміщення сторонній людині, а не дочці, свідчить про те, що мало місце купівля - продаж приміщення.

ОСОБА_4, який був стороною договору дарування, позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що маючи підприємницькі відносини з ОСОБА_7, останній йому подарував 10\50 частини приміщення. Угода укладена в нотаріальному порядку. Дій щодо приховування іншого правочину не вчиняв. Автомобіль «Нива»в період 2004-2005 років він мав, але ОСОБА_7 не передавав в будь - якій формі. Просив суд в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_5 просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник виконавчого комітету Роменської міської ради просив суд розглядати справу у його відсутності, про що неодноразово надавав письмові заяви. ( том 2 а.с.163, том 3 а.с.18, 30, 67, 221).

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_9 дала покази, що з ОСОБА_7 і його сім'єю дружила з 70-х років, у підтвердження надала ксерокопію спільної фотографії . У 2004 році ОСОБА_7 їй повідомив, що скрутне матеріальне становище змушує продати приміщення його фірми Мале приватне підприємство «Онікс», що розташоване в АДРЕСА_1 але в нього не було бажання продавати приміщення ОСОБА_2, який являвся співвласником іншої частини, так як останній ображав і називав його «п'яницею». Пізніше знову від ОСОБА_7 довідалася, що останній приміщення фірми подарував ОСОБА_4, за що отримав автомобіль «Нива»білого кольору і боргову розписку. Зміст розписки не читала, але бачила в його руках. Вона відмовила ОСОБА_7 зберігати автомобіль на подвір'ї свого будинку.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дав покази, що він мав товариські відносини з ОСОБА_7 до дня його смерті. У дружніх стосунках ОСОБА_7 з ОСОБА_4 не перебували і взагалі він ніколи не бачив ОСОБА_4 в офісі ОСОБА_7 Пам'ятає, як ОСОБА_7 показував йому автомобіль марки «Нива»який він нібито отримав за приміщення офісу. Мали місце випадки, що в його присутності ОСОБА_7 телефонував ОСОБА_4 і останній привозив йому в офіс гроші, походження яких він не знає.

По справі також встановлено:

ОСОБА_2 являється власником 40\50 частини будівлі яка розташована в АДРЕСА_1. (т.1 а.с. 5-8).

21 січня 2004 року приватний нотаріус ОСОБА_8, посвідчила договір дарування, відповідно до якого Мале приватне підприємство «Онікс» в особі директора ОСОБА_7 подарував ОСОБА_4 10\50 частини нежитлової будівлі, що розташована в АДРЕСА_1. (т. 1 а.с. 4).

З довідки державного реєстратора ОСОБА_6 вбачається, що єдиним засновником Малого підприємства «Онікс»є громадянин України ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 30).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер (т. 1 а.с. 62, 69).

Позивач вважає, що у даному випадку 21 січня 2004 року мав місце удавний правочин, який вчинено між Малим приватним підприємством «Онікс»і ОСОБА_4, для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, чим порушили його право передбачене ч. 4 ст. 364 ЦК України переважного права купівлі спільної часткової власності.

Заслухавши сторони по справі, їх представників, покази свідків, дослідивши надані сторонами письмові докази у підтвердження позовних вимог і їх спростування що є у справі, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно із ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

По справі установлено, що 21 січня 2004 року між Малим приватним підприємством

«Онікс» в особі директора ОСОБА_7 (дарувальник ) і ОСОБА_4 (обдарований ) укладено договір подарував ОСОБА_4 10\50 частини нежитлової будівлі, що розташована в АДРЕСА_1. Відповідно до п. 1.1. Дарувальник передав 10\50 частини не житлової будівлі у власність Обдарованого безоплатно. В присутності нотаріуса Дарувальник передав Обдарованому ключі від нежитлової будівлі. Прийняття Обдарованим від Дарувальника ключів від частини нежитлової будівлі свідчить про те, що передача відбулася, п.2.1-2.2 договору. (т. 1 а.с. 4).

При цьому у договору сторони за договором засвідчили, що діють добровільно, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомившись нотаріусом з приписами цивільного законодавства, і як зазначено в п. 3.1. сторони підтвердили, що цей договір не носить характеру уявного та удаваного правочину. Дарувальник стверджує, що дарування здійснено за добровільною волею, без будь яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного так і морального. (т. 1 а.с. 4).

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно названого закону для визнання правочину удаваним, суду слід установити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їхні дії направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди.

Частина 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадку встановлених законом.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наміру Малого приватного підприємства в особі директора ОСОБА_7, та громадянина ОСОБА_4 укласти договір купівлі-продажу частки нежитлової будівлі та доказів, які б свідчили про досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов щодо такого договору як купівлі-продажу, а також того, що умовою оспорюваного договору була сплата коштів чи передача автомобіля «Нива»який в той час належав відповідачу. Доводи позивача про те, що факт укладання договору купівлі-продажу підтверджується заявою за № 3005 та замовленням за № 2498 від 24 грудня 2003 року інвентарної справи не приймаються до уваги, оскільки не може бути належними доказами. ОСОБА_4, який був стороною договору дарування, заявив про відсутність з його сторони дій щодо укладення договору купівлі - продажу, а позивач ОСОБА_2, який не є стороною договору, не навів переконливих доводів і не надав суду доказів, що між сторонами на час укладення договірних відносин мала місце угода купівлі - продажу і між сторонами було досягнуто домовленість, щодо істотних його умов.

Крім того, відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 27 постанови Пленуму «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при

розгляді справ у суді першої інстанції»виходячи зі змісту ст. 59 ЦПК України та з

урахуванням положень ч. 1 ст. 218 ЦК України, не може стверджуватися показаннями свідків

наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму.

За таких обставин суд не бере до уваги і покази свідків які допитані в судовому засіданні ОСОБА_9 і ОСОБА_10

На думку суду укладений договір дарування не був спрямований на реальне настання правових наслідків, чи виникнення зустрічних зобов'язань.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного підприємства "Онікс Омега", ОСОБА_4, виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області про визнання правочину удаваним та про переведення прав та обов'язків покупця -відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 2 лютого 2005 року, а саме: заборону проводити відчуження 10/50 частин будівлі, розташованої в АДРЕСА_1, належної на праві власності ОСОБА_4, реєстр в Роменському МБТІ № 4143350, номер запису 917 в книзі 68.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, без участі яких було проголошено судове рішення -протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: підпис…

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г. О. Шунько