Справа №8942 Головуючий у 1 інстанції Хомінець І.В.
Категорія 21 Доповідач Лук'янова С.В.
РІШЕННЯ Іменем України
З жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Зубової Л.М. суддів Лук'янової С.В., Соломахи Л.І.
при секретарі Андрусішиній М.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Харцизьку на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 1 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Харцизьку про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача і представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, апеляційний
суд
встановив:
В червня 2006 року позивач звернувся в суд з вказаним позовом, в обгрунтування якого вказав, що з 1977 року він працював на шахті у підземних умовах, а з 2003 року - у якості ІНФОРМАЦІЯ_1 з повним робочим днем в шахті. 1 червня 2005 року було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології. 14 червня 2005 року МСЕК встановила йому З групу інвалідності і 40% втрати професійної працездатності через професійне захворювання; а також йому протипоказана тяжка фізична праця в умовах професійної шкідливості, потреба лікування у пульмонолога і кардіолога; рекомендоване санаторно-курортне лікування. 4 квітня 2006 року МСЕК встановила йому втрату 70% професійної працездатності і другу групу інвалідності безстроково; рекомендації щодо лікування залишилися ті ж самі. На даний момент він не може виконувати колишню роботу. Йому заборонено працювати у підземних умовах. На поверхні не знайшлося придатної роботи, тому він був вимушений звільнитися з роботи і у даний час не працює, Після встановлення йому 70% втрати професійної працездатності і другої групи інвалідності він дуже погано себе почуває; звертався в лікарню, проходив курс стаціонарного лікування; стан його здоров"я постійно погіршується і носить необоротний характер; він постійно вживає медичні препарати, тому що не може дихати без інгалятора. Спричинену йому моральну шкоду він оцінив у 70 тисяч гривень, тому що він майже повністю втратив здоров"я, відчуває моральні страждання, порушений нормальний спосіб його життя; йому протипоказана будь-яка фізична праця; він проживає один, сам себе не може обслуговувати і виконувати домашню роботу, часто відчуває біль і задишку (а.с.2).
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 1 серпня 2006 року вказаний позов задоволено частково і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 50 тисяч гривень. Цим рішенням встановлено, що 1 червня 2005 року складено акт розслідування професійного захворювання позивача: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології 2 ступеня. 14 червня 2005 року МСЕК встановила позивачу втрату 40% професійної працездатності і 3 групу інвалідності. 4 квітня 2006 року МСЕК встановила позивачу втрату 70% професійної працездатності і 2 групу інвалідності безстроково. Позивачу протипоказана робота в підземних умовах, в контакті з пилом, токсичними газами, у несприятливих метеоумовах, тяжка фізична праця. Має місце погіршення стану зоров"я позивача. Позивач довго і часто лікується в стаціонарі Харцизької міської лікарні. Суд прийшов до висновку, що позивач відчував і продовжує відчувати моральні страждання, пов'язані з ушкодженням його здоров"я виключно з вини підприємства; внаслідок професійного захворювання змінився стан його здоров"я, спосіб життя, сімейний та особистий стан; йому важко дихати, він не може працювати ні на підприємстві, ні вдома; не може вести звичний для здорової людини спосіб життя; постійно лікується в умовах стаціонару. Визначаючи суму у відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер і тривалість душевних і фізичних страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності (70%), а також виходив із засад справедливості і виваженості, тому достатньою для відшкодування моральної шкоди визначив 50 тисяч гривень (а.с.57-58).
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Харцизького міського суду Донецької області від 1 серпня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення про зменшення суми у відшкодування позивачу моральної шкоди через порушення судом норм матеріального і процесуального права. Позивачем не наданий висновок медичних органів про наявність спричинення позивачу моральної шкоди та її характер. Суд безпідставно відмовив представнику відповідача у направленні позивача на судово-медичну експертизу. Суд не взяв до уваги, що позивач працював на роботах зі шкідливими умовами праці з 1977 року; тому його професійне захворювання розвивалося з цього часу поступово і було оформлено актом у 2005 році, коли позивач вже перебував на пенсії за віком. Професійне захворювання не може бути предметом розгляду як фактор, за яке відповідальність повинен нести Фонд, оскільки закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії у часі. На підставі ст..237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди повинно проводитися підприємством. Позивач не надав жодного доказу його моральних страждань. Сума відшкодування моральної шкоди на користь позивача необгрунтовано завищена і виходить за межі розумного і справедливого. Позивач має лише обмеження щодо виконання роботи за його професією. Спричинена здоров"ю позивача шкода компенсована чітким виконанням відповідачем обов'язку щодо сплати передбачених законом сум: позивач отримав одноразову допомогу у розмірі 16400 грн., своєчасно отримує щомісячні платежі, одержує пенсію за віком, за рахунок відповідача забезпечується санаторно-курортним і медикаментозним лікуванням. Позивач є соціально захищеною людиною насамперед з боку відповідача. Суд не з'ясував всіх обставин справи із застосуванням змагальності та дослідження доказів; не обґрунтував рішення; позивач не надав доказів у підтвердження позовних вимог; суд не обгрунтував чому він одні докази прийняв, а інші відхилив; запереченням відповідача не дана належна оцінка. 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинив норму Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" про відшкодування моральної шкоди; тому не існує правових підстав для стягнення на користь позивача суми у відшкодування моральної шкоди (а.с.60-65).
В апеляційному суді представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги відповідача; позивач не визнав апеляційну скаргу і просив залишити без зміни рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції від 1 серпня 2006 року - зміні в частині стягнутої на користь позивача суми через наступне.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду, наявність якої у зв'язку із професійним захворюванням: хронічний обструктивний бронхіт позивачу вперше МСЕК була встановлена 14 червня 2005 року у розмірі 40% безстроково (а.с.3-5, 7), а 4 квітня 2006 року - 70% безстроково і 2 група інвалідності. Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу випливає із ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності" і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не було надано відповідних доказів у підтвердження спричинення позивачу моральної шкоди професійним захворюванням, виходячи з наступного. Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів: трудова книжка позивача (а.с. 12-15), акт розслідування професійного захворювання від1 червня 2005 року (а.с.3-5), довідки МСЕК від 14 червня 2005 року (а.с.7) та від 4 квітня 2006 року (а.с.6), виписки із історії хвороби позивача (а.с. 10-11. 19-28), пояснення представника відповідача, який не оспорював ні один із указаних письмових доказів, пояснення позивача, підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди професійним захворюванням, у зв'язку з яким 14 червня 2005 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату 40% професійної працездатності, а 4 квітня 2006 року - 70% безстроково.
Факт виплати відповідачем позивачу одноразової допомоги, щомісячних виплат, забезпечення санаторно-курортним і медикаментозним лікуванням не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, оскільки виплата вказаних сум і суми у відшкодування моральної шкоди передбачена Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у якості самостійних виплат.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що п.27 ч.1 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинив на 2006 рік дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний Закон „Про Державний бюджет" набрав чинності з 1 січня 2006 року, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 14 червня 2005 року.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що на підставі ст..237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди повинно проводитися підприємством, оскільки з 1 квітня 2001 року відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров"я при виконанні трудових,, обов'язків, у тому числі і моральної шкоди, Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" покладено саме на відповідача.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер і тривалість душевних і фізичних страждань позивача, ступень втрати позивачем професійної працездатності (70%), а також виходив із засад справедливості і виваженості. Але суд першої інстанції при визначенні суми у відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, не врахував, що позивач звільнився з роботи у червні 2005 року за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію (а.с. 12-15), а також принцип розумності. Враховуючи викладене в сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду від 1 серпня 2006 року підлягає зміні в частині суми, стягнутої з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди. Виходячи із викладеного, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, належить стягнути двадцять тисяч гривень, оскільки саме ця сума відповідає всім обставинам справи.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307 ч.1 п.З, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Харцизьку задовольнити частково.
Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 1 серпня 2006 року змінити у частині суми, стягнутої на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, і стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Харцизьку на користь ОСОБА_1 двадцять тисяч гривень.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.