Справа № 22-8161/2006 p.            Головуючий у 1 інстанції Пелеп Ю.К.

Категорія   21                                     Доповідач Санікова О.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

З жовтня 2006 року                            Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Курило В.П.

суддів: Санікової О.С., Шамрило Л.Г.

при секретарі Коваленко Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Красноармійську Донецької області на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 5 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Красноармійську Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Красноармійську просить скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 5 липня 2006 року, яким частково задоволені позовні вимоги позивача: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Красноармійську Донецької області на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн., - та постановити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Красноармійську Донецької області посилається, на те, що висновок МСЕК є підставою для відшкодування позивачу матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди; позивачем не надано доказів, на підставі яких можливо зробити висновок про спричинення йому моральної шкоди; судом не враховано, що відділення виконавчої дирекції виплатило позивачу одноразову допомогу, виплачує щомісячні страхові виплати, за рахунок коштів відділення позивач отримує пенсію по інвалідності, йому також оплачено медикаментозне лікування, тим самим виконуючи свої зобов'язання, передбачені законодавством, ніяких тяжких вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача не сталося. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхувння від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, при цьому врахувати також, що позивач працює.

Представник позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним. Просив врахувати, що врезультаті нещасного випадку позивачу видалене око і замість нього вставлений протез, а враховуючи, що позивач ще молода людина - 1980 року народження, то такий стан дуже негативно відображається на його психічному стані і завдає багато незручностей у побуті і працевлаштуванні.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах із СТОВ „Миколаївське" з 2000 року. 14 квітня 2001 року під час виконання трудових обов'язків з позивачем стався нещасний випадок, про що 4 травня 2001 року був складений акт про нещасний випадок на виробництві. В результаті нещасного випадку позивач отримав травму лівого ока, яке в процесі лікування було видалене. Висновком МСЕК від 18 липня 2001 року позивачу встановлено 55% стійкої втрати професійної працездатності безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи; йому також визначена потреба в глазному протезуванні.

У зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом позивачу заподіяна моральна шкода, яка виявляється в тому, що він втратив здоров'я, а саме у нього відсутнє ліве око, і тим самим змінились його звичний уклад життя, стосунки з оточуючими, що спричиняє моральні і фізичні страждання, він вимушений користуватися протезом, періодично лікуватися, щоб не втратити зір на друге око.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

Як вбачається з матеріалів справи 14 квітня 2001 року при виконанні трудових обов'язків з позивачем стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав травму лівого ока, про що 24 травня 2001 року був складений акт розслідування нещасного випадку. Висновком МСЕК від 18 липня 2001 року позивачу встановлено 55 % втрати професійної працездатності безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивачки права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ушкодження здоров'я, а саме нещасного випадку, за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Суд правильно й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону визначив розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком, урахувавши при цьому всі обставини по справі, в тому числі характер травми, встановлення 55% втрати професійної працездатності безстроково, встановлення третьої групи інвалідності, те, що позивач ще молода людина залишився без зору на ліве око і вимушений у зв'язку з цим користуватися протезом, вимушеність постійного лікування у подальшому, глибину та ступінь моральних страждань ОСОБА_1 у зв'язку з каліцтвом, порушення у зв'язку з цим нормальних   життєвих зв'язків, характер додаткових зусиль для організації життя, вимушеність звільнення з роботи, яка приносила дохід, достатній для матеріального забезпечення сім'ї.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду. Посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Красноармійську Донецької області на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1,   308 ч.1,   314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний

суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Красноармійську Донецької області  відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 5 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.