АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/2690/11041/2012
Головуючий у 1 інстанції: Пономаренко Н.В.
Доповідач: Шкоріна О.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 серпня 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,
суддів: Поліщук Н.В., Антоненко Н.О.,
при секретарі: Василевському Я.П.
за участю: позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про вселення, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про вселення у квартиру АДРЕСА_1.
Свої вимоги обґрунтував тим, що між сторонами склались правовідносини щодо права бувшого члена сім'ї власника житла та користуванням цим житлом. Посилався на вимоги, передбачені ст. ст. 64,156 ЖК УРСР, відповідно до яких припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє права користування займаним приміщенням. Окремо зазначив, що відповідач ОСОБА_5 без його відома змінила замки на вхідних дверях, внаслідок чого він залишився без житла, особистих речей, грошей, їжі та засобів гігієни, тому внаслідок перешкод, які чинить відповідачка, його права на проживання та користування квартирою порушені. Іншого місця проживання він не має.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 30 травня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про вселення - відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням,ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.
Зазначив, що рішення є необґрунтованим, таким що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, посилаючись на те, що судом не повно були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що чинним житловим законодавством передбачено, що особа, яка вселилась в будинок (квартиру) як член сім'ї власника цього будинку (квартири), не може бути позбавлена права на користування цим житом після припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) на підставі правових норм, якими регулюється право власності.
В судовому засіданні ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, рішення скасувати і ухвалити нове, яким його позов задовольнити, пояснивши, що наявність у нього у власності частки іншого житла, а також реєстрація його в іншому місці не може бути підставою для відмови у задоволенні його вимог про вселення в квартиру АДРЕСА_1 як члена сім'ї власника.
ОСОБА_2 та її представники проти доводів апеляційної скарги заперечували і просили рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне і обґрунтоване.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що квартира АДРЕСА_1 є однокімнатною та належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_5 Позивач не є членом сім'ї власника квартири, сторони у шлюбі перебували нетривалий час. Сторони і досі перебувають у конфліктних і вкрай неприязних стосунках. Крім цього, позивач ОСОБА_1 постійно зареєстрований в іншому житловому приміщенні, частина якого належить йому на праві власності, що свідчить про забезпечення останнього житлом. Вселення його в спірну квартиру суттєво погіршить права відповідача, власника житла.
Такий висновок суду ґрунтується на вимогах закону, відповідає встановленим обставинам справи та є правильним, виходячи з такого.
Відповідно до ч.1, 4 ст. 156 ЖК УРСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Згідно зі ст.64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 8.08.2008 року.
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 23 листопада 2011 року, що залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2012 року, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розірвано.
Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 12 квітня 2012 року, що набрало законної сили, встановлено, що квартира АДРЕСА_1 не є спільним майном подружжя, оскільки така придбана за особисті кошти відповідача ОСОБА_5, отримані нею внаслідок продажу земельної ділянки.
Також, зазначеним рішенням апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 володіє на праві власності 1/4 частиною квартири АДРЕСА_2 де і зареєстрований.
Зазначені обставини в даному судовому засіданні сторонами не спростовані.
Таким чином, враховуючи положення ст. ст.64, 65 ЖК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач ОСОБА_1, зберігаючи за собою постійне місце проживання у приватизованому ним жилому приміщення, не набув у встановленому законом порядку права користування квартирою АДРЕСА_1
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову за відсутністю правових підстав вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1, що є власністю ОСОБА_2 та яка має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
Таких висновків суд першої інстанції дійшов після повного, всебічного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, належної правої оцінки зібраним у справі доказів та застосування правових норм які регулюють дані правовідносини, з огляду на що рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що припинення сімейних відносин з відповідачем, не позбавляє позивача права користування займаним приміщенням, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ОСОБА_1 такого права не набув.
Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і на їх правильність не впливають, у зв'язку з чим колегія суддів відхиляє їх.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: «підпис».
Судді: «підписи».
З оригіналом згідно!
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/2690/11041/2012
Головуючий у 1 інстанції: Пономаренко Н.В.
Доповідач: Шкоріна О.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
29 серпня 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,
суддів: Поліщук Н.В., Антоненко Н.О.,
при секретарі: Василевському Я.П.
за участю: позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про вселення, -
Керуючись ст. ст. 218, 317 ЦПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: