ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

02 серпня 2006 р.

№ 25-9/217-03-6841

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.,

суддів:                                               Дунаєвської Н.Г.,

                                                Кота О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Солодка мить”, м. Київ

на постанову

від 13.04.2006 Одеської області

у справі господарського суду

№ 25-9/217-03-6841 Одеської області

за  позовом 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Лікувально-санаторної відновлюючої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова Державного підприємства Лікувально-санаторної відновлюючої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова “Medisan” Фонд Державного майна України, м. Київ

до	Товариства з обмеженою відповідальністю “Солодка мить”, м. Київ Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства “Medisan” Лікувально-санаторної відновлюючої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова “Санаторій “ Сенетатя”

про	визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод в користуванні майном

за участю представників сторін:

від позивача – Саранчук Є.О.

від відповідача – Жароїд І.В., Хватов В.С., Гішко В.С.

Лікувально-санаторною відновлюючою Асоціацією Державної канцелярії Республіки Молдова  та Державним підприємством “Medisan”, що входить до складу Асоціації,  заявлено позов до Дочірнього підприємства  “Санаторій “Сенетатя” державного підприємства “Medisan” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Солодка  мить” про визнання недійсним договору оренди  за № 5-ОР, що був укладений відповідачами 04.04.03, зобов’язати товариство звільнити орендоване приміщення та відшкодувати неотриманий прибуток в сумі 133054,00 грн., не чинити перешкод у користуванні майном, власником якого є позивач.

На обгрунтування позову зазначено про те, що  оспорюваний договір укладено без узгодження з власником  майна, яким є державне підприємство “Medisan”   Республіки Молдова. Договір укладено директором дочірнього підприємства “Сенетатя” з перевищенням повноважень, з порушенням законодавства України  про власність та про оренду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.11.05 у задоволенні позову відмовлено з огляду на відсутність порушень прав позивачів при укладенні договору оренди.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.04.06 рішення місцевого суду від 29.11.05 скасовано, позов задоволено. Договір оренди від 04.04.03 за № 5-ОР визнано недійсним на майбутнє. Товариство  “Солодка  мить” зобов’язано звільнити орендоване приміщення та не чинити перешкод позивачу в  користуванні майном, в іншій частині позову відмовлено.

Апеляційна інстанція, скасовуючи рішення господарського суду Одеської області, виходила з того, що  майно, яке є предметом договору оренди, належить на праві власності  Республіці Молдова, повноважні органи якої не давали згоди на  передачу цього майна  в оренду, а сам договір укладено з порушенням законодавства України  про оренду.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду  оскаржує ТОВ “Солодка  мить”. У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України товариство просить скасувати постанову апеляційної інстанції і залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 29.11.05,  посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена  з порушенням  норм матеріального  та  процесуального права, зокрема, скаржник вважає, що апеляційний суд безпідставно  застосував ст.48 ЦК України, порушив  вимоги постанови Пленуму Верховного Суду України  за № 3 від 28.04.78 “Про судову практику та про визнання угод недійсними”, в порушення ст.4 Закону України  “Про міжнародне приватне право” залишив без уваги норми міжнародного права, незважаючи на те, що правовідносини між сторонами спірного договору є з іноземними власниками.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини, що склалися між сторонами за спірною угодою, були предметом розгляду судових інстанцій неодноразово.

Місцевим та апеляційним судами встановлено, що  ТОВ “Солодка  мить” та Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями Державного підприємства “Medisan” Лікувально-санаторної відновлюючої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова “Санаторій “Сенетатя”  укладено 04.04.03 договір оренди цілісного майнового комплексу санаторію  “Сенетатя” за № 5-ОР з терміном дії на 25 років. Предметом цього договору згідно  п.1.1 є зобов’язання орендодавця –ДП “Санаторій “Сенетатя” передати орендареві –ТОВ "Солодка  мить” у строкове володіння та користування майно, що визначено у договорі, з наступним переходом права власності на таке майно від орендодавця до орендаря, а орендар зобов’язується прийняти майно у строкове володіння та користування, а згодом і у власність, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до ст.9 Конституції України  чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною радою України, є частиною національного законодавства України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірний санаторний комплекс є об’єктом соціальної сфери Республіки Молдова, який знаходиться на території України.

Правовідносини щодо власності  на об’єкти соціального призначення, що розташовані на території України  та Республіки Молдова, врегульовані  Угодою між Урядом Республіки Молдова та Урядом України  про взаємне визнання прав  і регулювання прав власності від 11.08.94, Протоколом від 27.04.99  між Урядом Республіки Молдова та Кабінетом  Міністрів України  про внесення змін до Угоди  між Урядом Республіки Молдова і Урядом України про взаємне визнання прав  і регулювання відносин власності  від 11.08.94;  та Законом України “Про ратифікацію Угоди між Урядом України  та Урядом Республіки  Молдова  про взаємне визнання  прав та регулювання відносин власності  та Протоколу між Кабінетом  Міністрів України і Урядом Республіки Молдова про  внесення змін до Угоди   між Урядом  України і Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11 серпня 1994 року”.

Цим Законом на Фонд державного майна України  покладено виконання функцій, які  відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та  регулювання  відносин власності здійснюються органами,  уповноваженими розпоряджатися державним майном.

При цьому реалізація статті 5 зазначеної Угоди здійснюється у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання Угоди від 11.08.94  між Урядом Республіки Молдова і Фондом державного майна України  підписано Протокол про правовий статус (право власності) дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства “Medisan” Лікувально-санаторної відновлюючої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова.  “Санаторій “Сенетатя” визнано власністю Республіки Молдова.

Згідно п.2 цього Протоколу санаторій “Сенетатя” здійснює  свою господарську діяльність відповідно до  законодавства України.

За загальновизнаними положеннями міжнародного права, право, що підлягає застосуванню до цивільно-правових відносин за участю іноземних громадян або іноземних юридичних осіб визначається на підставі міжнародних договорів, Цивільного кодексу, інших законів і звичаїв, що визнаються в Україні.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, Державне підприємство “Medisan”  посилається на те, що  оспорюваний договір оренди  санаторного комплексу укладено без узгодження з ним, з перевищенням директором санаторного комплексу своїх повноважень та з порушенням законодавства України про оренду.

Згідно з п.8.3 Статуту дочірнього підприємства “Санаторій “Сенетатя”, чинного на час укладення спірної угоди, засновник, яким є  Державне підприємство “Medisan” Лікувально-санаторної відновлюючої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова,  призначає директора, з яким  укладає контракт, в якому  передбачає надані директору права, обов’язки, відповідальність та інші умови.

Пунктом 5  контракту, укладеного Державним підприємством “Medisan” Лікувально-санаторної відновлюючої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова з гр.  Костовим, прийнятим на роботу в якості керівника Дочірнього підприємства “Санаторій “Сенетатя” передбачено, що  директор узгоджує з Головним підприємством “Medisan” передачу приміщень в оренду, а також інші угоди з грошовим обсягом більше 5000 тис.грн.

Оскаржувана угода про  передачу санаторного комплексу “Сенетатя” в оренду не узгоджувалася з Головним підприємством і в подальшому Головним підприємством “Medisan” не схвалювалася, навпаки, Головне підприємство “Medisan” категорично не погоджувалося з цією угодою, а вартість об’єкта оренди значно перевищує суму у 5000 тис.грн.

Урядом Республіки Молдова 19.11.2002 прийнято постанову за                № 1496 “Про державне підприємство” “Medisan”, в п.1  якої відмічено про те, що Державною канцелярією Республіки Молдова у 1998 р. створено Державне підприємство “Medisan” для управління власністю Республіки Молдова на  території України.

Урядом Молдови постановлено, що  засновником  Державного підприємства “Medisan” є Державна канцелярія Республіки Молдова в особі Лікувально-санаторної відновлюючої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова. У зв’язку з цим   Уряд Молдови зобов’язав Лікувально-санаторну відновлюючу  Асоціацію розробити і надати в установленому порядку  документи для  перереєстрації фактичного статусу суб’єктів підприємницької діяльності  у складі  Державного підприємства “Medisan”.

Наказом державної канцелярії Республіки Молдова від 23.12.02 за           № 151 Лікувально-санаторну відновлюючу  Асоціацію наділено повноважними правами по управлінню об’єктами   державної власності на території України, в тому числі  і санаторієм “Сенетатя” та зобов’язано асоціацію розробити документи для  перереєстрації цих об’єктів на території України.

Наказом Державної канцелярії Республіки Молдова від 31.03.03 за         № 35-А затверджено статут Дочірнього підприємства “Санаторій “Сенетатя” з іноземними інвестиціями Державного підприємства “Medisan” і 01.03.03 Білгород-Дністровському міськвиконкому, на території якого знаходиться “Санаторій “Сенетатя”, надіслані установчі документи, в тому числі  статут, міжнародні угоди для їх реєстрації.

Білгород-Дністровським виконкомом 07.04.03 здійснена перереєстрація Дочірнього підприємства “Санаторій “Сенетатя” з врахуванням міждержавних угод про взаємне визнання прав власності , що ратифіковані Законом України  № 2666-ІІІ від 17.07.01. Зазначеним статутом чітко визначено про те, що ДП “Санаторій “Сенетатя” укладає угоди від свого імені, однак за узгодженням з Державним підприємством “Medisan”.

Договір оренди цілісного майнового комплексу “Санаторій “Сенетатя”, власником якого відповідно до міжнародних угод є Республіка Молдова,  укладено керівником санаторного комплексу “Сенетатя” в період здійснення перереєстрації статуту підприємства, без повідомлення про це  власника  з перевищенням повноважень, наданих керівнику за контрактом з власником майна.

Апеляційна інстанція, дослідивши обставини справи, дійшла висновку про те, що оспорювана угода про передачу санаторію “Сенетатя” в оренду не відповідає вимогам  чинного законодавства України  про оренду, зокрема Закону України  “Про оренду державного та комунального майна”.

Згідно статті 5 Угоди між Урядом Республіки Молдова та Урядом України  про визнання прав власності, що ратифіковані Законом № 2666-ІІІ (2666-14) від 17.07.01 кожна сторона має право продати, обміняти, передати в заставу, здати в оренду, передати безкоштовно або на договірних засадах свою власність іншій стороні, її фізичним чи юридичним особам.

Реалізація положень цієї статті здійснюється  органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном кожної із Сторін відповідно до законодавства Сторони місцезнаходження об’єктів власності  якщо інше не передбачено додатковими угодами.

Державну політику України у сфері  оренди здійснюють Кабінет Міністрів України, а також Фонд  державного майна України. Статтею 5 Закону України  про оренду визначено органи, яким надано право бути орендодавцем.

Щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, то орендодавцями можуть бути Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва. Підприємства мають право виступати орендодавцями щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна,  загальна площа яких не перевищує  200 кв.м.

Дочірнє підприємство  “Санаторій “Сенетатя”  у спірній угоді виступило  як орендодавець, не будучи при цьому  власником майна і не отримавши дозволу на укладення угоди уповноваженого на це органу.

Оренда майна інших форм власності  може регулюватися положеннями цього  Закону, якщо інше не передбачено законодавством, та договором оренди (ч.4 ст.1 Закону  про оренду).

Пунктом 9 спірного договору оренди за № 5-ОР від 04.03.03 встановлено, що у випадку  порушення зобов’язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в  Україні законодавством. Відтак сторони договору не виключили можливості застосування Закону України  про оренду до встановлених договором правовідносин.

Дослідивши у мови договору оренди санаторного комплексу “Сенетатя”, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про  невідповідність умов цього договору Закону  про оренду і на підставі ст.48 ЦК України  визнав договір недійсним.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного  Суду України  від 28.04.78 № 3 (із змінами, внесеними постановами від 25.12.92 № 13 та від 25.05.98 № 15) за правилами ст.48 ЦК України  угода визнається недійсною при невідповідності не тільки закону, а й іншим актам, виданим органами державної влади та управління в межах наданої їм компетенції.

Статтями 12,13 Угоди, ратифікованій Законом України  № 2666-ІІІ (2666-14)  від 12.07.01 встановлено, що діяльність підприємств, установ, організацій та інших об’єктів, перелічених у статті 2.4 Угоди,  вирішується  у відповідності до законів  Сторони, на території якої вони розташовані. При цьому Сторони Угоди гарантують, що  власність сторін, їх юридичних і фізичних осіб в межах цієї Угоди користується безумовним правовим захистом.

Підставою недійсності правочину згідно статті 215 Цивільного кодексу України  є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, в також моральним засадам суспільства.

Доводи касаційної скарги щодо порушень норм процесуального права при розгляді справи апеляційним судом є неспроможними та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України  вважає юридичну оцінку, дану апеляційним судом обставинам справи такою, що грунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві  і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду  від 13.04.06 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий                                                                                Л.Невдашенко

Судді:                                                                                           Н.Дунаєвська

                                                                                                      О.Кот