Справа №8074                                                       Головуючий у 1 інстанції Гончаренко М.Є.

Категорія 31                                                            Доповідач Лук'янова С.В.

РІШЕННЯ Іменем України

З жовтня 2006 року             Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Зубової Л.М. суддів Лук'янової С.В., Соломахи Л.І.

при секретарі Андрусішиній М.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 27 червня 2006 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за обслуговування і комунальні послуги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача і відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

З травня 2006 року позивач звернувся в суд з вказаним позовом до відповідачів. В обґрунтування позову позивач вказав, що відповідач є володільцем квартири АДРЕСА_1. Вказаний будинок знаходиться на балансі позивача. Відповідачка є членом сім"ї відповідача - власника квартири. В порушення вимог закону відповідачі періодично вносять плату за користування квартирою і комунальними послугами. За період з 1 січня 2003 року по 1 березня 2006 року заборгованість складає 1314 грн. 76 коп. і цю суму позивач просить стягнути з відповідачів солідарно на його користь, в також судові витрати в сумі 81 грн. (а.р.3-4).

В судовому засіданні представник позивача вточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за період з 1 лютого 2003 року по 1 березня 2006 року в сумі 1314 грн. 76 коп. і судові витрати (а.с.35).

Рішенням Дебальцевського міського суду Донецької області від 27 червня 2006 року з відповідачів солідарно на користь позивача стягнуто: 1314 грн. 76 коп. - плата за користування житлом, 51 грн. - судовий збір, 30 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Цим рішенням встановлено, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1. Заборгованість відповідачів за користування житлом і комунальними послугами з 1 лютого 2003 року по 1 березня 2006 року складає 1314 грн. 76 коп. Відповідач не надав суду доказів того, що він працює в органах цивільного захисту населення та про наявність у нього пільг для оплати за користування житлом і комунальними послугами (а.с.42).

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 27 червня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволення позову через його незаконність, оскільки суд неповно з"ясував всі обставини справи, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права. Він з 5 червня 2001 року працює водієм 80-ої ПДПЧ Дебальцевського міського відділу ГУ МНС України в Донецькій області. Згідно ст..59 Закону України „Про правові засади цивільного захисту" він має право на 50% знижку плати за користування житлом і комунальними послугами. Проте суд не застосував вказаний закон. Суд не запропонував йому надати письмові докази у підтвердження місця його роботи, чим порушив вимоги ст.,131 ч.1 ЦПК України (а.с.49-50).

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач повністю підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача не визнав апеляційну скаргу і просить залишити без зміни рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції від 27 червня 2006 року - скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позову через наступне.

Згідно ст.162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно зносити квартиру плату і плату за комунальні послуги. Згідно ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користується жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири); повнолітні члени сім'ї' власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.

Матеріали справи підтверджують, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 13); відповідачка ОСОБА_2. є членом сім'ї' власника вказаної квартири (а.с.5); заборгованість відповідачів перед позивачем за користування квартирою і комунальними послугами за період з 1 лютого 2003 року по 1 березня 2006 року складає 1314 грн. 76 коп.(а.с.8-11). Сторони не заперечують цих обставин. Але відповідач вважає, що заборгованість нарахована без врахування його права на 50% знижку за користування квартирою і комунальними послугами на підставі Закону України „Про правові засади цивільного захисту", оскільки з 5 червня 2001 року він працює водієм 80-ої ПДПЧ Дебальцевського міського відділу ГУ МНС України в Донецькій області (а.с.52, 53). Але з останнім доводом відповідача не можна погодитися повністю.

Ст.71 ЦК України в редакції 1963 року і ст.257 ЦК України в редакції 2003 року загальний строк позовної давності встановлюють тривалістю у три роки. До правовідносин, які виникли між позивачем і відповідачами, застосовується загальний строк позовної давності, тобто три роки. Згідно п.17 Правил користування жилими приміщеннями і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572, плату за квартиру і платежі за комунальні послуги наймачі квартир вносять щомісяця не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлені інші строки. Сторони не оспорюють останньої обставини. Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів 3 травня 2006 року (а.с.З-4). Враховуючи викладене, в межах строку позовної давності сума заборгованості відповідачів перед позивачем повинна визначатися не з 1 лютого 2003 року, як суд вказав в рішенні від 27 червня 2006 року, а з 1 квітня 2003 року, оскільки плату за квітень 2003 року відповідачі повинні були уплатити позивачу до 10 травня 2003 року, а з позовом про стягнення заборгованості за квітень 2003 року позивач міг звернутися до 10 травня 2006 року включно. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що сума позову повинна визначатися за період з 1 квітня 2003 року по 1 березня 2006 року. Факт сплати відповідачем позивачу в січні 2003 року 71 грн. за користування квартирою і комунальними послугами (а.с.8) не є підставою для переривання строку позовної давності, оскільки відповідач пояснив, що він періодично сплачував позивачу суми за користування квартирою і комунальними послугами лише з врахуванням 50% знижки і не визнавав права позивача на отримання від нього 100% оплати.

Статтею 59 частиною 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2003 рік" та ст.78 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" було передбачено, що пільги щодо знижки плати за користування житлом (квартирної плати), надаються у разі, якщо грошові доходи працівників бюджетних установ менше величини прожиткового мінімуму, встановленої для працездатних осіб.

Рішенням Конституційного Суду України від 17 березня 2004 року №7-рп/2004 положення ст.59 частини 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2003 рік" щодо порядку надання пільг щодо знижки плати за користування житлом визнані неконституційними та втратили чинність.

Відповідно до частини 1 ст.З Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Тобто дія Закону України „Про Державний бюджет України на 2003 рік" закінчилася 31 грудня 2003 року, а Рішення Конституційним Судом України ухвалене після закінчення цього року, тому внести зміни до Державного бюджету на 2003 рік було вже неможливо і підстав для надання відповідачу 50% знижки по оплаті за користування жилою площею і комунальними послугами за 2003 рік немає.

Положення ст.78 частини 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" щодо порядку надання пільг щодо знижки плати за користування житлом, визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004, тобто в межах відповідного бюджетного року, тому апеляційний суд вважає, що відповідачам за грудень 2004 року надається 50% знижка по оплаті жилої площі та комунальних послуг. Закони України про Державні бюджети на 2005 і 2006 роки в частині зупинення пільг на користування житлом і комунальними послугами не визнавалися неконституційними Рішенням Конституційного Суду України. Тому не підлягає застосуванню 50% знижка при оплаті відповідачами сум за користування квартирою і комунальними послугами за 2005 рік і січень-березень 2006 року.

Загальна сума заборгованості відповідачів перед позивачем за період з 1 квітня 2003 року по 1 березня 2006 року визначається з наступного розрахунку.

З 1 квітня 2003 року по 1 січня 2004 року заборгованість відповідачів перед позивачем за користування відповідачами квартирою і комунальними послугами становить: 632 грн. 61 коп.(нараховане) - 281 грн. 20 коп. (оплачено відповідачем за вказаний період) = 351 грн. 41 коп.; з 1 січня 2004 року по 1 січня 2005 року: 843 грн. 48 коп. (нараховане) - 632 грн. 70 коп.(оплата) - 35 грн. 15 коп. (50% знижка за грудень 2004 року) =175 грн. 63 коп.; з 1 січня 2005 року по 1 березня 2006 року: 995 грн. 94 коп. (нараховане) - 421 грн. 80 коп.(оплата) = 574 грн. 14 коп. Таким чином, сума заборгованості відповідачів перед позивачем складає 351,41 грн. + 175,63 грн. + 574,14 грн. = 1139 грн. 26 коп. і саме ця сума підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача за період з 1 квітня 2003 року по 1 березня 2006 року. Сума боргу відповідачів перед позивачем за період з 1 лютого 2003 року по 1 квітня 2003 року в сумі 175 грн. 50 коп. задоволенню не підлягає оскільки указаний період знаходиться за межами строку позовної давності і немає поважної причини для її поновлення позивачу. Сума   заборгованості   відповідачів   перед   позивачем   за   користування   квартирою   і комунальними послугами з урахуванням 50-процентної знижки нарахована з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів від 1 серпня 1996 року № 879 „Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати".

Позивачем при зверненні до суду сплачені: судовий збір в сумі 51 грн. (а.с.2) і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. (а.с.1). Згідно ст..88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що з кожного з відповідачів на користь позивача підлягає стягнутою по 40 грн. 50 коп. судових витрат, сплачених позивачем.

Враховуючи викладене в сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення вказаного позову у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1. задовольнити частково.

Рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 27 червня 2006 року скасувати.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго" за користування квартирою і комунальними послугами за період з 1 квітня 2003 року по 1 березня 2006 року 1139 грн. 26 коп.;

стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго" судові витрати в сумі по 40 грн. 50 коп. з кожного.

Відмовити Відкритому акціонерному товариству „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго" в задоволенні позову до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 175 грн. 50 коп. за період з 1 лютого по 1 квітня 2003 року.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.