АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/2690/3371/2012
Головуючий у 1 інстанції: Чередніченко Н.П.
Доповідач: Шкоріна О.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 серпня 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,
суддів: Поліщук Н.В., Антоненко Н.О.
при секретарі: Василевському Я.П.
за участю: представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 1 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання майна особистою приватною власністю та витребування із чужого незаконного володіння, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2011 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання майна особистою приватною власністю та витребування із чужого незаконного володіння.
Свої вимоги мотивував тим, що під час перебування в шлюбі з відповідачем ОСОБА_5, ним за власні кошти було придбано автомобіль НОМЕР_1. Гроші на придбання зазначеного автомобіля ним були позичені у брата. Після розірвання шлюбу автомобіль залишився у відповідача, чим було порушено його право.
Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 1 грудня 2011 року задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання майна особистою приватною власністю та витребування із чужого незаконного володіння про визнання права власності на частину квартири та земельної ділянки та поділ спільного майна подружжя.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на автомобіль НОМЕР_1. Зобов'язано ОСОБА_5 передати ОСОБА_4 автомобіль НОМЕР_1.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначила, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно досліджено та оцінено докази, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема зазначала, що судом не прийнято до уваги, що поділ спільного майна та всі майнові питання були вирішені сторонами за згодою сторін ще до розірвання шлюбу. Дана обставина підтверджується договором про поділ спільного майна подружжя, відповідно до умов якого було визначено чіткий перелік рухомого та нерухомого майна, набутого під час шлюбу та яке перейшло до особистої приватної власності кожної із сторін у справі.
Так, серед згаданого майна, спірний автомобіль «БМВ» модель 530, реєстраційний номер НОМЕР_1 - відсутній. Останні два роки, вони з позивачем проживали окремо, але підтримували нормальні стосунки. Оформлення покупки зазначеного транспортного засобу здійснював ОСОБА_4 за її особистим проханням, проте без її згоди зареєстрував його на себе і прийнятних пояснень таким своїм діям їй не надав. Водночас її право власності на це майно не заперечував. На підтвердження зазначеної обставини та під приводом уникнення грошових витрат на переоформлення автомобіля, 6 листопада 2010 року ОСОБА_4 видав їй генеральну довіреність, згідно умов якої їй надано право розпоряджатися автомобілем на свій розсуд, у тому числі продавати.
Крім цього, зазначила що рішення суду ухвалене на підставі її заяви про визнання позову, яка не відповідає її дійсному волевиявленню та ставленню до позовних вимог, в результаті сильного душевного хвилювання. Заява була написана внаслідок погроз з боку невідомої їй особи безпосередньо перед початком судового засідання.
Також зазначала, що суд безпідставно стверджує як достовірно встановлений факт і обставину, яка не підлягає доказуванню, що спірний автомобіль не є майном набутим подружжям, оскільки придбаний за гроші, надані позивачу його братом, що не відповідаю а ні фактичним обставинам справи, а ні вимогам закону.
В судовому засіданні представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримав і просив рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що спірний автомобіль придбаний за її власні кошти, які нею були позичені, що можуть підтвердити свідки. Крім того, представник пояснив, що сторони не проживають однією сім'єю з середини 2009 року.
Представник ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, пояснивши, що спірний автомобіль знаходиться у відповідача, яка не бажає добровільно його передати.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 05 вересня 2003 року, який був розірваний за рішенням суду 14 грудня 2010 року.
Спірний автомобіль марки «БМВ 530» державний номер НОМЕР_1 був придбаний 15 серпня 2010 року і зареєстрований 17 серпня 2010 року у ВРЕВ-5 УДАІ у м.Києві на ім»я ОСОБА_4 (а.с.90). Право керування зазначеним автомобілем має ОСОБА_6
26 листопада 2010 року між сторонами був складений договір про поділ спільного майна подружжя, згідно з умовами якого сторони добровільно поділили майно, серед якого спірний автомобіль відсутній (а.с.61-62). Даний договір посвідчений державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори і зареєстрований в реєстрі за № 6-8193, що підтверджується витягом з реєстру для реєстрації нотаріальних дій.
26 листопада 2010 року державним нотаріусом Шостої київської державної нотаріальної контори посвідчена довіреність, яка зареєстрована в реєстрі за № 6-8194, видана ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_6 на розпорядження автомобілем марки БМВ, модель 530, державний реєстраційний номер НОМЕР_4.
Зазначена довіреність підписана ОСОБА_6 і державний номер автомобіля не відповідає номеру автомобіля, який є спірним.
Довіреність від 26 листопада 2010 року скасована за заявою ОСОБА_4 28 квітня 2011 року, яка посвідчена державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори і зареєстрована в реєстрі за № 6-4032.
Сторонами не заперечується, що автомобіль марки «БМВ 530» державний номер НОМЕР_1 знаходиться у ОСОБА_3
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання права власності на автомобіль «БМВ 530» державний номер НОМЕР_1 та зобов'язання відповідача передати автомобіль, суд першої інтонації виходив з того, що відповідач визнала позов, про що подала суду письмову заяву, і не заперечувала проти задоволення позову.
Відповідно до ст..174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд ухвалюючи рішення у справі, прийняв визнання відповідачем позову.
Посилання апеляційної скарги в тій частині, що відповідач ОСОБА_3 визнала позов, будучи у ста
· і сильного душевного хвилювання внаслідок погроз з боку невідомої особи безпосередньо перед початком судового засідання, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки належними та допустимими доказами ці обставини відповідачем не підтверджені. Постановою Голосіївсько
г
РУ ГУ МВС України в м.Києві від 16 січня 2012 року в порушення кримінальної справи за заявою ОСОБА_3 від 20 грудня 2011 року відмовлено. Орган дізнання, приймаючи таке рішення, виходив з того, що реальної
фізич
ї сили до заявника застосовано не було, а погрози свого підтвердження не знайшли.Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на встановлені в судовому засіданні факти що «спірний автомобіль не є майном набутим подружжям, оскільки, придбаний за гроші надані позивачу по справі братом», оскільки ці обставини не були предметом дослідження судом першої інстанції.
Також суд вважає, що з резолютивної частини підлягає виключенню частина речення з зазначенням «про визнання права власності на частину квартири та земельної ділянки та поділ спільного майна подружжя», оскільки такі вимоги позивачем заявлені не були.
За таких обставин рішення суду першої інстанції відповідно до ст..309 ЦПК України підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 309, 314, 315, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 1 грудня 2011 року - змінити.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на встановлені в судовому засіданні факти що «спірний автомобіль не є майном набутим подружжям, оскільки, придбаний за гроші надані позивачу по справі братом».
Виключити з резолютивної частини рішення частину речення з зазначенням «про визнання права власності на частину квартири та земельної ділянки та поділ спільного майна подружжя».
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: «підпис».
Судді: «підписи».
З оригіналом згідно!
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/2690/3371/2012
Головуючий у 1 інстанції: Чередніченко Н.П.
Доповідач: Шкоріна О.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
29 серпня 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,
суддів: Поліщук Н.В., Антоненко Н.О.
при секретарі: Василевському Я.П.
за участю: представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 1 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання майна особистою приватною власністю та витребування із чужого незаконного володіння, -
Керуючись ст. ст. 218, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 1 грудня 2011 року - змінити.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на встановлені в судовому засіданні факти що «спірний автомобіль не є майном набутим подружжям, оскільки, придбаний за гроші надані позивачу по справі братом».
Виключити з резолютивної частини рішення частину речення з зазначенням «про визнання права власності на частину квартири та земельної ділянки та поділ спільного майна подружжя».
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: