Справа № 22- 7923 Головуючий в 1 інстанції Хмельницька Л.І.
Категорія 44 Доповідач Бондаренко Л.І.
УХВАЛА Іменем України
2006р. жовтня 3 дня. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Пономарьової О.М. суддів Бабенко П.М., Бондаренко Л.І. при секретарі Білявській І.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Ленінського районного суду м.Донецька від 4 липня 2006р. за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд,-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2006р. ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою на дії Державної виконавчої служби, посилаючись на те, що на виконанні Державної виконавчої служби у Ленінському районі м.Донецька знаходиться виконавче провадження за виконавчим листом, виданого Ленінським районним судом м.Донецька, згідно якого вона ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов"язані звільнити приміщення кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1" від належного їм майна та не перешкоджати ОСОБА_3 користуватися приміщенням кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою АДРЕСА_1.
7 квітня їй надійшов лист Державної виконавчої служби про те, що вона та ОСОБА_2 „ не повинні чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні приміщенням кафе та виселення з приміщення кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1" буде проводитись 11 . квітня 2005р. о 10 годині".
Зазначеним листом та своїми діями Державна виконавча служба порушила чинне законодавство про порядок проведення виконавчих дій, передбачений статтею 79 Закону України „Про виконавче провадження", яким передбачено виконання рішення щодо виселення боржника.
Просила визнати оскаржувані дії Державної виконавчої служби у Ленінському районі м.Донецька неправомірними.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Донецька від 4 липня 2006р., відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні її скарги на дії державного виконавця.
ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду із апеляційною скаргою на ухвалу суду.
Просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на те, що рішенням суду від 30 вересня 2005р. та виконавчим листом не передбачено виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з приміщення кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1" Державна виконавча служба ігнорує вимоги ст. 76 Закону України „Про виконавче провадження", необгрунтовано посилаючись на ст.79 даного Закону.
Суд безпідставно посилається на статтю79 Закону, якою встановлено, що виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від осіб, які виселяється, їх майна та у забороні цим особам користуватися цим приміщенням. Приміщення кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1" є юридичною адресою приватного підприємства „Золушка" і в приміщенні кафе перебуває майно цієї юридичної особою, а не ОСОБА_1, де також знаходиться майно юридичної особи ПП „Золушка".
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду- скасуванню з постановленням у відповідності з вимогами статті 312 ЦПК України нової ухвали про задоволення вимог заявниці.
Суд, відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1, виходив з того, що виконавчий лист, виданий 7 березня 2006р. Ленінським районним судом м.Донецька про зобов"язання ОСОБА_2, ОСОБА_1 звільнити приміщення кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1" від належного їм майна та не перешкоджати ОСОБА_3 користуватися приміщенням кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою АДРЕСА_1 надійшов до ДВС на виконання 7 березня 2006р. 7 квітня 2006р. державний виконавець, виходячи на місце знаходження приміщення, склав акт про відмову боржників виконати рішення суду добровільно.
Суд, перевіряючи твердження ОСОБА_1 про порушення державним виконавцем прав, а саме: буде проведено виселення з приміщення, хоча не було вказано про це в виконавчому листі, встановив, що він діяв у відповідності з діючим законодавством.
Висновок суду про необґрунтованість вимог позивачки не відповідає нормам матеріального, процесуального права.
У відповідності з вимогами ст.79 Закону України „Про виконавче провадження" виселення полягає у звільнені приміщення, зазначеного у виконавчому' документі, від осіб, які виселяються .
Примусовому виселенню підлягають лише особи, які визначені у виконавчому документі.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, ОСОБА_1 згідно рішенню суду та виконавчому листу зобов"язані звільнити приміщення кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1" від належного їм майна та не перешкоджати ОСОБА_3 користуватися приміщенням кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою АДРЕСА_1.
Із змісту листа державного виконавця ДВС у Ленінському районі м.Донецька від 7 квітня 2006р. передбачається виселення з приміщення кафе, у випадку не виконання вимог державного виконавця буде накладено штраф...", хоча в виконавчому документі вказівка про виселення відсутня.
Згідно з вимогами ст.76 Закону України „Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення, виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Порядок та умови подальшого виконання рішення, за яким боржник зобов"язаний особисто вчинити певні дії врегульовано загальними положеннями глав 1,4 та нормами глави 8 Закону.
Виходячи із конкретних дій державного виконавця, положень Закону „Про виконавче провадження" апеляційний суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими, та піддягають задоволенню.
Крім того, ухвалою Верховного Суду України від 31 травня 2006р.- ще до постановлення ухвали суду першої інстанції від 4 липня 2006р. клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення суду від 30 вересня 2005р. та ухвали апеляційного суду від 3 лютого 2006р. задоволено.
Зупинено виконання рішення до закінчення касаційного провадження.
Статтею 34 Закону України „Про виконавче провадження встановлений перелік підстав, що тягнуть за собою обов"язкове зупинення виконавчого провадження.
Згідно пункту 5 даного закону виконавче провадження підлягає обов"язковому зупиненню при зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право.
Згідно статті 327 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали).
По справі встановлено, що державний виконавець Тараш І.А. під час виконання рішення діяв самостійно, вказавши в листі про виселення боржників, тобто вийшов за межі змісту виконавчого листа.
Ухвала суду постановлено поспішно, тому підлягає скасуванню з постановленням у відповідності з вимогами статті 312 ЦПК України ухвали про визнання дій державного виконавця неправомірними.
Керуючись ст.ст.312, 383, 387 ЦПК України, ст.ст.34, 76 Закону України „Про виконавче провадження",-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м.Донецька від 4 липня 2006р. скасувати.
Заяву ОСОБА_1 на дії Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Донецька задовольнити.
Визнати дії Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Донецька щодо вказівки в листі від 7 квітня 2006р. про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2 із приміщення кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1" неправомірними.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції-Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвали апеляційного суду.