Справа № 2604/8257/12

В И Р О К

іменем України

"13" серпня 2012 р.Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого -судді Старовойтової С.М.,

при секретарях - Фоміній К.Г., Ковалівській Л.М.,

з участю прокурорів - Волянської Л.В., Сокирка Я.М.,

потерпілої ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- вироком Дарницького районного суду м. Києва від 18.07.2001 року за ч. 1 ст. 229-1 КК України ( в редакції 1960 року ) на 1 рік 1 місяць позбавлення волі, згідно постанови Дніпровського районного суду м. Києва звільнений від покарання на підставі ст. 13 п. «б»Закону України «Про амністію»від 05.07.2001 року;

- вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22.04.2002 року за ч. 2 ст. 307 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений з місць позбавлення волі 26.06.2007 року умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 5 днів, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

19 січня 2012 року близько 16 години 30 хвилин, ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 2108»державний номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись зі сторони проспекту Ватутіна по бульвару Перова в м. Києві зі швидкістю приблизно 20 км/год., проїжджаючи по регульованому пішохідному переході, який на той час не працював, допустив порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитись і можуть продовжити ( відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, та не врахувавши те, що у другій смузі зупинився автомобіль і не переконався у відсутності на пішохідному переході пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, та не дав дорогу пішоходу внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1, яка переходила проїжджу частину, в результаті чого потерпілій було завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав та показав, що 19 січня 2012 року близько 16 години, керуючи автомобілем «ВАЗ»по бульвару Перова у м. Києві зі швидкістю 20 кмгод, здійснив наїзд на ОСОБА_1, проте правила дорожнього руху не порушував, наїзд стався з вини потерпілої.

Незважаючи на невизнання підсудним своєї вини у вчиненні злочину, його вина доведена наступними доказами:

- даними показань потерпілої ОСОБА_1, яка була допитана в судовому засідання та показала, що 19 січня 2012 року близько 16 години 45 хвилин переходила дорогу по пішохідному переходу на бульварі Перова у м. Києві, разом з нею пішохідний перехід переходив незнайомий їй чоловік, дорога складалась з трьох смуг для руху, дійшовши до третьої смуги, на неї здійснив наїзд автомобіль «ВАЗ», вона впала на узбіччя дороги, водій автомобіля підійшов до неї, підняв її та викликав швидку медичну допомогу;

- даними показань свідка ОСОБА_3, який був допитаний в судовому засіданні та показав, що в той вечір близько 18 години знаходився на бульварі Перова у м. Києві, почув звук гальм автомобіля «ВАЗ 2108»державний номерний знак НОМЕР_1 і побачив як дівчину збив цей автомобіль, вона підлетіла і впала, в цей час пішохідний перехід також переходив його знайомий ОСОБА_4, але той встиг уникнути наїзду на нього автомобіля;

- даними показань свідка ОСОБА_4, який був допитаний в судовому засіданні та показав, що 19 січня 2012 року близько 16 години на бульварі Перова у м. Києві він переходив дорогу по пішохідному переходу, в той час як він переходив дорогу його пропустили два маршрутних таксі, слідом за ним дорогу переходила дівчина, потім він почув звук гальм автомобіля та побачив як підсудний ОСОБА_2 на своєму автомобілі здійснив наїзд на потерпілу;

- даними показань свідка ОСОБА_5, яка була допитана в судовому засіданні та показала, що 19 січня 2012 року близько 16 години їхала в автомобілі разом з чоловіком по бульвару Перова у м. Києві, в той час на дорозі не працювали світлофори, також вона бачила як дорогу перебіг хлопець, а за ним бігла дівчина, дівчина бігла не по пішохідному переходу і в цей час на неї здійснив наїзд автомобіль марки «ВАЗ», водій автомобіля та хлопець, що був азом з ним автомобілі, підняли цю дівчину з асфальту;

- даними показань свідка ОСОБА_6, який був допитаний в судовому засіданні та показав, що 19 січня 2012 року близько 16 години їхав у своєму автомобілі разом з дружиною, в той час на перехресті не працював світлофор, він помітив як незнайомі йому чоловік та дівчина перебігали дорогу поза межами пішохідного переходу, в цей час автомобіль «ВАЗ», що проїжджав дорогу, зачепив дівчину і вона впала;

- даними показань свідка ОСОБА_7, який був допитаний в судовому засіданні та показав, що разом зі своїм товаришем ОСОБА_2 їхав в автомобілі «ВАЗ», дати події не пам'ятає, проте зазначив, що це було у вечірній час доби, в цей час незнайомі йому чоловік та дівчина перебігали дорогу, хлопець пробіг через дорогу, а дівчина не встигла і автомобіль, в якому він їхав, під керуванням ОСОБА_2 здійснив наїзд на дівчину у зв'язку з чим вона впала, а він разом з підсудним підняли її та викликали швидку медичну допомогу;

- даними висновку експерта № 224/е, згідно яких у ОСОБА_1 виявлені наступні тілесні ушкодження: п. а) садна тіла, що відносяться до легкого тілесного ушкодження; п. б) закрита травма лівої гомілки: перелом медіального мищелка великогомілкової та голівки малогомілкової кістки (без зміщення) лівої гомілки, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу ( за критерієм розладу здоров'я ); описані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, у строк 19.01.2012 року; морфологія вказаних тілесних ушкоджень, часові дані, дозволяють стверджувати, що описані тілесні ушкодження утворилися внаслідок автомобільної травми -зіткнення автомобіля, що рухався, з пішоходом, який у момент первинного контакту перебував у вертикальному або наближеному до нього положенні та був повернутий лівою стороною тіла до автомобіля, з утворенням ушкоджень, зазначених у п. б, у подальшій фазі утворилися ушкодження, зазначені у п. а; між автомобільною травмою та вказаними тілесними ушкодженнями вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок; морфологія виявлених тілесних ушкоджень дозволяє стверджувати про те, що можна виключати вірогідність їх утворення внаслідок падіння на площину;

- даними висновку експерта № 120 ат від 23.03.2012 року, згідно яких в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-траспортною пригодою, водій автомобіля «ВАЗ 2108»державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 повинен був керуватися вимогами пунктів 12.2 ПДР України, в даній дорожній ситуації, водій автомобіля «ВАЗ 2108»держаний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, шляхом виконання вимог пункту 18.4 Правил дорожнього руху України, в діях ОСОБА_2 вбачається невідповідності вимогам пункту 18.4 ПДР України, та іншими доказами у справі.

Зазначені докази є логічними, послідовними та узгоджуються між собою, а тому суд визнає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Суд ставиться критично до показань підсудного щодо того, що наїзд на пішохода відбувся не з його вини, та вважає їх такими, що спрямовані на уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки вони суперечать іншим досліджених в судовому засіданні доказам у справі, крім того, в судовому засіданні підсудний показав, що змінив свої показання в судовому засіданні, не визнавши своєї вини, оскільки вважав, що це пом'якшить його відповідальність за вчинений злочин, та надасть можливість понести не суворе покарання.

Щодо показань свідків про те, що потерпіла переходила дорогу у невстановленому місці, то зазначені показання не спростовують вини ОСОБА_2 у вчиненому злочині та не свідчить про не порушення ним Правил дорожнього руху України, що призвело до завдання потерпілій тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Дії ОСОБА_2 суд вважає необхідним кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України.

Призначаючи підсудному ОСОБА_2 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК України належить до злочинів невеликої тяжкості, дані про його особу, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не одружений, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, раніше судимий.

Обставин, що пом'якшує покарання, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи зазначене, а також те, що на даний час підсудний не має постійного місця роботи, суд не знаходить підстав для призначення йому покарання у виді штрафу, у зв'язку з чим приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами, яке є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

З урахуванням обставин справи та даних про особу винного, суд дійшов висновку про те, що його перевиховання та виправлення можливе без відбуття основного покарання, та вважає за доцільне застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням та покласти на підсудного обов'язки, визначені пунктами 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Судові витрати у справі підлягають стягненню з ОСОБА_2

Речові докази у справі підлягають вирішенню в порядку ст. 81 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 ( двох ) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи;

- періодично з'являтись на реєстрацію в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Речові докази у справі, а саме автомобіль «ВАЗ 2108»державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, залишити у його власності.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному Управлінні МВС України в м. Києві судові витрати за проведення експертизи (отримувач платежу НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві ГУДКУ у Київській області р/р 31253272210699, код ЗКПО 25575285, МФО 821018, призначення платежу -послуги експерта, код послуги 11022 ) -588 гривень 48 коп. (а. с. 99-105).

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя С.М. Старовойтова