Справа № 2604/4956/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"11" червня 2012 р.Дніпровський районний суд м. Києва

у складі головуючого - судді Старовойтової С.М.,

за участю секретаря Ковалівській Л.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на Ѕ частини квартири, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на Ѕ частини квартири.

У своїй заяві позивач зазначає те, що 20 січня 2006 року між нею та ОСОБА_3 було укладено шлюб, 25 жовтня 2006 року вони з відповідачем ОСОБА_3 за спільні кошти придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 28, 8 кв. м., жилою площею 16, 7 кв. м., що підтверджується договором купівля-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 При цьому, позивач зазначає, що надавала письмову згоду на придбання відповідачем ОСОБА_3 квартири, про що зазначено у договорі купівлі-продажу квартири. Отже, на момент набуття права власності на спірну квартиру, вони з ОСОБА_3 проживали однією сім'єю та перебували у шлюбі. Крім того, позивач зазначає про те, що їй стало відомо, що відповідач самостійно, без її згоди 1 лютого 2012 року відчужив спірну квартиру ОСОБА_4, що підтверджується договором купівля-продажу квартири від 1 лютого 2012 року, засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, у зв'язку з чим позивач вважає дії обох відповідачів незаконними та такими, що порушують її право власності на Ѕ частини квартири у частці спільної сумісної власності на майно подружжя, а тому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 1 лютого 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовну заяву та просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні визнав позов та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 та третя особа приватний нотаріус ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про день і місце розгляду справи повідомлені належним чином, при цьому вони подали до суди заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Зважаючи на вищевикладене та відсутність заперечень позивача, його представника та відповідача ОСОБА_3, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача ОСОБА_4 та третьої особи.

З матеріалів справи вбачається, що 20 січня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, актовий запис № 31.

25 жовтня 2006 року ОСОБА_3, від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_1, придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею -28,8 кв. м., жилою площею -16,7 кв. м., що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 1810.

01 лютого 2012 року ОСОБА_3 згідно договору купівлі -продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 71, продав ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1.

Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є власністю двох або більше осіб ( співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, відповідно до ст. 61 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1, була придбана ОСОБА_3 у той час, коли він перебував у шлюбі з ОСОБА_1, а тому зазначена квартира є їхньою спільною сумісною власністю.

Згідно ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Відповідно до ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 1 лютого 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без згоди дружини ОСОБА_3 -ОСОБА_1, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання зазначеного договору недійсним є обґрунтованим та не заперечувались в судовому засіданні відповідачем ОСОБА_3

Крім того, є обґрунтованими вимоги позивачки про визнання за нею права власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, про що також не заперечував відповідач ОСОБА_3

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.60 ЦК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивачки про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на Ѕ частини квартири є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись статями 11, 16, 203, 209, 215, 355, 368, 369, 382, 657 ЦК України, статями 60, 61, 65, 66, 69-72 Сімейного кодексу України, статями 3, 10, 60, 209, 213-215, 294 ЦПК України, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 1 лютого 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №71.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1370 (одну тисячу триста сімдесят ) гривень судового збору, тобто по 685 (шістсот вісімдесят п'ять ) гривень з кожного.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги, а учасниками судового розгляду, які не брали участь в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя С.М. Старовойтова